Коли боротьба з корупцією нагадує рекет

  

Вищенаведений принцип регламентується законами і діє у багатьох країнах; щодо України, то, як вбачається з нижченаведеного, існують серйозні прогалини, які надають можливість недобросовісним особам зловживати своїми правами без загрози притягнення до відповідальності. 

  

Так, нещодавно на засіданні Кабінету Міністрів представник Федерації Роботодавців України озвучив ситуацію про систематичне зловживання своїм правом на звернення з боку благодійного фонду з вельми гучною назвою: «Міжнародні антикорупційні суди». Ця організація влаштувала письмовий терор підприємствам, які  не виявили бажання сплатити даному фонду внески на міфічну боротьбу фонду з корупцією, у формі масових заяв до державних органів України та інших країн. Використовуючи відверті вигадки, перекручення, фонд створив штучні труднощі вітчизняним виробникам. Так, на підставі письмових обмов були заблоковані експортні партії товарів, була внесена напруга у відносини з іноземними контрагентами. На написання пояснень, надання документів, подолання штучно створених труднощів були безпідставно задіяні з боку добросовісних підприємств матеріальні та трудові  ресурси. 

  

При цьому, прикрість ситуації в тому, що фонд подає завідомо неправдиву інформацію, вказує на бланку відомості, що не відповідають даним державного реєстру (як і посади підписантів), а державні чиновники без встановлення особи, що звертається, з ентузіазмом кидаються перевіряти дані вигадки. Запускається державний механізм, залучаються посадові особи Кабміну, адміністрації Президента, міністерств, ОДА, райдержадміністрацій, Національної поліції, ДФС. Усі натхненно і тяжко працюють, надсилаються запити, проводяться безпідставні перевірки суб’єктів господарювання, але наприкінці вони нічого не знаходять, а гроші платників податків витрачені на підготовку відповідей на безглузді звернення. І так по колу: фонд направляє нові звернення з вигаданим фактами, державний апарат знову працює для досягнення цілей, що нічого не мають спільного із захистом прав та охоронюваних законом інтересів, підприємства змушені спростовувати потік свідомості, викладений фондом у зверненнях. Лише відносно ТОВ «Побузький феронікелевий комбінат» даним фондом було відправлено, як мінімум, 5 заяв до державних органів із різного роду вигадками. 

Таким чином, при існуючому законодавстві та підходах, що застосовують державні органи до розгляду різного роду заяв, зловмисники не тільки залишаються непокараними, але й надалі така сприятлива для них ситуація буде стимулювати політ їх фантазії, що призведе до систематичного створення штучних труднощів для добросовісних суб’єктів господарювання. Деякі статті законодавства, наприклад, ст.26 Закону «Про звернення громадян» у зв’язку з  декриміналізацією відповідальності за наклеп, поширення недостовірних даних, взагалі не діє. Враховуючи, що формально дані особи прикриваються видимістю реалізації своїх прав на звернення, отримання інформації, що з точки зору законодавства не вважається розповсюдженням недостовірної інформації, судові перспективи захисту постраждалими підприємствами своїх інтересів та спростування недостовірної інформації є примарними. 

  

На мою думку, відповідні суб’єкти законодавчих ініціатив повинні виконати ряд заходів, щоб запобігти систематичним випадкам зловживання своїм правом з боку недобросовісних осіб. Саме законодавчі зміни і є кінцевою метою, що врегулює дану конфліктну сферу та забезпечить наявність не лише прав осіб на звернення та отримання інформації, але і відповідальність за достовірність наданої державним органам інформації. 

  

1. При виконанні законів «Про інформацію», «Про звернення громадян» необхідно зобов’язати посадовців вживати заходи щодо встановлення особи, що звертається. Як вбачається з листів благодійного фонду, з метою надання штучної значимості шахраями умисно використовується недостовірне найменування благодійного фонду, посад підписантів, посилання на компетенцію, що їм не належить. Дані відомості не відповідають офіційним відомостям з державного реєстру, і подібні звернення повинні оцінюватись як анонімні, які не підлягають розгляданню. 

  

2. Зобов’язати заявників дотримуватись формальних вимог до звернень. Законодавство України передбачає обов’язок державних органів розглядати саме звернення (заяви, клопотання, петиції). У нашому скандальному випадку виникає питання, на якій підставі були витрачені кошти платників податків на розгляд: «Антикорупційної передсудової заяви», «Заяви про системне нанесення збитків…», «Антикорупційний запит», «Заява про факти прислужництва…», «Антикорупційна передсудова заява-запит…»? Що, крім природної цікавості, керує чиновниками при прийнятті рішення про розгляд листів, які по суті не є зверненнями? 

  

3. Встановити порядок відшкодування витрат за безпідставні звернення. Існуюча норма встановлює теоретичну можливість відшкодування даних витрат. Але замість «може покласти», необхідно встановити безальтернативний обов’язок чиновників звертатись до суду з вимогою покладення на недобросовісних осіб витрат за безпідставними зверненнями. 

  

4. Не розглядати звернення, що містять інформацію про злочини. Згідно ст. 214 КПК України, особам письмово роз’яснюються як їх право звернутись до правоохоронних органів з повідомленням про злочин, так і наслідки, передбачені ст. 383 Кримінального кодексу України про завідоме неправдиве повідомлення про злочин. 

  

Таким чином, виконання вищезгаданих заходів, зважене відношення заявників до змісту інформації щодо інших осіб стало би позитивним явищем для формування відповідального відношення до звернень, прав інтересів інших осіб та суттєво би скоротило витрати коштів платників податків на розгляд необґрунтованих звернень. 

  

З урахуванням того, що безпідставні звернення широко вживаються поряд із випадками неправомірного захоплення майна підприємств (рейдерства), на мою думку, необхідне внесення змін до Кримінального кодексу.По-перше, це внесення до кодексу самого  поняття «рейдерство». Це може бути, наприклад, розширення ст.206 КК (протидія законній господарській діяльності). На сьогодні дії є, а поняття та відповідальність у КК відсутні. Розслідування відбувається за рейдерськими діями згідно з даною статтею, але ж рейдерство – це не тільки протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю (чи обмежити її, укласти угоду і не виконувати її, що може заподіяти матеріальної шкоди, або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, яка поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна за відсутності ознак вимагання). Це комплекс протиправних дій фізичних та юридичних осіб, організованих груп, який направлений на захоплення корпоративних, майнових прав законного власника. Це протиправний і незаконний перерозподіл власності, відповідальність за яке має бути встановлено як до фізичних, так і до юридичних осіб, та оцінка їх посадових осіб як членів одного організованого угрупування. На сьогодні відповідальність юридичних осіб відсутня, що дозволяє без негативних наслідків для діяльності особи, використовувати одну і ту ж юридичну особу у різних злочинних схемах. Також необхідно розширити тлумачення поняття «протидія». Так, створення безпідставних перешкод для господарської діяльності, що пов’язані з використанням, поширенням недостовірних даних також має бути також протидією законній господарській діяльності.