Черстві, пісні й нудні новини від «Українського радіо»
"Українське радіо", за станом на восьму годину ранку 15 травня ц.р. ще ні разу не повідомило новину про перемогу співачки Джамали на пісенному конкурсі Євробачення-2016. Коли про це гуде весь цивілізований світ. Скажіть: навіщо нам таке радіо, яке фінансує
Скажіть, будьласка, для чого, навіщо нам потрібне радіо? Напевне ж, для того, абидізнаватися з його випусків новин, ексклюзивних включень, повідомлень, репортажівпро все найяскравіше, привабне, що й де відбулося, сталося в Україні і світі.Чи не так?
Аякщо це стосується «Українського радіо»? Воно, либонь, має нині, в поругібридної війни московітів, продовжувачів загарбницької політики рашівських «братків»з ментальністю «золотої орди» блискавично подавати вісті, які пропагують,возвеличують славу України і її волелюбного народу. Де, як не у новинахдержавного «Українського радіо» ще з минулої ночі має крутитися, не сходити зефіру звістка про перемогу української співачки Джамали на пісенному конкурсіЄвробачення-2016 у Стокгольмі, відгуки на цю чудову подію. Але ось о восьмій годині ранку, 15 травняц.р., налаштовую свій приймач в авто на хвилю українського радіо. Випуск ведедиктор Дмитро Васильченко. І жодного, ні єдиного слова про тріумфкримськотатарської українки. Таке враження, що в Києві на радіо ще й досі незнають, що фінал найбільш престижного європейського мистецького конкурсу, вякому принципово зійшлися таланти України і країни окупанта, агресора не знають.Хоча остаточні результати голосування стали відомими ще о першій годині 45хвилин у ніч на 15 травня.
Ужевесь інформаційний світ широко пише, розповідає тисячами голосів про те, щоспівачка Джамала володіє унікальними вокальними даними з великим діапазоном,голос її потужний і пронизливий, у чому могли переконатися всі присутні на стокгольмськійарені Ericsson Globe, а також аудиторія в двісті мільйонів телеглядачів. А трагічнапісенна балада «1944» про долю власного народу, якого неодноразово позбавлялирідної домівки, неперевершена за пісенною логікою і зваженістю виконання.Критики сходяться в оцінці, що вона виконана надзвичайно професійно, чуттєво ізворушливо. З огляду на те, що відбувається нині на Сході України, традиційнадля подібного конкурсу танцювальна ритміка було б як мінімум недоречною. НаписанаДжамалою пісня передала глядачам настрій і маленьку частинку великого болюволелюбного народу, частки України, який з новою силою пригнічуєтьсямосковітською воєнщиною в Криму.
Думається,що українське радіо цю новину повинно було розносити з першої ж хвилиниперемоги нашої співачки по всьому світові. І насамперед для радіослухачівтимчасово окупованих територій Донбасу та Криму. Адже кремлівські пропагандистище уночі почали верещати на всі голоси, що це їхній співак (зайняв третє місцев офіційному конкурсі) має бути визнаний переможцем Євробачення, а не Джамала. Івони, власне, його вважають таким. Так що у Донецьку, Луганську, як меніповідомили знайомі з тих країв, вважають, що переможцем Євробачення-2016 ставрашівець Лазарєв. А державне радіо Київ щодо цього просто мовчить.
Воно,о восьмій ранку, 15 травня ц.р., розповідало про те, як П. Порошенко напередодніу Краматорську твердив свою пісну й нудну мантру про те, що «миром і дипломатією»звільнить Донбас від загарбників.
Думаю,що за таку недбалість, як на мене, то просто таки ворожу байдужість всього радіоначальства до виконання своїх інформаційних обов’язків варто звільняти з роботиусіх, - від керівника медійної галузі до рядового диктора. Бо якби навіть він по-людськивболівав за справу, то міг би з Інтернету, який буквально забитий подробицямиперемоги українки в Стокгольмі, скачати одне=два речення, повідомити їх в ефірпро успіх України. Думаю, що сотні тисяч людей на просторах нашої держави і закордоном чекали цієї новини і не почули її. Бо на українському радіо працюютьчерстві, товстошкірі, апатичні люди, зовсім не журналісти, а буденні споживачігрошей з податків українських громадян. Сірятина проникла й на радію,заполонила його. І це вельми болюче. Образливо…
- Психосоціальні ризики: прихована загроза безпеці праці, яку не варто ігнорувати Валентин Митлошук 15:51
- Війна і молодь України: виклики, нові цінності та перспективи розвитку після війни Захарій Ткачук 13:32
- Що робити зі скасуванням торгівельного безвізу для України Юрій Щуклін 13:22
- Суд не вправі оцнювати ухвали НСРД Андрій Хомич 11:39
- 8 звичок бідних людей, які заважають розбагатіти Олександр Висоцький 11:23
- Кому дадут отсрочку: новые правила для многодетных отцов и не только Віра Тарасенко вчора о 23:41
- Gaming в Онтаріо, або як Операторам успішно отримати ліцензію Ольга Ярмолюк вчора о 17:48
- Аудити безпеки в громадах: інноваційна методика для громад Галина Скіпальська вчора о 14:22
- Що приховала влада у державному бюджеті 2024 року? Любов Шпак вчора о 13:05
- "Гостомельська пастка" для місцевого самоврядування Володимир Горковенко вчора о 10:25
- Топ 5 податкових порушень у 2025 році Сергій Пагер вчора о 08:57
- Як почути майбутнє? Молодь, офлайн-спілкування і роль дорослих Олексій Сагайдак 19.05.2025 15:49
- Секс під час війни: про що мовчать, але переживають тисячі Юлія Буневич 19.05.2025 14:04
- Крутити корупційні схеми на загиблих – це за межею моралі Володимир Горковенко 19.05.2025 10:13
- Україна: 68 місце за якістю життя і 87 за зарплатами – сигнал для реформ Христина Кухарук 18.05.2025 17:58
-
Андрій Портнов: історія, що починалась в кримінальному Луганську, а закінчилась у Мадриді
43400
-
Зумери поступово відмовляються від навички, яка супроводжувала людство протягом 5500 років
Життя 19422
-
Новий формат переговорів. Про що Трамп дві години говорив з Путіним
10018
-
Зеленський-2025 проти зразка 2019 року. Як шість років та війна змінили президента України
6768
-
Політичний покер. Як CША програють підготовку до війни з Китаєм, а Путін цим користується
4809