Не кон’юктурою єдиною. Уряд робить ставку на податковий пресинг?

Світовий ринок металу демонструє падіння цін, що може боляче вдарити по українській економіці і показникам зростання ВВП.

Водночас, наш уряд не відступається від ідеї закрутити гайки вітчизняним підприємцям. У Верховній Раді готовий до другого читання законопроект №5600, який передбачає збільшення податків для бізнесу, зокрема, й експортерів металу. Отже, Кабмін і далі сповідує «філософію простих рішень» замість того, аби запроваджувати комплексні реформи.

Нещодавно я аналізував причини зростання ВВП в ІІ кварталі поточного року. Відповідні показники 16 серпня оприлюднила Державна служба статистики. Зокрема, реальний валовий внутрішній продукт збільшився на 5,4% відносно аналогічного періоду минулого року. За півріччя ріст ВВП склав 1,7%.

Ставка на кон’юнктуру світових ринків – не вихід

Я зазначав, що причиною такого зростання став не якийсь системний підхід в економічній політиці уряду, а сприятлива для України кон’юнктура на зовнішніх сировинних ринках. Ідеться, насамперед, про експорт сільськогосподарської продукції, добрив, залізної руди та металу. Наприклад, протягом перших шести місяців 2021 року українські металурги продали за кордон своєї сировинної продукції на $10,7 млрд. долл. Це становить понад третину всього експорту країни.

Від кінця липня ми спостерігаємо зворотній процес. Так, за даними фінансових аналітиків, ціни на залізну руду в світі почали стрімко падати. Не останню роль тут відіграв китайський ринок (підприємства Піднебесної скорочують виробництво сталі заради зменшення шкідливих викидів в атмосферу). Нагадаю, що Китай є одним із найбільших на планеті імпортерів металургійної сировини. Аналогічні тенденції домінують і на світових ринках аграрної продукції – зернових та олійних культур. Як усі ці коливання позначаться на показниках експортної виручки вітчизняних виробників та українського ВВП, здогадатися нескладно.

Іншим фактором, що досі грав на користь ділової активності, стало послаблення карантинних обмежень для підприємців. Нині ми стоїмо перед загрозою нового локдауну. Щодня кількість нових випадків заражень COVІD-19 (штаму «дельта») в Україні зростає. Натомість, темпи вакцинації не дозволяють сподіватися на те, що ми безболісно пройдемо цей етап пандемії. Про економічні наслідки в разі подібного сценарію я вже неодноразово говорив – для бізнесу це стане ще одним ударом.

Здавалося б, зараз - час відійти від популістських заяв та ситуативних рішень і почати мислити стратегічно. Але ж ні – маємо на розгляді в парламенті сумнозвісний законопроект №5600 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень». Він уже пройшов стадію першого читання, зазнав багатьох змін, однак не позбувся головних вад.

Законопроект №5600 – головні новації

У травні я аналізував окремі пункти цього документу, ініційованого Кабміном і з легкої руки журналістів відомого, як «антиахметівський» (бо він найбільше зачіпає інтереси саме промислових компаній Ріната Ахметова). Недарма Прем’єр-міністр Денис Шмигаль запевняв тоді, що податкові зміни жодним чином не торкнуться фізичних осіб, мікро-, малого й середнього бізнесу. Мовляв, вони стосуватимуться підвищення податкових ставок, акцизів та рентної плати для великих компаній, і це дозволить збільшити щорічні надходження до бюджетів усіх рівнів на 60 млрд грн.

Нагадаю, законопроект передбачає, що ставки податків будуть приведені у відповідність до фактичного рівня макропоказників. Зокрема, це стосується плати за використання води, деревини або екологічного податку, також мають зрости рентні платежі з видобування корисних копалин та акцизів. Фіскальні органи мають отримати додаткові повноваження для боротьби з тіньовим використанням землі та обігом сільськогосподарської продукції. Оцініть, скажімо таку: якщо суб'єкту господарювання висловлена підозра у якихось податкових зловживаннях, то ще в рамках досудового розслідування (тобто, до рішення суду), податківці матимуть право накладати арешт на майно виробника. Окремі новації торкаються й адміністрування податкового боргу.

Дійсно, окремим компаніям у разі схвалення законопроекту доведеться суттєво збільшити свої податкові відрахування. Однак ще відчутнішого податкового тиску зазнають саме малі й середні підприємці, які й сьогодні не надто розкошують. Додаймо до цього наслідки розширення повноважень фіскальних органів, що також закладено в документі. Недарма від представників бізнесу, експертних кіл та громадськості лунає багато критики на адресу так званого «антиахметівського» законопроекту.

Податковий тягар і жодних стимулів

Зокрема, аграрії побоюються, що податкові зміни згубно вплинуть на розвиток тваринництва – передусім, збитків зазнають фермери, які виробляють продукцію з високою доданою вартістю. Чого варте запропоноване урядом збільшення вдвічі єдиного податку для аграріїв 4 групи оподаткування?! Зауважу, що до цієї групи входять не лише агрохолдинги, а й невеликі фермери – ті, що вирощують у селах гусей, куріпок та іншу домашню птицю. Цікаво, що законопроект у разі його ухвалення цієї осені почне діяти з 1 січня 2022 року. Однозначно, наші аграрії не встигнуть адаптуватися до нових умов. Сільгоспвиробники певні, що ініційовані Кабміном зміни до Податкового Кодексу суперечать положенням «Національній економічній стратегії 2030».

Постраждають також місцеві бюджети й фонд регіонального розвитку державного бюджету. Річ у тому, що надходження від сплати єдиного податку сільгоспвиробників 4-ї групи (спрощеної системи оподаткування) надходять до місцевих скарбниць, а податок на прибуток та ПДВ – до державного бюджету України. Відтак зросте соціальне напруження в громадах. Аналітики підрахували, що запропоновані новації в частині збільшення ставок та окремих податків і зборів коштуватимуть бізнесу та громадянам 48,28 млрд грн на рік або 1,15% від ВВП.

Про деякі недоопрацювання проекту закону №5600 можна говорити окремо, і на них теж звертають увагу українські аграрії. Наприклад, у документі некоректно прописана група пов’язаних осіб. Сказано, що, якщо два власника-фізичні особи є підприємцями в декількох компаніях – це вже не група. Або передбачено право податкової застави у разі адміністративного чи судового оскарження рішення-повідомлення (це однозначно корупційний чинник). Також законопроект встановлює мінімальне податкове зобов’язання на рівні 5%, що на мою думку, є забагато. На думку сільгоспвиробників, оптимальним було б обмежити його 3-3,5%, якщо знімається мораторій на індексацію нормативної грошової оцінки. І я з цим погоджуюся.

Хочу наголосити ще на одному моменті: в разі набуття чинності законопроекту №5600, платники податків різних категорій залишаться в нерівних умовах. Адже новації уряду не передбачають жодних стимулів для детінізації агробізнесу. Навпаки, податкове навантаження (збільшене вдвічі) й далі нестимуть легальні товаровиробники, поповнюючи бюджет зі своєї кишені.

Інша пропозиція Кабміну – збільшити податок на продаж землі ділянки з нинішніх 5% ПДФО до 18% (за умови, що ділянка продається втретє). На практиці це означатиме, що власник, який захоче продати раніше придбану землю, муситиме сплатити державі майже 20% вартості ділянки. Урядовці кажуть: мовляв, висока ставка слугуватиме запобіжником для різноманітних земельних спекуляцій. Дивна логіка у авторів законопроекту, адже чинні норми законодавства передбачають відповідальність за шахрайство з купівлею-продажом землі. Експерти аграрного ринку підрахували, що сумлінні сільгоспвиробники, на плечі яких ляжуть ці податкові навантаження, втрачатимуть щороку 15,3 млрд грн. Так, держава начебто виграє, але в програші сам підприємець. Хіба це далекоглядний підхід?

Податкові зміни потрібні, але в комплексі і не на один день

Загалом, ухвалений в першому читанні законопроект податкових змін, до якого депутати встигли до другого читання подати 10 тисяч поправок, можна розкладати на безліч частин і кожну аналізувати окремо. Слабких місць і відвертого абсурду там вистачає. Мені ж укотре доводиться констатувати: ініційовані Кабміном новації є настільки недосконалими, що в разі їхнього ухвалення здатні більше зашкодити українській економіці, ніж допомогти подолати кризу.

Так, податкові зміни вкрай потрібні. Але комплексні і системні, не на один день і не заради тимчасової бюджетної вигоди. Ми мусимо змінити саму філософію чинної податкової системи – з репресивної на стимулюючу. А це, звісно, передбачає комплекс змін – усі вони прописані в нашій з колегами програмі податкових трансформацій «Від нестабільності до гармонії». Це - реструктуризація податкових та контролюючих органів, централізація їхніх функцій, якнайширша лібералізація системи оподаткування, проведення справжньої амністії капіталів та запровадження податку на виведений капітал, автоматизація й цифровізація адміністрування податків, скорочення адміністративного тиску на бізнес тощо. Не полишаю надії, що наші пропозиції знайдуть свого адресата у високих кабінетах.