Залізна логіка європейської медицини не по зубах українцям
Розчарування українців медициною по-європейськи.
Знайома Валентина, яка у березні минулого року з двома дочками втекла від обстрілів у Києві до Варшави і мешкала там на квартирі у приятелів їхньої родини більше року, цього місяця повертається додому.
Я запитала у неї, чому вона прийняла таке спонтанне рішення посеред навчального року. Валя відповіла: «У березні малі одна за одною захворіли. Застуда, температура за 39 градусів у обох. Я, наївна, думала, що оскільки в мене вже рік є PESEL (державна реєстрація у Польщі) і доступ до безкоштовної державної медицини, то все буде так само, як в Україні. Й навіть краще – бо це ж ЄС. Тим більш, що правила начебто ті ж самі, що й у нас в Україні: спочатку записуєшся на прийом до сімейного лікаря, після чого отримуєш направлення до профільного спеціаліста. Однак на практиці виявилось: записатися на сьогодні або на завтра із своєю хворою дитиною до профільного лікаря я НЕ МОЖУ. Бо треба чекати. І не кілька днів, а, можливо, кілька тижнів. А поки очікую, порадили більше рідини пити і температуру міряти, при високих показниках температури тіла пити Парацетамол або Ібупрофен. І все! Тому я вирішила: з мене досить! Мені здоров’я дітей і можливість їх лікувати коли треба важливіші за євростандарти, – їдемо додому!»
Історія Валентини – не виключення із правил у ставленні українців до медицини в ЄС. Від початку повномасштабного вторгнення українці які опинилися за кордоном пережили справжній культурний шок від медицини, записали безліч відео в Тік-Ток та Інстаграм, де скаржилися, що сидять вже третю- четверту годину в черзі до лікаря, чи про те, що на консультацію до лікаря можливо потрапити, аж через три тижні. Інші навпаки впали в ейфорію, або, навпаки, прийшли до висновку: «Боже, як у них погано, а в нас чудово». Насправді ні те, ні те не відповідає реаліям.
Почати треба з того, що у багатьох українців, які до вимушеного виїзду за кордон зіштовхувались тільки з реаліями рідної української медицини, сформувалося чимало стереотипів. Зокрема й щодо європейської медицини.
Потрібно також розуміти, хто порівнює (людина з якими статками й очікуваннями). А також, що порівнює - українську приватну столичну клініку з європейською державною лікарнею в передмісті чи українську районну лікарню з такою самою за кордоном.
В Україні медицина справді доступніша, — за радянських часів лікарень було набудовано багато. В той же час питання щодо сервісу та якості часто є відкритим.
Але у ЄС медицина працює за іншими правилами. Там ви не зможете так легко, як в Україні, потрапити до лікаря у режимі «сьогодні на сьогодні», щойно вам щось «здалося». Не зможете отримати поради телефоном. Якщо ви «просто так» хочете здати аналізи, ви їх не здасте. Якщо хочете зробити УЗД, бо у вас щось «коле в боку», вам його не зроблять. Тим більше не купите антибіотик тільки через те, що третій день температура 37,5. Все має бути обґрунтовано й узгоджено з лікарем первинної ланки.
Натомість якщо ваш стан потребує негайної допомоги, в ЄС ви її отримаєте. Так, доведеться висидіти чергу, але це буде безоплатно і в необхідному обсязі. За потреби до вас приїде «швидка», вас покладуть до лікарні, проведуть найскладніші діагностичні процедури й найдорожче лікування. Якщо ж ваш стан не потребує негайної допомоги, то чекатимете, залежно від стану, від кількох годин до кількох тижнів. В ситуації з дочками Валентини, в яких була підвищена температура, європейські лікарі не розглядають як критичну.
Ще важливий момент: оскільки в Європі люди здебільшого користуються державним медичним страхуванням, то всі перебувають в однакових умовах. Пересічні громадяни регулярно відвідують лікаря для планової перевірки та діагностики. Через це утворюються черги. Інколи чергу до вузького спеціаліста можна чекати від двох до шести місяців.
«Вузькі фахівці в європейських країнах «міряються» кількістю вилікуваних або тяжких пацієнтів, а не лікарями, які оглядають здорових дітей. Наприклад, на кожного дитячого невролога в Німеччині в нас буде п'ять по кожній міській поліклініці. До них легше потрапити, проте рівень їхньої кваліфікації далекий від бажаного. Тут люди платять незручністю, але отримують справжню медицину, а не її імітацію», - зауважує «Дзеркало тижня».
І нарешті, дуже важливе питання з оплатою послуг лікарів. У всіх розвинених країнах оплата за медпослуги надходить через систему державного чи приватного страхування. Всі громадяни мають страховку, яка покриває істотну частку витрат на лікування. Це означає, що середньостатистичний європеєць не платить за послуги з власної кишені.
Буває, що й платить, але тільки за те, чого не покриває його медстрахування. Наприклад, зубний імплант рідкісного виробника.
Із плюсів-«плюшек»: у ЄС навіть якщо пацієнт потребує дуже дорогого лікування, він отримає його БЕЗОПЛАТНО. Таких ситуацій, як в Україні, коли гроші на лікування дітям збирають «усім світом», там не виникає.
А у нас? Та навіщо мені вам розказувати - ви й самі знаєте! Знаєте те, що попри те, що в Україні запрацювала Програма медичних гарантій, більшості пацієнтам доводиться як і раніше із власної кишені оплачувати ліки, роботу лікаря, лабораторні дослідження. Найбільшою нашою проблемою є те, що ми не звикли заходити в лікарню без грошей, адже знаємо: за все треба буде заплатити…
- Самопредставництво юридичної особи: Право чи привілей? Дмитро Зенкін 14:11
- Адмінарешт майна платника податків це публічно-правовий спір, а не спір про право Євген Морозов 13:11
- Чи декриміналізовані дрібні крадіжки в Україні? Рішення Верховного Суду Світлана Приймак 12:39
- Виклики та можливості у процесі відновлення України Сильвія Красонь-Копаніаж вчора о 15:49
- Інтеграція та інновації: шлях розвитку Реєстру судових рішень Леонід Сапельніков вчора о 14:01
- Технологічний обмін як основа відновлення та модернізації енергетичної системи України Олексій Гнатенко вчора о 14:00
- Політика і психологія: як заперечення та раціоналізація формують державні рішення Валерій Козлов вчора о 13:49
- Медіація у господарських спорах Наталія Ковалко вчора о 13:40
- Безтурботна старість? Як не втратити якість життя, виходячи на пенсію Інна Бєлянська вчора о 13:09
- Навіщо компанії ERP-система Віталій Курдюмов вчора о 11:24
- Доцільність та правомірність розірвання договору після закінчення строку його дії Євген Морозов вчора о 10:20
- Нові вимоги до подання даних нотаріусами: зміни для спадщини, дарування та купівлі-продажу Золтан Русанюк 16.10.2024 23:10
- "Джокер" залишається в рукаві Євген Магда 16.10.2024 18:04
- Податки підняли, питання залишилися Любов Шпак 16.10.2024 11:54
- Стягнення моральної шкоди завданої невиконанням судового рішення Євген Морозов 16.10.2024 10:36
- "Джокер" залишається в рукаві 5526
- Безтурботна старість? Як не втратити якість життя, виходячи на пенсію 652
- Криве дзеркало доброчесності: чи єдині стандарти для суддів і прокурорів? 365
- Кожен українець за кордоном – амбасадор своєї країни: місія, відповідальність і майбутнє 218
- AI Risk: як штучний інтелект формує нові горизонти корпоративної безпеки 211
-
Львівський автобусний завод вийшов з 10-річного банкрутства
Бізнес 22367
-
Реакція на викриття 49 прокурорів наштовхує на висновок – робити, як в Росії. Але це не вихід
Думка 21215
-
"Путін витрачає на війну до $130 млрд на рік. Диво, що ми тримаємось". Що розказав Залужний
7655
-
Департамент охорони культурної спадщини вимагає зафарбувати мурал з Будановим на Подолі
Життя 6140
-
"Відстрочка до кінця мобілізації". В Резерв+ стався технічний збій
Бізнес 5143