Реформування системи української адвокатури до демократичних європейських стандартів організації її діяльності обумовлена потребою виконання Україною взятих на себе міжнародних зобов’язань
З прийняття нової редакції Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року розпочато процес становлення незалежної української адвокатури на засадах адвокатського самоврядування адвокатської діяльності. Попередній Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 (втратив чинність) передбачав лише можливість для адвокатів і адвокатських об’єднань створювати регіональні, загальнодержавні та міжнародні спілки та асоціації, але не надавав їм права самостійно вирішувати питання організації та діяльності (адвокатське самоврядування).
Необхідність реформування системи української адвокатури до демократичних європейських стандартів організації її діяльності була обумовлена потребою виконання Україною взятих на себе міжнародних зобов’язань щодо забезпечення на законодавчому рівні захисту статусу правничої професії та заснування професійної асоціації адвокатів, закріпленого у пункті 11 Висновку № 190 (1995) Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо вступу України до Ради Європи від 26 вересня 1995.
Венеціанська комісія зазначає, що така незалежна правнича професія як адвокатура відіграє засадничу роль у діяльності судової системи. Тому критично важливо, щоб її було організовано в спосіб, що забезпечує її незалежність і належне функціонування.
Стверджується, що створення незалежної адвокатської асоціації посилить незалежність окремих адвокатів.
Відповідно до Рекомендації № R (2000) 21 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про свободу професійної діяльності адвокатів адвокатські колегії та інші професійні об’єднання адвокатів мають бути органами, побудованими на засадах самоврядування, незалежними від влади і від широкого загалу.
Згідно з Основними положеннями ООН про роль адвокатів адвокатам має бути надано право формувати самоврядні асоціації для представництва їх інтересів, постійного навчання, перепідготовки й підтримування їх професійного рівня. Виконавчі органи професійних асоціацій обираються їх членами і здійснюють свої функції без зовнішнього втручання. Професійні асоціації мають кооперуватися з урядами для забезпечення права кожного на рівний та ефективний доступ до юридичної допомоги, з тим, щоб адвокати були здатні за відсутності недоречного стороннього втручання давати поради і допомагати своїм клієнтам згідно із законом та визнаними професійними стандартами й етичними правилами.
Стандарти незалежності юридичної професії, прийняті Міжнародною асоціацією юристів (IBA) передбачають, що у кожній юрисдикції має бути створене одне або більше незалежних самоврядних асоціацій адвокатів, визнаних законом, склад яких вільно обирається всіма членами без будь-якого втручання будь-якого іншого органу чи особи.
У світлі існуючих міжнародних і регіональних стандартів Спеціальний доповідач ООН з питань незалежності суддів та адвокатів сформулював наступні рекомендації, які мають на меті визначити загальні принципи для забезпечення незалежності та ефективності асоціацій адвокатів у виконанні ними своїх функцій гаранта незалежності професії адвоката і містити дотримання наступних принципів :
гарантування їх незалежності від виконавчої та судової гілок влади;
забезпечення ефективного самоврядування адвокатської професії;
забезпечення цілісності професії та якості юридичних послуг;
гарантування незалежності адвокатури ;
виконання повноважень членами виконавчого органу без зовнішнього втручання;
процес відбору членів виконавчого органу асоціації адвокатів (органи адвокатського самоврядування) має бути прозорим за для уникнення корпоративності та/або політизації процесу;
обов’язки та відповідальність асоціації адвокатів мають бути чітко визначені в законі та в її внутрішніх статутах, які повинні відповідати закону.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, визначаються Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з положеннями Закону адвокатура являє собою недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до Закону, діяльність адвокатури ґрунтується на таких принципах адвокатського самоврядування, як: 1) адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб; 2) обов’язковість для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування; 3) гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності.
З аналізу наведених законодавчих приписів можна констатувати про взаємозалежність між правом адвоката на здійсненням професійної діяльності у складі адвокатури України – як недержавного самоврядного інституту та обов’язком адвоката щодо самостійної участі у формуванні системи органів адвокатського самоврядування через застосування механізмів представницької демократії, які мають забезпечувати саморегулювання адвокатської діяльності. Ніхто інший, крім самого адвоката, не наділений правом обирати і бути обраним до складу органів адвокатського самоврядування.
Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва, Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва, Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва, Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва, Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з’їзду адвокатів України.
Систему адвокатського самоврядування складають загальнодержавні та регіональні організаційні форми адвокатського самоврядування, визначені статтею 46 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», на які покладається виконання функцій органів НААУ відповідно на загальнодержавному та регіональному рівнях.
До загальнодержавних органів адвокатського самоврядування належать: З’їзд адвокатів України; Рада адвокатів України; Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури; Вища ревізійна комісія адвокатури. До регіональних органів адвокатського самоврядування належать: конференції адвокатів; ради адвокатів; кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури; ревізійні комісії адвокатів (стаття 6 Статуту Національної асоціації адвокатів України).
Законом встановлено порядок створення Національної асоціація адвокатів України (НААУ), як недержавної некомерційною професійної організації, що об’єднує всіх адвокатів України та утворюється з’їздом адвокатів України та не може бути реорганізована. НААУ є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені Законом. Ліквідація НААУ може бути здійснена лише на підставі закону.
Вищим органом адвокатського самоврядування України є з’їзд адвокатів України (стаття 54 Закону). У період між з’їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України (стаття 55 Закону). З’їзд адвокатів України скликається Радою адвокатів України не рідше одного разу на три роки. З’їзд адвокатів України скликається у шістдесятиденний строк за ініціативою Ради адвокатів України або на вимогу не менш як однієї десятої від загальної кількості адвокатів, включених до Єдиного реєстру адвокатів України, або не менш як однієї третини рад адвокатів регіонів. У разі, якщо Рада адвокатів України не скликає з’їзд адвокатів України протягом шістдесяти днів з дня надходження пропозиції про скликання з’їзду, адвокати або представники рад адвокатів регіонів, які підписали таку пропозицію, приймають рішення про утворення організаційного бюро зі скликання з’їзду адвокатів України. Організаційне бюро має право скликати та забезпечувати проведення з’їзду адвокатів України, визначати особу, яка головує на засіданні з’їзду.
Вищим органом адвокатського самоврядування в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є конференція адвокатів регіону, адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі й відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України.
Аналіз чинних положень законодавства про адвокатуру та окреслених вище міжнародних стандартів дає підстави стверджувати про доцільність вдосконалення норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у частині порядку формування та діяльності органів адвокатського самоврядування.
Діяльність органів адвокатського самоврядування не може суперечити засадам адвокатського самоврядування та повинна ґрунтуватися на принципах виборності, гласності, обов'язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката. Невідповідність рішень, дій чи бездіяльності органів адвокатського самоврядування вказаним принципам може бути підставою для ïx оскарження.
В період орієнтовно з 18 листопада 2022 року адвокати України позбавлені по закону виборчого права бути обраним в органи адвокатського самоврядування; окремими особами без законних на те повноважень здійснено привласнення влади і повноважень в органах адвокатського самоврядування в Україні, вибори в органах адвокатського самоврядування не призначаються, що грубо протирічить закону і демократичним принципам європейського суспільства; члени органів адвокатського самоврядування не мають законних повноважень діяльності, строки їх повноважень по закону закінчились з 18 листопада 2022 року, в залежності від дати вказаної у виборних протоколах конференцій адвокатів у областях України, що є недопустимим.
Закон про адвокатуру має бути приведений у відповідність до чинних європейських стандартів і належної практики.
Необхідно вдосконалити систему самоврядування та управління ресурсами адвокатури та зробити її більш прозорою та підзвітною. Кваліфікаційні та дисциплінарні процедури адвокатів вимагають значного вдосконалення в законодавстві та на практиці. Процес допуску до професії залишається слабким і схильним до корупційних ризиків, що підриває довіру та незалежність професії.
Європейська комісія у Звіті в межах Пакета розширення Європейського Союзу 2024 року повторила та уточнила вказані рекомендації, зазначивши, що реформа адвокатури має відбуватися після публічних консультацій і мати на меті перезавантаження органів Національної асоціації адвокатів України на основі прозорої процедури та суттєве вдосконалення систем кваліфікації, допуску до професії, дисциплінарного провадження, фінансового управління та безперервного навчання.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» потребує вдосконалення для приведення його у відповідність до європейських стандартів, зокрема щодо формування та діяльності органів адвокатського самоврядування задля забезпечення прозорості та підзвітності. Важливо забезпечити широке залучення спільноти адвокатів до процесу розробки та обговорення відповідних проектів законодавчих змін як безпосередньо, так i через органи адвокатського самоврядування.
Рішення Ради адвокатів України як невід'ємної складової системи адвокатури України приймаються на основі Конституції України, i містять ознаки підзаконного нормативно-правого акта. Підзаконні нормативно-правові акти повинні відповідати Конституції України, законам, чинним міжнародним договорам України, а також підзаконним нормативно-правовим актам вищої юридичної сили та узгоджуватися між собою; підлягати державної реєстрації. Пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що засади організації діяльності адвокатури визначаються виключно законами України.
Порівняльним аналізом Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у цілому та рішень Ради адвокатів України від 21 вересня 2020 року № 69, від 27 жовтня 2021 року № 113 та від 21 вересня 2024 року «Про затвердження Офіційної позиції Національної асоціації адвокатів України щодо Тіньового звіту до розділу 23 «Правосуддя та фундаментальні права» Звіту Європейської комісії щодо України у 2023 році» встановлено, що зазначені рішення Ради адвокатів України знаходяться у безпосередній суперечності до положень частини другої статті 48, частини другої статті 50, частини другої статті 51, частин другої та третьої статті 52, частини другої статті 53, частин другої та третьої статті 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», якими передбачено лише обрання членів органів адвокатського самоврядування з чітко визначеним строком здійснення повноважень - п'ять років, але не більше ніж два строки підряд, за формою набуття повноважень членів органів адвокатського самоврядування виключно шляхом обрання відповідними конференціями адвокатів регіону та З'їздом адвокатів України.
Вказані рішення Ради адвокатів України суперечать нормам Закону, оскільки не відповідають встановленій процедурі набуття повноважень членами органів адвокатського самоврядування та порушують обмеження щодо строків їхнього перебування на посаді.
Таким чином, дотримання вимог Закону щодо порядку формування органів адвокатського самоврядування є необхідною умовою їхньої легітимності та забезпечення принципів прозорості, підзвітності та виборності в діяльності адвокатського самоврядування.
Адвокатура в Україні потребує невідкладного реформування.
Особи, які порушили закон і гарантії адвокатського самоврядування повинні бути притягнені до кримінальної відповідальності; а їх фінансова діяльність підлягає проведенню ретельного аудиту.
