Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
30.07.2014 10:23
Немирний атом, або Спекуляції на темі відновлення ядерного статусу
З початком неоголошеної війни у вітчизняному політикумі активно мусується тема відновлення статусу ядерної держави як панацеї від усіх бід. Мовляв, якби в Україні була ядерна зброя, то Росія б не ризикнула відібрати Крим і постачати терористів та військову
З початком неоголошеної війни у вітчизняному політикумі активно мусується тема відновлення статусу ядерної держави як панацеї від усіх бід. Мовляв, якби в Україні була ядерна зброя, то Росія б не ризикнула відібрати Крим і постачати терористів та військову техніку в Луганську й Донецьку області. Деякі політичні сили, граючи на настроях суспільства, намагаються заробити на цій темі якомога більше електоральних балів. Тому дискусія на тему відновлення ядерного статусу точиться переважно на популістсько-емоційному рівні без ґрунтовного аналізу проблеми.
Так само емоційно тему ядерного статусу України обговорювали і на початку 90 років ХХ століття, коли йшлося про відмову від ядерної зброї. Партія Зелених України тоді пропонувала в обмін на відмову від ядерної зброї добитися надання нашій державі статусу постійного неядерного члена Ради Безпеки ООН. Такий механізм давав би більші гарантії, аніж Будапештський меморандум. Відповідні пропозиції наша політична сила передавала тодішньому Президенту Л. Кравчуку. Однак тоді вітчизняна дипломатія не була готова до виконання таких завдань.
Переконаний, що розмови на тему: «що було би, якби Україна не відмовилась від ядерної зброї» позбавлені будь-якого сенсу. Адже історія не визнає умовного способу.
Якщо ж серйозно говорити про можливість чи неможливість відновлення статусу ядерної держави для України зараз, то перше, на що варто звернути увагу, – це режим нерозповсюдження ядерної зброї, який діє у світі. І навіть декларування наміру набуття ядерних озброєнь неминуче призведе до запровадження стримуючих заходів щодо України з боку держав ядерного клубу (США, Великобританія, Франція, Китай, Росія). Україна фактично протиставлятиме себе усьому світу і ризикує втратити як політичну, так і фінансову підтримку міжнародних структур, прихильність США і ЄС, що призведе до повної ізоляції держави. Нічого хорошого в умовах війни така перспектива не віщує, тим більше, що нашим теперішнім союзникам доведеться виступати із консолідованою позицією спільно з Росією та Китаєм, котрий нині дотримується нейтралітету.
Чомусь ніхто з прихильників ідеї відновлення в Україні ядерної зброї не говорить про небезпеку для самих українців. Адже промислове виробництво ядерної зброї набагато небезпечніше, аніж виробництво ядерного палива для реакторів атомних електростанцій. Україна дуже добре знає руйнівні наслідки використання мирного атома на прикладі Чорнобильської катастрофи. Саме тому громадськість та екологи протестують проти створення централізованого поверхового сховища ядерних відходів на території зони відчуження. Також високий рівень небезпеки є однією з причин відсутності в нашій державі повного циклу виробництва тепловиділяючих елементів (збірок) для АЕС. Ще раз підкреслю, що виробництво ядерних боєприпасів у рази небезпечніше і наслідки можливих нештатних ситуацій будуть куди катастрофічнішими від аварії на ЧАЕС.
І наостанок хочеться запитати в активних лобістів ідеї відновлення ядерного статусу: яким чином це захистить Україну від російської агресії? Дуже сумніваюсь, що навіть маючи ядерні боєприпаси, Україна би їх використала, адже застосування ядерної зброї будь-якою із країн світу неминуче призведе до знищення всього живого. Ядерна війна – це кінець світу.
До того ж, теза про «стримуючу» роль ядерної зброї доволі хитка, особливо коли йдеться про двосторонній територіальний конфлікт. Застосування навіть тактичної ядерної зброї неминуче бумерангом вдарить по самому ініціатору, перетворюючи будь-який військовий успіх на Піррову перемогу. Історія ХХ сторіччя знає приклад, коли дві ядерні держави вступили в гострий прикордонний конфлікт із вторгненням на чужу територію і наявність ядерної зброї жодну зі сторін аж ніяк не стримувала. Я маю на увазі бої китайської та радянської армій за острів Даманський у 1969 році.
Якщо ж хтось вважає ефективним використання ядерного статусу для шантажу, то цей аргумент теж не витримує критики. Адже на території України є п’ять атомних електростанцій, включаючи найбільшу в Європі – Запорізьку та хоч і нефункціонуючу, але небезпечну Чорнобильську. І ведення бойових дій в країні з такою кількістю АЕС несе величезний ризик для усього континенту. Наслідки влучання снарядів у такі об’єкти (не приведи Господи!) можуть бути не менш нищівними для Європи від результатів застосування ядерної зброї. Ще раз наголошую, що такі катастрофи не мають державних кордонів! Та хіба це зупиняє Росію та її терористів і найманців? Так само не зупинило б і за наявності в України ядерної зброї. Формула «гібридної» неоголошеної війни, розв’язаної Росією, не дає формальних підстав для контрудару по чужій території.
То, може, варто вже припинити спекуляції на темі відновлення ядерного статусу і замість порожніх розмов робити дієві кроки для відновлення обороноздатності країни, покращення технічного забезпечення української армії, допомоги пораненим військовим та налагодження ефективного партнерства із НАТО. Розумію: це значно складніше, аніж просто говорити: «Давайте відновимо ядерний статус». Країна вже оцінила тих народних депутатів, які активно дискутують на цю тему, натомість не спромоглися збільшити фінансування потреб військових під час війни, хоч і неоголошеної.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Час затягувати паски Андрій Павловський 17:27
- Строк нарахування 3% річних від суми позики Євген Морозов 13:52
- Судовий захист при звернені стягнення на предмет іпотеки, якщо таке майно не відчужено Євген Морозов вчора о 13:02
- Система обліку немайнової шкоди: коли держава намагається залікувати невидимі рани війни Світлана Приймак вчора о 11:36
- Чому енергетичні та газові гіганти обирають Нідерланди чи Швейцарію для бізнесу Ростислав Никітенко вчора о 08:47
- 1000+ днів війни: чи достатньо покарати агрессора правовими засобами?! Дмитро Зенкін 21.11.2024 21:35
- Горизонтальний моніторинг як сучасний метод податкового контролю Юлія Мороз 21.11.2024 13:36
- Ієрархія протилежних правових висновків суду касаційної інстанції Євген Морозов 21.11.2024 12:39
- Чужий серед своїх: право голосу і місце в політиці іноземців у ЄС Дмитро Зенкін 20.11.2024 21:35
- Сталий розвиток рибного господарства: нові можливості для інвестицій в Україні Артем Чорноморов 20.11.2024 15:59
- Кремль тисне на рубильник Євген Магда 20.11.2024 15:55
- Судова реформа в контексті вимог ЄС: очищення від суддів-корупціонерів Світлана Приймак 20.11.2024 13:47
- Як автоматизувати процеси в бізнесі для швидкого зростання Даніелла Шихабутдінова 20.11.2024 13:20
- COP29 та План Перемоги. Як нашу стратегію зробити глобальною? Ксенія Оринчак 20.11.2024 11:17
- Ухвала про відмову у прийнятті зустрічного позову підлягає апеляційному оскарженню Євген Морозов 20.11.2024 10:35
Топ за тиждень
Популярне
-
Що вигідно банку – невигідно клієнту. Які наслідки відмови Monobank від Mastercard
Фінанси 26349
-
"Ситуація критична". У Кривому Розі 110 000 жителів залишаються без опалення
Бізнес 21337
-
Мінекономіки пояснило, як отримати 1000 грн єПідтримки, і порадило задонатити їх на ЗСУ
Фінанси 15181
-
Курс євро впав на 47 копійок: Який курс долара НБУ зафіксував на понеділок
Фінанси 9698
-
В Україні збанкротував ще один страховик
Бізнес 9216
Контакти
E-mail: [email protected]