Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Про що Порошенку варто було б згадати?
Він міг би згадати про війни проти Московії. Про військові успіхи Костянтина Острозького, Петра Конашевича, Станіслава Жолкевського. Цього, мабуть, було б достатньо, аби символічно підкреслити значення українсько-польської співпраці для протидії нинішнім прагненням Кремля. Але хотілось би, аби символізм апеляцій до минулого резонував із більшою кількістю смислів, що є актуальними як для Польщі, так і для України.
Порошенко міг би згадати про роль, яку згуртована польська, руська і литовська військово-політична еліта відіграла у захисті Європи від ісламського натиску. Про завзяття, продемонстроване під Цецорою, Хотином, Віднем. І це було б не просто проявом бажання заімпонувати польському суспільству, яке об'єднує сильна насторога відносно мігрантського вторгнення. Хіба Україна — не частина Європи? І хіба ми не ризикуємо втрати свою європейськість, будучи поглиненими мігрантами з Азії та Африки? Хіба ми не повинні цінувати того, що, подібно до своїх західних сусідів, поки що є дійсно європейською країною?
Нарешті, Порошенко міг би згадати про перемогу у битві під Грюнвальдом, у якій Центрально-Східна Європа дала рішучу відповідь германським претензіям. Це, напевно, заімпонувало б полякам найбільше. Але хіба одна лише Польща потребує нової грюнвальської перемоги? Порошенко у своєму виступі слушно відмітив значення спільного протистояння проекту “Північного потоку-2”. Але чомусь промовчав, що у справі цього проекту доводиться протистояти не лише Москві. Польща знаходиться у стані відвертої конфронтації із Німеччиною. Але хіба політика Берліну суперечить виключно її інтересам? Хіба ця політика не принесла шкоди України?
Два останні “міг би” — це просто риторичні фрази. Бо Порошенко не міг би згадати ні першого, ні другого. Бо це радикально суперечить парадигмі його зовнішньої політики. І він радше буде жертвувати українськими позиціями у питанні драматичних подій минулого століття, аніж наважиться вийти за межі цієї парадигми.
У стосунках України та Польщі справді вистачає каменів спотикання, що стосуються політики національної пам'яті. Але їм шкодить не лише минуле, але й небажання нинішньої української влади мислити стратегічно в оцінці сьогодення та майбутнього.
14.12.2017 19:22
Яке минуле по-справжньому об'єднує Україну та Польщу
Під час прес-конференції з польським президентом Анджеєм Дудою Петро Порошенко назвав Юзефа Пілсудського спільним героєм Польщі та України. Порошенкова заява викликали шквал критики. Часом ця критика була занадто емоційною і побудованою на спрощенні істори
Під час прес-конференції з польським президентом Анджеєм Дудою Петро Порошенко назвав Юзефа Пілсудського спільним героєм Польщі та України. Порошенкова заява викликали шквал критики. Часом ця критика була занадто емоційною і побудованою на спрощенні історичного минулого (у цій ваді українці уже декілька років поспіль намагаються перевершити поляків). Але й справді: невже Порошенко чи його спічрайтер не могли згадати про менш контраверсійну постать чи подію минулого?Про що Порошенку варто було б згадати?
Він міг би згадати про війни проти Московії. Про військові успіхи Костянтина Острозького, Петра Конашевича, Станіслава Жолкевського. Цього, мабуть, було б достатньо, аби символічно підкреслити значення українсько-польської співпраці для протидії нинішнім прагненням Кремля. Але хотілось би, аби символізм апеляцій до минулого резонував із більшою кількістю смислів, що є актуальними як для Польщі, так і для України.
Порошенко міг би згадати про роль, яку згуртована польська, руська і литовська військово-політична еліта відіграла у захисті Європи від ісламського натиску. Про завзяття, продемонстроване під Цецорою, Хотином, Віднем. І це було б не просто проявом бажання заімпонувати польському суспільству, яке об'єднує сильна насторога відносно мігрантського вторгнення. Хіба Україна — не частина Європи? І хіба ми не ризикуємо втрати свою європейськість, будучи поглиненими мігрантами з Азії та Африки? Хіба ми не повинні цінувати того, що, подібно до своїх західних сусідів, поки що є дійсно європейською країною?
Нарешті, Порошенко міг би згадати про перемогу у битві під Грюнвальдом, у якій Центрально-Східна Європа дала рішучу відповідь германським претензіям. Це, напевно, заімпонувало б полякам найбільше. Але хіба одна лише Польща потребує нової грюнвальської перемоги? Порошенко у своєму виступі слушно відмітив значення спільного протистояння проекту “Північного потоку-2”. Але чомусь промовчав, що у справі цього проекту доводиться протистояти не лише Москві. Польща знаходиться у стані відвертої конфронтації із Німеччиною. Але хіба політика Берліну суперечить виключно її інтересам? Хіба ця політика не принесла шкоди України?
Два останні “міг би” — це просто риторичні фрази. Бо Порошенко не міг би згадати ні першого, ні другого. Бо це радикально суперечить парадигмі його зовнішньої політики. І він радше буде жертвувати українськими позиціями у питанні драматичних подій минулого століття, аніж наважиться вийти за межі цієї парадигми.
У стосунках України та Польщі справді вистачає каменів спотикання, що стосуються політики національної пам'яті. Але їм шкодить не лише минуле, але й небажання нинішньої української влади мислити стратегічно в оцінці сьогодення та майбутнього.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Нова ера на енергетичних ринках: кінець диктатури цін Ксенія Оринчак вчора о 16:49
- Український бізнес на Близькому Сході: культура, право і підводні камені Олена Широкова вчора о 16:12
- Замість реформи – репертуар. Замість дій – кастинг на премʼєра Дана Ярова вчора о 15:54
- Преюдиційне значення рішення МКАС при ТПП України для інших спорів: правовий аналіз Валентина Слободинска вчора о 14:47
- Чому бізнес-коучинг стає все більш затребуваним? Олександр Скнар вчора о 14:27
- Негаторний чи віндикаційний позов: який спосіб захисту обрати у земельному спорі? Андрій Лотиш вчора о 14:03
- З житлом і роботою: як змінюється філософія проєкту "Прихисток" Галина Янченко вчора о 13:59
- 5 найтиповіших помилок при впровадженні електронного документообігу Олександр Вернигора вчора о 12:47
- Енергоринок України 2025, коли прийдуть європейські трейдери Ростислав Никітенко 07.07.2025 21:07
- 2025-й: нові провали без нових прізвищ Дана Ярова 07.07.2025 18:49
- Справи про міжнародне викрадення дітей в світлі практики Верховного Суду Леся Дубчак 07.07.2025 18:09
- Мідь – новий барометр глобальних трансформацій Ксенія Оринчак 07.07.2025 15:29
- Договір про рекламні послуги: наслідки порушень у судовій практиці Сергій Барбашин 07.07.2025 11:19
- Медіація у бізнесі: чи готові українські компанії до альтернативних рішень? Катерина Присяжнюк 07.07.2025 11:09
- Військово-економічна пастка: чому зламався бум РФ Христина Кухарук 06.07.2025 05:10
Топ за тиждень
- Готують підвищення тарифів для населення 705
- Чи законно колишніх засуджених повторно ставити на військовий облік 414
- Угода з прокурором про визнання винуватості: жодних гарантій без рішення суду 179
- Військово-економічна пастка: чому зламався бум РФ 137
- Час життєстійкості: як зберегти себе у світі, що змінюється? 126
Популярне
-
10 липня зійде Оленяча повня: о котрій її спостерігати
Життя 16791
-
Психологія мільярдерів: чому вони купують наддорогі речі і навіщо їм це
Життя 9464
-
Кава може на 20-30% знизити ризик діабету другого типу – дослідження
Життя 6416
-
Від поранення до власної справи: історія ветерана Федора Самбурського
Життя
4828 -
"Він просто зник": усе, що потрібно знати про гостинг – пояснює психологиня Ірина Шеньє
Життя 3772
Контакти
E-mail: [email protected]