Новий урбанізм по-українськи: чи здатні українські міста побороти затори

Щоб розв’язати проблему вічних заторів і зробити життя людей у місті більш комфортним, слід звернути увагу на світові тренди розвитку містобудування. Один з них – новий урбанізм, який виник у США.

Напередодні вихідних Київ знову скували затори. У часи пік стоять Одеса, Харків, Львів… Проблема – люди зі «спальних» масивів їдуть на роботу.

Щоб розв’язати проблему вічних заторів і зробити життя людей у місті більш комфортним, слід звернути увагу на світові тренди розвитку містобудування. Один з них – новий урбанізм, який виник у США в 80-х роках минулого століття.

Зважаючи, що «одноповерхова Америка» - це значні відстані між важливими об’єктами, якщо ти живеш у передмісті, дістатися з дому на роботу, або навіть просто в магазин, можна тільки на власному автомобілі. Натомість концепція нового урбанізму пропонує розвиток міст за принципом невеликих пішохідних районів. Відстань між околицею такого району та його центром має становити не більше пів кілометра, а дорога між домом та роботою тривати не більше 10-ти хвилин пішої прогулянки. Кожен такий район повинен мати магазини, кафе, об’єкти побутового обслуговування, спортивні зали, басейни, школи, дитячі садки та офісні локації.

Перевага надається невисокій змішаній забудові. В ідеалі, можливе поєднання осель різного класу та цін, щоб в районі могли жити як директор компанії, що працює неподалік, так і новачок-стажер, який тільки прийшов працювати у місцеву кав’ярню.

У таких проектах велика увага приділяється розвитку публічного простору. Під час карантину, чимало українців відчули, як важливо мати «третє місце», куди можна прийти, окрім домівки та роботи. Підходи нового урбанізму передбачають, що таким місцем має бути громадський простір. Це сквери, парки, зручні альтанки та навіть просто газон, на якому можна проводити час за ноутбуком чи книгою. Також ці локації можуть включати додаткові заохочення, як-то: зони для футболу, баскетболу, великого чи настільного тенісу, шахів, басейну або інших видів відпочинку.

Завдяки поєднанню всіх важливих компонентів в пішохідній доступності, кожен район міста стає по-справжньому пристосованим для комфорту мешканців. Люди перестають витрачати години на дорогу щодня. А вивільнені ресурси містяни можуть спрямовувати на відпочинок, хобі або проводити час з родинами.

Канонічним прикладом цього підходу вважають містечко Сісайд в штаті Флорида, США. Його площа складає усього 0,32 квадратних кілометрів, а перші об’єкти тут продавались на початку 80-х років за 15 тисяч доларів. Сьогодні вартість більшості лотів перевищує 1 мільйон доларів, а за деякі будинки продавців просять до 5 мільйонів.

В Європі, одним з хороших прикладів нового урбанізму є муніципалітет Ле-Плессі-Робенсон, який знаходиться за 11 кілометрів від Парижа. Наприклад, одним з етапів трансформації міста було знесення всіх будинків на кшталт наших панельних багатоповерхівок та їх заміна невисокими будівлями в традиційному стилі. Схожі проекти зараз розвиваються в Німеччині, Швеції, Польщі та навіть в Грузії.

Щодо України, то на сьогодні у нас немає жодного повноцінного прикладу реалізації популярного на заході тренду урбаністичного дизайну. Дещо наближеними до нового урбанізму є нові житлові комплекси з власною територією, які пропонують мешканцям ландшафтний дизайн, продумане подвір’я, а також слідкують за списком орендарів комерційних приміщень, щоб жителям завжди були доступні продуктові магазини, салони краси, спортзали та інші важливі об’єкти інфраструктури. Одним з проявів цього тренду можна вважати популяризацію концепції двору без машин, коли вся площа віддається виключно для дозвілля та комфорту пішоходів. Декілька проектів мають амбітну мету створити повноцінні житлові та робочі райони, проте їх горизонт реалізації перевищує п’ять років.

Серед головних проблем підходу нового урбанізму – необхідність поєднати офісну інфраструктуру, житло та сферу обслуговування. А також зробити їх доступними на відстані не більше 10-ти хвилинної прогулянки.

Хоча зараз, з посиленням тренду на роботу поза офісом, потрібно зробити деякі поправки й щодо нового урбанізму. Не виключено, що скоро більшість компаній дозволять працівникам не ходити щодня в офіси на постійній основі. А тому значно зросте популярність коворкінгів, якщо вони розташовані недалеко від будинків, і можуть декілька разів на тиждень виконувати функції відгородженого від квартири робочого простору. Це набагато легше, аніж об’єднати великі офісні центри та житлові об’єкти. Цілком ймовірно, що скоро саме наявність коворкінгів на території ЖК буде висвітлюватись в рекламі всіх нових будинків.

Ще один тренд – постійне зростання вимог мешканців будинків до рівня інфраструктури. Найкращим доказом може бути ситуація на первинному ринку нерухомості в Києві, коли за 5 років частка житла економ-класу в столиці зменшилась із майже 40%, до трохи більше ніж 10%, і продовжує падати. Люди готові платити більше, але й прагнуть отримувати не лише стіни та стелю, а й розвинуту інфраструктуру поруч із будинком. Тож сьогодні забудовники в економ-класі часто починають пропонувати такі речі, які 10-15 років тому були доступні хіба що в «бізнесі» та «преміумі». Це - пряме свідчення розвитку споживчої культури, коли люди вимагають від оселі набагато більше, аніж захист від холоду, дощу та снігу.

Новий урбанізм виник в США на противагу «автомобільному» підходу до розвитку міського простору. Навіть без чіткого усвідомлення «теорії», Україна вже потроху рухається в напрямку цього тренду,  принаймні, на первинному ринку нерухомості. Але слід вивчити досвід інших ретельніше, щоб швидше впроваджувати його у життя.