Декларування правочинів з купівлі-продажу валюти

Як стати "корупціонером" через незнання окремих норм законодавства та формальне ставлення до операцій з валютними цінностями.

Не вперше прагну привернути увагу читача до розуміння сутності та змісту нетотожних понять:

- корупційне правопорушення;

- правопорушення, пов’язане з корупцією;

- інше порушення Закону України «Про запобігання корупції».

Поверховість і брак системних знань фахівців та необізнаність громадян у сфері антикорупційного законодавства призводить до змішування понять «корупційне правопорушення» та «правопорушення, пов’язане з корупцією».

В очах громадськості всі особи, внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, є «корупціонерами».

І ця хибна думка руйнує саму ідею боротьби з корупцію. В Україні стількох осіб притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язане з корупцією, що поняття «корупціонер» замулилось та втратило своє первісне ганебне значення // корупція (від лат. corrumpere — псувати).

Для прикладу:

У Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, можна натрапити на прізвища осіб, яких суспільство вважає борцями з корупцією, це зокрема: Агія Загребельська (ч. 2 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та Артем Ситник (ч. 1 ст. 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Багато депутатів місцевих рад, працівників державних та комунальних підприємств потрапили до цього «реєстру корупціонерів» через власну необачність. Адже це дуже просто – потрібно лише вчинити порушення з формальним складом і програти два судові процеси (оскільки касації в адміністративних справах про правопорушення, пов’язані з корупцією, немає.

Немає і узагальнення Верховним судом судової практики з розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, оскільки вказані справи не доходять до Верховного суду в порядку касаційного провадження.

Очевидно, що ані Національне агентство з питань запобігання корупції, ані Національне антикорупційне бюро, ані органи національної поліції не зацікавлені у систематизації, належному аналізуванні та відображенні правозастосовної практики.

Значна кількість працівників зазначених антикорупційних державних органі теж не володіють системними знаннями в сфері запобігання корупції.

Хай ця стаття проілюструє, як перетворити необізнаного на «корупціонера». (Або таки варто відрізняти «корупціонерів» від осіб, які не вчасно подали декларацію або не повідомили про суттєві зміни майнового стану?)

Для унаочнення:

Законодавством визнано недоцільність подання пересічними суб’єктами декларування повідомлень про суттєві зміни в майновому стані і з 01 січня 2020 року повідомлення про суттєві зміни у майновому стані мають подавати лише суб’єкти декларування, які займають  відповідальне та особливо відповідальне становище, посідають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків.

Тобто протягом 2017 – 2019 років до відповідальності за не подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані притягнуто багатьох осіб, які за чинним на сьогодні законодавством не скоїли жодного порушення.

Для ілюстрації:

Читаємо частину другу статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення: «Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані – тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Водночас частиною другою статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» визначено: «У разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов’язаний повідомити про це Національне агентство».  

Розглянемо ситуацію:

Хто купував або продавав, одноразово, валюту на суму понад 96 тисяч гривень (ситуація 2019 року)?

При курсі 25 гривень за 1 долар США це менше 4 тисяч доларів США.

А чи подавали ви при цьому повідомлення про суттєві зміни у майновому стані?

Чи декларували дохід від продажу валюти у розділі 11 декларації?

А це потрібно робити!

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Статтею 193 Цивільного кодексу України визначено, що «види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними встановлюються законом».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про валюту і валютні операції»:

«Валютна операція – операція, що має хоча б одну з таких ознак:

а) операція, пов’язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов’язаних з цим зобов’язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта;

б) торгівля валютними цінностями;

в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей».

«Валютні цінності – національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали».

«Іноземна валюта:

а) грошові знаки грошових одиниць іноземних держав у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави або групи іноземних держав, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу;

б) кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях (зокрема у спеціальних правах запозичення), що належать до виплати в іноземній валюті;

в) електронні гроші, номіновані у грошових одиницях іноземних держав та (або) банківських металах».

«Торгівля валютними цінностями – операції з купівлі, продажу або обміну валютних цінностей, що здійснюються як у готівковій формі (для банківських металів - із фізичною поставкою), так і безготівковій формі (для банківських металів - без фізичної поставки)». 

Висновок: купівля і продаж валюти є правочином.

Кошти, отримані суб’єктом декларування від продажу валюти, є доходом від продажу рухомого майна.

Купівля валюти на суму понад 50 прожиткових мінімумів є видатком, який підлягає декларуванню (у 2019 році 50 ПМ - 96 050 грн, у 2020 році 50 ПМ – 105 100 грн).

Отже, коли службовець (так званий суб’єкт декларування, який є службовою особою; посідає відповідальне та особливо відповідальне становище, працює на посаді, пов’язаній з високим рівнем корупційних ризиків) купує валюту (здійснює так зване придбання майна) або продає валюту (називається отриманням доходу від продажу рухомого майна) на суму понад 50 прожиткових мінімумів, – то такий суб’єкт зобов’язаний подати повідомлення про суттєві зміни в майновому стані.

При цьому до декларації вноситься інформація про правочин та отриманий дохід.

Ви бачили (бо я не бачив) багато декларацій з інформацією про дохід від продажу валютних цінностей?

Можливо у роз’ясненнях Національного агентства з питань запобігання корупції йдеться про те, що продаж і купівля валюти є правочинами на які варто звертати увагу?

Чесний службовець має усвідомити підступність власного невігластва, уважно читати закон та вдумливо застосовувати законодавчі вимоги.

Також вертаю увагу читачів на те, що в кожному державному органі чи на державному підприємстві є уповноважена особа з питань запобігання корупції яка є компетентною в порушених мною питаннях та може надати допомогу у вирішенні проблемних питань пов’язаних з декларуванням.

Довідково:

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено, що у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень.