Ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат

Особливості ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат та строки подачі відповідних доказів

07 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 560/3047/19, адміністративне провадження № К/9901/42886/21 (ЄДРСРУ № 105138889) досліджував питання щодо особливостей ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат.

Суть питання: У постанові від 10 вересня 2019 року по справі №850/1/18 (касаційне провадження №К/9901/18419/19) Верховний Суд дійшов висновку, що порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, визначений статтею 252 КАС України, не передбачає залишення заяви про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду, тому розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення на підставі частини сьомої статті 139 КАС України є помилковим.

А у постанові від 22 листопада 2019 року по справі №810/1502/18 (касаційне провадження №К/9901/66405/18) колегія суддів Верховного Суду зауважила, що частиною сьомою статті 139 КАС України встановлений граничний строк подачі відповідних доказів та наслідки їх неподання. При цьому, наслідки у вигляді залишення заяви про ухвалення додаткового судового рішення  без розгляду, передбачені як за неподання заяви, так і у разі ненадання відповідних доказів, а тому у випадку пропуску позивачами цих строків, суд повинен застосувати процесуальний наслідок у вигляді залишення заяви без розгляду, а не відмови у її задоволенні.

Примітка: Забігаючи наперед, Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №850/1/18 (касаційне провадження №К/9901/18419/19).

Згідно частини першої та третьої статті 132 Кодекс адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

- на професійну правничу допомогу;

- сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

- пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

- пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

- пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Приписами частини третьої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Частина четверта статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що у випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 5 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг) (частина 6 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

(!!!) За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, законодавцем визначено процесуальний наслідок не заявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з момент у винесення рішення у справі. В такому випадку суд залишає заяву сторони про винесення додаткового судового рішення без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19) та підтримані 17 березня 2020 року Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 520/8309/18, адміністративне провадження №К/9901/17118/19.

ВАЖЛИВО: Слід враховувати, якщо справа розглядалась без проведення судових дебатів, то позивач має подати докази, що підтверджують розмір понесених ними судових витрат, або заяву про те, що докази розміру судових витрат будуть надані після ухвалення судового рішення та протягом п`яти днів до закінчення розгляду справи, виходячи з приписів частини третьої статті 143 КАС України.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом, зокрема, в ухвалі від 23 грудня 2021 року у справі №640/10796/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц, зазначила, що  вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17.

Нормами частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною першою статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно частини 2 статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (частина третя статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

(!!!) Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв`язку з характером досліджень, або якщо об`єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться на замовлення учасника справи.

Верховний суд зазначає, що склад та розмір судових витрат, зокрема, пов`язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення визначений статтею 252 КАС України.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 2 статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Приписами частини 3 статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно частини 4 статті 252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 252 КАС України).

Як вже зазначалось, частиною 7 статті 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, Верховний суд звертає увагу, що порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат визначений статтею 252 КАС України.

Нормами статті 252 КАС України не передбачено процесуального порядку залишення заяви про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду.

ВИСНОВОК: Таким чином, Верховний Суд вважає, що розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення на підставі частини 7 статті 139 КАС України є помилковим та таким, що порушує норми законодавства України, а саме застосуванням процесуальної норми, яка не підлягала застосування до цих правовідносин.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №850/1/18, від 19 січня 2022 року у справі №600/785/21-а, від 3 лютого 2022 року у справі №420/3745/20.