Кожен юрист напевно задумувався над питанням: якуіз юридичних практик обрати для реалізації себе як професіонала та, безумовно,для якнайбільш ефективного застосування своїх знань та вмінь з метою отриманняадекватного доходу. В юридичній професії, на мою думку, є дві стадії:
1) колити готовий братися практично за все, не зважаючи на галузі права, і хочешотримати якомога більше нових знань;
2) колити на основі набутого досвіду та в силу певного збігу обставин зупиняєшся наякійсь одній чи кількох тісно пов’язаних між собою юридичних практиках,фактично – стаєш професіоналом вузького профілю.
Особисто я, в силу свого віку та нетривалогопрофесійного досвіду, знаходжусь на першій стадії цієї умовної класифікації.Але той незначний досвід, набутий мною, вже сьогодні окреслює певні рамки моєїпрофесійної діяльності.
Для оцінки актуальності юридичних практик унайближчому майбутньому (перш за все з точки зору попиту на певні послуги)правничим проектом «Filonenko&Bilyklawyers» було проведене опитування в соціальній мережі «В контакте», у якомувзяли участь учасники групи «Комплексний юридичний консалтинг»( http://vkontakte.ru/topic-24320877_24790594#/fblaw).Респондентам було поставлене запитання: «Яка з юридичних практик, на вашудумку, має кращі перспективи розвитку в найближчому майбутньому?». Бажаючимпроголосувати авторами опитування були запропоновані наступні варіанти:корпоративне право, земельне право, податкове право, сімейне право, судовапрактика, ринок цінних паперів, інтелектуальна власність. Звичайно, вибірку проведеногоопитування важко назвати репрезентативною, тому про його соціологічну цінністьтакож говорити не доводиться, – це просто суб’єктивна думка сорока осіб, яківзяли участь в опитуванні. Однак, ми спробували провести певний аналізотриманих результатів. Отож, рейтинг юридичних практик виглядає наступнимчином:
1. Земельне право.
2. Корпоративне право.
3. Інтелектуальна власність.
4. Податкове право.
5. Судова практика.
6. Ринок цінних паперів.
7. Сімейне право.
Охарактеризуємо, з точки зору актуальності, лідераперегонів – практику земельного права.
Земельне право. Земельні відносини були, є і будуть, тому проблеми їх правового регулюваннята застосування вказаних правових нормна практиці актуальні в усі часи. Поштовхом до розвитку вказаної практики натеренах України стало запровадження інституту приватної власності на землю,адже юридичні послуги в цій галузі охоплюють, перш за все, юридичний супровідоперацій по відчуженню земельних ділянок, а також вирішення спорів, пов’язанихз володінням, користуванням та розпорядженням земельними ділянками.
Перспективи земельного права, з точки зоруюридичного бізнесу, очевидні в світлі зняття в майбутньому (думається унайближчому) мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення.Де-факто, землі сільськогосподарського призначення відчужуються досить давно,наприклад, з використанням таких інструментів як накладення стягнення наземельну ділянку за рішенням суду, емфітевзис тощо. Вказана діяльність потребуєнегайного приведення у правове поле, що дозволить захисти права громадян, щоздійснюють відчуження таких земель, а також дозволить наповнити державнийбюджет, адже на сьогодні вказані операції по відчуженню земельних ділянокналежним чином не оподатковуються.
Хотілося б, звичайно, щоб законодавецьвідповідально підійшов до вказаної реформи. Оскільки, зняття мораторію можливелише за умови набрання чинності законами України про державний земельнийкадастр та про ринок земель, то діяльність юриста в даній сфері залежатиме впершу чергу від якості вказаних нормативно-правових актів. На жаль, досьогоднішнього дня органи законодавчої та виконавчої влади були непослідовні усвоїй політиці регулювання земельних відносин. Так, Верховна Рада України за 20років незалежності України не спромоглася прийняти нагальні для держави закони,які б дозволили упорядкувати земельні відносини, адже, на мою думку, неможливоговорити про нормальне функціонування державного земельного кадастру, коливідсутній закон, що регулює його функціонування.
Говорячи про непослідовність держави в регулюванніземельних відносин, варто згадати горезвісну постанову Кабінету МіністрівУкраїни №1112 від 21.10.2009р. «Про додаткові заходи щодо безоплатнихоформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності наземельні ділянки», якою наведено хаос у землевпорядкуванні та позбавленочастини роботи суб’єктів господарювання, що здійснюють землевпорядні роботи. Вданій ситуації напрошується фразеологізм «Благими намерениями вымощена дорога вад», адже ідея Уряду була дійсно хорошою і необхідною для забезпеченняреалізації прав громадян на безкоштовну приватизацію земельних ділянок, протепорядок запровадження даної ідеї виявився абсолютно недолугим, а в сумі звідсутністю належного фінансуванні, ціль прийняття вказаної постанови булаповністю нівельована. До того ж авральне виконання постанови №1112відгукуватиметься ще тривалий час, оскільки воно призвело до неякісноговиконання топографо-геодезичних та землевпорядних робіт і відповідногонекоректного відображення земельних ділянок в базі державного земельногокадастру. В майбутньому ж ця проблема перейде із суто технічної площини вплощину юридичну, оскільки потягне за собою численні земельні спори.
На мою думку, технічна і юридична сторониземельних відносин тісно взаємопов’язані. Тому перспективним, у світлі вищезазначеного, є поєднання юридичноїпрактики земельного права із виконанням топографо-геодезичних та землевпоряднихробіт, що дозволить надавати клієнту повний спектр послуг у сфері земельних відносин.Це, наприклад, дозволить вести повний супровід певної угоди про відчуженняземельної ділянки.
Підсумовуючи, варто сказати, що практиказемельного права, безумовно, актуальна. Залишається надіятися на прийняттяорганами державної влади нормативно-правових актів, які дозволять юриступрацювати в рамках правового поля, а не виступати посередником в певнихкорупційних схемах.
В подальшому будуть опубліковані характеристикистану та перспектив й інших юридичних практик, які були представлені в опитуванні.