Проект нової редакції Закону України "Про страхування". Роз. X,XI, XII

Стаття 82. Припинення діяльності страховика

1. Страховик може припинитися в порядку реорганізації аболіквідації.

2. Страховик вважається таким, що припинився, з моменту внесеннязапису про його припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб тафізичних осіб-підприємців.

3. Порядок припинення страховика у процесі відновлення йогоплатоспроможності або банкрутства визначається відповідним законом у частині,що не суперечить вимогам цього Закону.

Стаття 83. Реорганізація страховика

1. Страховик може проводити реорганізацію в формі злиття,приєднання, поділу, виділу та перетворення з урахуванням особливостейздійснення страхування та в порядку, передбаченому законодавством.

2. Реорганізація в формі злиття та приєднання може відбуватисявиключно між страховиками.

3. Реорганізація страховика здійснюється добровільно або впримусовому порядку за рішенням суду.

4. Для проведення реорганізації страховик повинен отриматидозвіл уповноваженого органу. Рішення про надання дозволу на проведенняреорганізації страховика приймається уповноваженим органом на підставі заявистраховика та документів, що свідчать про необхідність у реорганізації та їїрезультати для страхувальників. Вичерпний перелік документів, що додається дозаяви про надання дозволу на проведення реорганізації, та строки її розглядувизначаються нормативно-правовими актами уповноваженого органу.

5. Примусова реорганізація страховика проводиться на підставірішення суду в порядку та на підставах, визначених законодавством. У разіпотреби уповноважений орган, має право залучати у межах своєї компетенції своїхпредставників для участі в проведенні примусової реорганізації страховика.

6. Здійснення процедури реорганізації страховика не є підставоюдля відмови у виконанні або припиненні виконання зобов’язань страховика за договорамистрахування.

Стаття 84. Правонаступництво у разі реорганізації страховика

1. У разі реорганізації страховика здійснюється передача йогоправ та зобов’язань до страховика — правонаступника в порядку універсальногоправонаступництва.

2. Оформлення правонаступництва щодо прав та зобов’язаньстраховика у разі реорганізації здійснюється на підставі передавального акта(роздільного балансу). Передавальний акт (роздільний баланс) повиненпогоджуватися з уповноваженим органом.

3. Будь-які зміни, що відбулися у правах та зобов’язанняхстраховика після складення передавального акта (роздільного балансу), повиннібути внесені до нього в формі додатка з наступним повідомленням учасниківреорганізації. Під час проведення реорганізації страховик повинен утримуватисявід дій, що призведуть до суттєвої зміни положень передавального акта(роздільного балансу).

4. Якщо передавальний акт (роздільний баланс) не дає змогивстановити правонаступника за зобов’язаннями страховика, що бувреорганізований, новоутворені страховики несуть солідарну відповідальність заданими зобов’язаннями перед третіми особами.

Стаття 85. Ліквідація страховика

1. Страховик може бути ліквідований:

1) з ініціативи власників страховика;

2) з ініціативи уповноваженого органу;

3) в судовому порядку внаслідок процедури банкрутства;

4) в інших випадках, встановлених законом.

При ліквідації платоспроможного страховика вимогистрахувальників за договорами страхування відносяться до вимог першої черги.

2. Ліквідація страховика з ініціативи власників здійснюється впорядку, передбаченому законодавством про акціонерні товариства, ЗакономУкраїни “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців”з урахуванням особливостей законодавства про страхування та отриманням згодиуповноваженого органу.

3. Страховик, що ліквідується з ініціативи власників, повиненприпинити провадження своєї діяльності із страхування і повідомити про цестрахувальників (перестрахувальників) та кредиторів протягом п’яти робочих днівпісля прийняття такого рішення. Власники страховика затверджують складліквідаційної комісії, що проводитиме ліквідацію. Ліквідаційна комісія подає умісячний строк з моменту свого утворення уповноваженому органові назатвердження план ліквідації страховика відповідно до вимог, установленихуповноваженим органом.

4. Ліквідація за поданням уповноваженого органу здійснюєтьсявідповідно до законодавства про страхування в судовому порядку в такихвипадках:

1) страховик здійснює страхування з порушенням законодавства тане забезпечує своєчасного виконання зобов’язань за договорами страхування;

2) страховик не виконує план його санації або санація страховикане досягла запланованих результатів;

3) загальні збори акціонерів страховика не прийняли рішення пропокриття фінансових збитків страховика, що робить неможливим продовження йогодіяльності на ринку страхування;

4) в інших випадках, передбачених законодавством.

5. Рішення про ліквідацію страховика за поданням уповноваженогооргану може бути оскаржене в судовому порядку.

6. Уповноважений орган повинен повідомити Фонд страховихгарантій протягом трьох днів з моменту винесення рішення про ліквідаціюстраховика.

1. Якщо страховик не виконує зобов’язання перед страхувальникамипротягом трьох місяців, уповноважений орган, страхувальники та кредитористраховика мають право на звернення до суду із заявою про порушення справи пробанкрутство страховика у порядку, встановленому Законом України “Провідновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.Страхувальники та кредитори повинні надіслати уповноваженому органурекомендованим листом заяву про систематичне порушення страховиком своїхзобов’язань перед ними з документальним підтвердженням таких випадків.Уповноважений орган протягом одного місяця повинен розглянути таку заяву тавжити заходів впливу. Якщо заходи впливу уповноваженого органу не досяглипозитивного результату, страхувальники (перестрахувальники) та кредитористраховика мають право звернутися до суду із заявою про визнання страховикабанкрутом.

2. У процесі розгляду справи про відновлення платоспроможностістраховика або визнання його банкрутом суд повинен врахувати висновкиуповноваженого органу щодо доцільності ліквідації страховика. Уповноваженийорган подає висновок протягом місяця з дня отримання судового запиту.

Якщо страховик не спроможний виконати протягом шести місяцівсвої зобов’язання відповідно до рішення суду про примусове стягнення і за цейчас не досягнуто домовленостей щодо реструктуризації визначеного боргу,уповноважений орган зобов’язаний анулювати ліцензію та ініціювати процедуруліквідації страховика.

 3. Справа про визнаннястраховика банкрутом за заявою страхувальників (перестрахувальників) такредиторів може бути порушена лише після анулювання ліцензії на провадженнястрахової або перестрахової діяльності.

4. Після анулювання ліцензії на провадження страхової абоперестрахової діяльності санація страховика (перестраховика) не допускається.

5. Суд призначає ліквідатора страховика, кандидатура якогопропонується уповноваженим органом. Ліквідатор страховика повинен інформуватиуповноважений орган про хід процедури ліквідації з поданням порядку погашенняборгів страховиком.

6. Процедура ліквідації страховика (перестраховика) повинна бутизавершена не пізніше ніж протягом року після анулювання ліцензії на провадженнястрахової або перестрахової діяльності.

7. Ліквідація страховика вважається завершеною, а страховикліквідованим з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб тафізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію припинення юридичноїособи.

Стаття 87. Передача договорів страхування

1. Страховик має право передати виконання прав та зобов’язань задоговорами страхування іншому страховику.

2. Передача договорів страхування відбувається у разі припиненнядіяльності страховика або відкриття процедури банкрутства, або в іншихвипадках, встановлених законодавством про страхування.

Передача договорів страхування відбувається на підставі договорупро передачу договорів страхування, укладеного у письмовій формі та погодженогоуповноваженим органом.

3. Уповноважений орган дає згоду на передачу договорівстрахування повністю або частково страховику, який має ліцензію на здійсненнятих класів страхування, що є об’єктами передачі.

Страховик, до якого здійснюється передача договорів страхування,повинен мати регулятивний капітал та відповідні технічні резерви, достатні дляпокриття ризиків за договорами страхування, що передаються.

4. Договори перестрахування можуть передаватися лишеперестраховикам, страховикам-нерезидентам, що мають право приймати такі ризики,та/або страховикам, що мають ліцензію на здійснення класу страхування, якийвідповідає договорам перестрахування, що передаються.

5. Передача договорів страхування та/або перестрахуваннявідбувається за згоди страхувальників (перестрахувальників), договори якихпередаються.

6. Відомості щодо передачі договорів страхування повинні бутипротягом 10 днів з моменту передачі договорів страхування опубліковані вофіційному друкованому виданні Верховної Ради України, Кабінету МіністрівУкраїни та на офіційному веб-сайті страховика.

Стаття 88. Відокремлені підрозділи страховика

1. У разі наявності у страховика балансових  відокремлених структурних підрозділів , якіпровадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої страховикомліцензії, такі відокремлені підрозділи можуть провадити страхову діяльністьлише після реєстрації в уповноваженому органі шляхом внесення інформації провідокремлені підрозділи до Державного реєстру фінансових установ. До заяви прореєстрацію відокремленого підрозділу страховика уповноваженому органовіподаються:

1) копія рішення уповноваженого органу страховика про створеннябалансового відокремленого  структурногопідрозділу;

2) примірник положення про відокремлений підрозділ, який повиненмістити інформацію про те, що відокремлений підрозділ не є юридичною особою,його повне та скорочене найменування, мету створення, функції та порядокліквідації;

3) перелік класів страхування (або видів ризиків за договорамиперестрахування для перестраховиків), ведення яких рішенням уповноваженогооргану страховика віднесено до компетенції відокремленого підрозділу, звизначеним або невизначеним строком дії, з обов’язковим зазначенняммаксимального обсягу страхових зобов’язань за окремим договором страхування,окремими класами страхування і загального обсягу страхових зобов’язаньвідокремленого підрозділу;

4) інформація про керівника та головного бухгалтера (якщо такапосада передбачена штатним розписом) відокремленого підрозділу;

5) засвідчені в установленому порядку копії документів, щопідтверджують освіту та стаж роботи керівника та головного бухгалтера;

6) інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках,передбачених нормативно-правовими актами уповноваженого органу;

7) затверджені в установленому порядку правила проведення увідокремленому підрозділі внутрішнього фінансового моніторингу (якщо фінансовиймоніторинг у відокремленому підрозділі здійснюється згідно з правиламипроведення фінансового моніторингу, які відрізняються від правил страховика);

8) інформація про працівників, які є відповідальними запроведення внутрішнього фінансового моніторингу у відокремленому підрозділі страховика,та копії документів про їх призначення;

9) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичнихосіб-підприємців про відокремлений підрозділ страховика.

2. Страховик видає засвідчену копію ліцензії для кожноговідокремленого підрозділу страховика.

Засвідчена страховиком копія ліцензії є документом, щопідтверджує право відокремленого структурного підрозділу ліцензіата напровадження страхової діяльності на підставі виданої ліцензії.

Балансовий відокремлений підрозділстраховика може мати копії ліцензій лише на ті класи страхування, здійсненняяких визначено положенням про відокремлений підрозділ.

Надання фінансових послуг через балансові відокремленіпідрозділи страховика, інформація про які не внесена до Державного реєструфінансових установ України, забороняється.

Процедура реєстрації балансового відокремленого підрозділустраховика визначається нормативно-правовим актом Уповноваженого органу таЗаконодавством України.

Стаття 89. Відокремлені підрозділи страховика за межами України

 1. Страховик повиненповідомити уповноважений орган про свій намір заснувати відокремлений підрозділза межами території України із зазначенням відповідної іноземної держави.Страховик зобов’язаний подавати інформацію про діяльність своїх відокремленихпідрозділів за межами України в обсягах та в порядку, визначених уповноважениморганом.

Стаття 90. Об’єднання страховиків

1. Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та іншіоб’єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів тавиконання спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству.Зазначені об’єднання не мають права здійснювати страхування. У передбаченихзаконодавством випадках для реєстрації об’єднання страховиків необхідноотримати дозвіл Антимонопольного комітету України.

2. Об’єднання страховиків діють на підставі статуту і набуваютьправ юридичної особи після їх державної реєстрації. Об’єднання страховиківповідомляє у десятиденний строк з дня реєстрації про це уповноважений орган.

3. Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальностіоператорів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна внаслідокядерного інциденту, зобов’язані утворити Ядерний страховий пул, який має бутиюридичною особою, що фінансується за рахунок коштів страховиків.

Стаття 91.Українське Об’єднання Страховиків 

Українське Об’єднання Страховиків (далі - УОС) є саморегулівною організацією страхового ринку України, що представляє страховиків, філії страховиків-нерезидентів при здійсненні ними страхової діяльності на території України, які є членами УОС відповідно до закону. УОС вирішує проблемні питання страхового ринку України. УОС також здійснює делеговані спеціальним уповноваженим органом у сфері регулювання фінансових послуг повноваження щодо розроблення і впровадження правил поведінки на ринку страхових послуг та сертифікації фахівців ринку страхових послуг, а також інших повноважень, закріплених у цьому законі, спрямованих на розвиток страхового ринку України. 

Саморегулівна організація є неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону, та своїх установчих документів. 

УОС діє на принципах законності, обов’язкової участі страховиків, рівноправності членів саморегулівної організації, самоврядування, гласності, відповідальності за виконання взятих зобов’язань. 

Стаття 92. Завдання Українського Об’єднання Страховиків 

Основними завданнями УОС є:

1) представлення спільних інтересів страхових організацій-учасників УОС у відносинах із Уповноваженим органом, іншими органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та захист спільних професійних інтересів членів УОС; 

2) сприяння розвитку страхового ринку, формуванню страхової культури суспільства;

3) впровадження заходів щодо захисту прав споживачів, а також дотримання етичних норм та правил поведінки членами саморегулівної організації у їх взаєминах зі споживачами і між собою; 

4) створення страхового компенсаційного фонду для гарантування здійснення страхових виплат страхувальникам (застрахованим, вигодонабувачам); 

5) сприяння підвищенню кваліфікації керівників та спеціалістів учасників ринку страхових послуг; 

6) ініціювання та сприяння вдосконаленню нормативно-правової бази із страхової діяльності;

7) встановлення правил, нормативів та вимог до здійснення страхової діяльності та здійснення контролю за їх дотриманням членами саморегулівної організації в межах повноважень, делегованих Уповноваженим органом;

8) сприяння мирному вирішенню спорів між членами саморегулівної організації або за участю членів саморегулівної організації;

9) узагальнення отриманої відстраховиків, філій страховиків-нерезидентів, які здійснюють страхову діяльністьна території України, інформації щодо їх діяльності, ведення відповідних базданих статистичних матеріалів, необхідних для здійснення страхування;

10) співробітництво з вітчизняними і іноземними організаціями у сфері страхування; 

11) співробітництво з Уповноваженим органом та іншими органами державної влади з питань страхування;

12) інші, передбачені установчими документами Саморегулівної організації, завдання.

Стаття 93. Повноваження Саморегулівної організації:

Саморегулівна організація відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції :

1) здійснює представлення інтересів страхових компаній;

2) створює та формує страховий компенсаційний фонд для гарантування здійснення страхових виплат страхувальникам (застрахованим, вигодонабувачам);

3) надає пропозиції щодо вдосконалення законодавства; 

4) погоджує проекти регуляторних актів, що розробляються Уповноваженим органом;

5) здійснює делеговані Уповноваженим органом повноваження;

6) інформує своїх членів стосовно законодавства про страхування  та змін, що вносяться до нього;

7) встановлює і впроваджує стандарти, вимоги, правила поведінки на ринку страхових послуг та сертифікації фахівців ринку страхових послуг. Правила, стандарти і вимоги підлягають погодженню з Уповноваженим органом. Рівень вимог, викладених у правилах та стандартах Саморегулівної організації повинен бути не нижче рівня вимог, установлених законодавством;

8) розробляє рекомендації з питань страхування;

9) бере участь у розробленні та реалізації державної політики у сфері ліцензування страхової діяльності; 

10) забезпечує проведення щорічного форуму для обміну досвідом і знаннями між  учасниками Саморегулівної організації, Уповноваженого органу, закладів науки і освіти у сфері страхування, актуаріїв та інших зацікавлених суб’єктів;

11) одержує від суб’єктів страхового ринку, органів державної влади, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на них функцій, якщо інше не встановлено законом;

12) може проводити соціологічні дослідження, створювати наукові, інформаційні та навчально-дослідницькі центри;

13) формує та здійснює ведення баз статистичних даних;

14) контролює дотримання своїми членами законодавства та прийнятих Саморегулівною організацією правил і вимог;

15) сприяє реалізації антимонопольного законодавства в сфері страхової діяльності;

Саморегулівна організація може виступати засновником засобів масової інформації відповідно до закону.

Саморегулівна організація може створювати навчальні центри, заклади для підвищення кваліфікації, підготовку та перепідготовку керівників та фахівців суб’єктів страхової діяльності.

Саморегулівна організація ринку страхових послуг може створити Страховий третейський суд для вирішення спорів і примирення професійних учасників страхового ринку, між якими виник спір.

Саморегулівна організація має право визнавати незаконними у судовому порядку акти органів державної влади, органів Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування і дії (бездіяльність) їх посадових осіб, що порушують їх права і законні інтереси їх членів.  

Саморегулівна організація має право застосовувати санкції до своїх членів за порушення ними встановлених Саморегулівною організацією правил, нормативів та вимог на страховому ринку.

Стаття 94. Право Саморегулівної організації щодо контролю за діяльністю своїх членів.

Саморегулівна організація має право контролювати дотримання її членами законодавства та затверджених Саморегулівною організацією правил, нормативів і вимог. Порядок проведення контролю визначається установчими документами Саморегулівної організації.

У разі порушення членом законодавства та прийнятих Саморегулівною організацією правил, нормативів і вимог Саморегулівної організації можуть застосовуватись заходи впливу. Види заходів впливу та порядок їх застосування визначаються установчими документами Саморегулівної організації.

У разі неможливості члена саморегулівної організації забезпечити виконання ліцензійних умов Саморегулівна організація має право звернутися до Уповноваженого органу з пропозицією про анулювання ліцензій.

Страховики мають право оскаржити до суду рішення Саморегулівної організації щодо застосування до нього заходів впливу.

Стаття 95. Установчі документи Українського об’єднання страховиків

Установчі документи Саморегулівної організаціїзатверджується загальними зборами її членів абсолютною більшістю голосів заумови присутності не менше половини членів.

Установчі документи УОС повинні містити:

1) найменування Саморегулівної організації та місце її знаходження;

2) завдання УОС та форми виконання цих завдань;

3) обсяг повноважень органів УОС та порядок їхнього обрання;

4) умови членства та порядок прийому в члени Саморегулівної організації та виходу (виключення) з неї; 

5) права і  обов'язки  членів Саморегулівної організації; 

6) порядок утворення і діяльності керівних  органів Саморегулівної організації та їх повноваження; 

7) джерела формування і порядок використання коштів та іншого майна Саморегулівної організації, порядок звітності, контролю, здійснення іншої діяльності, необхідної для виконання статутних завдань; 

8) розмір та порядок сплати вступних, членських та цільових внесків; 

9) принципи управління фінансами УОС та правила здійснення підприємницької діяльності;

10) організаційну структуру Саморегулівної організації;

11) порядок припинення діяльності Саморегулівної організації і вирішення майнових питань, пов'язаних з її ліквідацією. 

В установчих документах можуть бути передбачені й інші положення щодо особливостей створення і діяльності Саморегулівної організації. 

Стаття 96. Органи управління та контролю Саморегулівної організації ринку страхових послуг

Органами управління та контролю Саморегулівної організації є: 

Загальні збори Саморегулівної організації; 

Ревізійна комісія Саморегулівної організації;

Президія Саморегулівної організації у складі Голови, Заступників Голови та інших членів Президії у кількості, визначеній у Статуті УОС;         

інші визначені Статутом Саморегулівної організації органи. 

Голова саморегулівної організації обирається Загальними зборами Саморегулівної організації та може здійснювати функції керівника на громадських засадах. 

Структура, функції, компетенція, порядок формування та роботи органів управління та контролю Саморегулівної організації визначаються її Статутом.

Стаття 97. Фінансове забезпечення діяльності Українського об’єднання страховиків

Фінансування статутної діяльності УОС здійснюється за рахунок:

1) внесків членів Саморегулівної організації (вступні, членські, цільові внески), а також за рахунок пасивних доходів від тимчасово розміщених активів Саморегулівної організації та інших джерел, не заборонених законодавством, у порядку, визначеному установчими документами Саморегулівної організації, та в обсягах, передбачених кошторисом, що затверджується президією Саморегулівної організації; 

2) добровільних майнових внесків;

3) доходів від надання послуг щодо надання інформації, розкриття якої може здійснюватися на платній основі;

4) доходів від надання освітніх послуг, пов’язаних з підприємницькою діяльністю, комерційними чи професійними інтересами членів Саморегулівної організації;

5) доходів від продажу інформаційних матеріалів, пов’язаних з підприємницькою діяльністю, комерційними чи професійними інтересами членів саморегулівної організації;

6) доходів, отриманих від розміщення грошових коштів на банківських депозитах;

7) інших не заборонених законом джерел. 

Розмір вступних внесків встановлюється Уповноваженим органом.

Стаття 98. Членство в Українському об’єднанні страховиків

Членство в УОС єобов'язковим та виникає з моменту початку страховиком, філієюстраховика-нерезидента страхової діяльності на території України.

Членство в УОС припиняється з моменту проведенняголосування з добровільної ліквідації або з моменту набрання чинності рішеннямпро примусову ліквідацію”.