1 вересня для дітей з особливими потребами
Інклюзивна форма освіти сьогодні – нові можливості чи нездійсненна мрія
Кабінет міністрів ухвалив рішення про продовження адаптивного карантину в Україні ще на один місяць – до 31 серпня 2020 року. Але точно не відомо, коли та в яких регіонах почнеться навчання, чи саме з 1 вересня. Цим питанням переймаються всі батьки дошкільнят та школярів. Але серед них є і ті, кого турбують дещо інші проблеми. Це батьки особливих дітей.
Діти з особливими потребами. Від самого народження вони відчувають на собі несприйняття світу. Мізерна забезпеченість, відсутність елементарних пристосувань соціально-побутового характеру, не адаптованість медичних і навчальних закладів. Так вже склалося, що одного разу позбавлені природою деяких звичайних людських можливостей, вони заразом все життя вимушені терпіти несприйняття оточення.
До тих пір, поки дитинка з батьками, вони захищають її від негативу. Але, рано чи пізно, діти мають стати частиною суспільства, і цей період здебільшого, починається з освітніх закладів. На даний час освіта особливих діток перебуває в стадії реформування.
Пропоную розібрати деякі аспекти цієї реформи і почнемо з визначення. Інклюзивне навчання – це система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників.
А тепер про «гарантії» та «недискримінацію».
Нормативно-правова база. У 2018 році Законом України від 6 вересня 2018 року № 2541-VII внесено зміни до низки освітніх нормативно-правових актів та законів України, які по суті передбачають те, що з першого січня 2019 року діти з особливими потребами мають право на навчання у загальноосвітніх закладах, а батьки дітей з інвалідністю матимуть змогу обирати, чи віддавати дитину на навчання в загальноосвітній заклад, чи довірити її навчання і реабілітацію інтернатним закладам для дітей з особливими потребами, які в МОН поки вирішили не ліквідовувати. Реформа інклюзивної освіти досі триває.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про освіту» у разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків до закладу освіти інклюзивна група або клас утворюється в обов’язковому порядку незалежно від форми власності та підпорядкування.
Іншими словами всі школи та садочки відкрили свої двері особливим діткам. Прекрасні зміни й мета чудова, але що далі.
Механіка реалізації цього процесу мене приголомшила.
По-перше, кількість. Для забезпечення ефективності освітнього процесу в інклюзивних групах кількість дітей з особливими освітніми потребами має становити не більше трьох осіб, зокрема:
одна - три дитини з числа дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, із затримкою психічного розвитку, зниженим зором, слухом, легкими інтелектуальними порушеннями тощо;
не більше двох осіб з числа дітей сліпих, глухих, з тяжкими порушеннями мовлення тощо;
не більше однієї дитини із складними порушеннями розвитку.
По-друге, особливі умови. Освітні заклади мають забезпечити маленькі класи, індивідуальний підхід, увагу і турботу вчителя, а також, зокрема, безперешкодний доступ до 1-го поверху, пандуси, кнопки виклику, інформаційні вказівники, ліфти та підйомники, спеціально обладнані туалетні кабіни тощо. А також наявність шкільних автобусів, відповідних фахівців з навчання, в тому числі жестовою мовою, шрифтом Брайля.
Кошти. Профінансувати це повинна місцева влада через субвенцію з держбюджету, відповідно до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами, затвердженої постановою КМУ від 14.02.2017 №88.
А тепер давайте об’єктивно оцінимо ситуацію.
Для того, щоб особливі дітки комфортно інтегрували у суспільство, воно, суспільство, перш за все, має бути готовим їх прийняти. Маю на увазі політику держави на формування у людей правильних поглядів, культури сприйняття. Потрібно готувати перш за все доросле населення, бо деякі з цих дорослих, виховуючи своїх дітей, не пояснюють значення таких речей, як толерантність, допомога, недискримінація. А потім маємо булінг та інші неприємні наслідки і дивуємось, звідки. За відсутності таких соціальних заходів, маємо зворотний ефект: несприйняття, насмішки, знущання. Це реалії, які відбуваються між здоровими дітьми. А якщо до них попаде особлива дитина?
Про технічну готовність закладів говорити не доводиться. Ну які ліфти? Де пандуси? В якому стані туалети? Люди, про що ми говоримо. Нашим школам та садочкам по 40 з лишніх років, їх технічні можливості ніколи в житті цього не передбачали. Шкільні автобуси – взагалі космос. То що далі? Можемо реалізувати ці зміни?
І на останок, уявімо, що у звичайному до цього класі з’явиться три дитини із зоровими, слуховими чи психічними вадами. Хто із вчителів буде готовий з ними працювати, враховуючи і відповідну професійну підготовку і відповідний рівень зарплатні. Запитайте у керівництва звичайної загальноосвітньої школи, чи є у них фахівці по роботі з особливими дітьми, і не забудьте запитати про жестову мову і шрифт Брайля.
І ви отримаєте чітку відповідь про те, що всі ці зміни із нашими реаліями не мають нічого спільного.
А між тим, потрібно зауважити, що багато таких особливих квіточок нереально обдаровані світлі дітки і, зазвичай, їх інтелектуальним здібностям може позаздрити не один дорослий. Держава має забезпечити їм можливості розвитку, і не тільки на папері. Але в цьому питанні багато залежить і від нас самих.
- Війна змінила правила гри: Україна на першому місці за передачами озброєння (2022–2024) Христина Кухарук 16:22
- Как оформить наследство в Украине, если вы находитесь за границей: пошаговая инструкция Віра Тарасенко 14:50
- Централізація закупівель: як Україна та ЄС підвищують ефективність державних витрат Олена Усеінова вчора о 17:38
- Обмеження переказів між картками: що зміниться з 1 червня? Денис Терещенко вчора о 15:07
- Як уникнути блокування податкових накладних? Сергій Пагер вчора о 08:47
- Сімейне підприємництво в Україні: міжнародний досвід та перспективи Юлія Мороз 22.05.2025 14:15
- Світло – не трофей Ірина Голіздра 22.05.2025 12:56
- Оскарження тарифу на електроенергію: КОАС розглядає справу проти постанови КМУ Андрій Хомич 22.05.2025 11:38
- Господарювання без сторонніх або ТОВ з 1 учасником Альона Пагер 22.05.2025 09:39
- Капітал у квадратних метрах: стратегічний погляд на інвестиції в українську нерухомість Раміль Мехтієв 22.05.2025 09:07
- Хто вбив Андрія Портнова? Дмитро Золотухін 22.05.2025 01:17
- Психосоціальні ризики: прихована загроза безпеці праці, яку не варто ігнорувати Валентин Митлошук 21.05.2025 15:51
- Війна і молодь України: виклики, нові цінності та перспективи розвитку після війни Захарій Ткачук 21.05.2025 13:32
- Що робити зі скасуванням торгівельного безвізу для України Юрій Щуклін 21.05.2025 13:22
- Суд не вправі оцнювати ухвали НСРД Андрій Хомич 21.05.2025 11:39
- Хто вбив Андрія Портнова? 3406
- Україна: 68 місце за якістю життя і 87 за зарплатами – сигнал для реформ 216
- Секс під час війни: про що мовчать, але переживають тисячі 151
- Війна змінила правила гри: Україна на першому місці за передачами озброєння (2022–2024) 88
- Обмеження переказів між картками: що зміниться з 1 червня? 81
-
Нові 1920-ті, "кернесанс" і "Геть від Москви!": як живе Харків за 30 км від Росії
8218
-
Від $2000 за квадрат і робітники з Індії. Ігор Ніконов про майбутнє ринку нерухомості
Бізнес 7319
-
Виклик Маску: як Китай утричі обігнав Starlink за потужностями виробництва супутників
Думка 7234
-
Натреновані на вбивство: Кремлю доведеться розв'язувати проблему розлючених фронтовиків
Думка 6526
-
"Агресор космічного масштабу". Ексрозвідниця США про загрозу РФ, Китаю і нову роль України
5720