Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
28.04.2020 16:56

Про що свідчить аналіз звіту АМКУ за 2019 рік

Доктор економічних наук, професор

Прочитавши цей звіт, не можна зробити однозначно позитивні висновки.

Зразу насторожує великий обсяг тексту, який розміщений на 222 сторінках. Зрозуміло, що не кожен читач, тим більше не фахівець, зможе його дочитати до кінця. При цьому майже 2/3 тексту це описовий матеріал, який може бути основою розслідувань, але не повинен переобтяжувати звіт. Пишуть про ВВП, інфляцію, світові ціни, тощо. Тобто ті показники, на які АМК не має майже ніякого впливу.

Потім намагаються описати стан та тенденції розвитку конкурентного середовища в Україні. Однак, це здійснюється не на основі конкретних розрахунків, а за результатами опитування керівників підприємств. При цьому значна частина цих керівників відверто відповідають, що їм важко оцінити і рівень конкуренції, і рівень монополізації. Тим не менше автори роблять висновки, що опитування свідчить про позитивні тенденції щодо інтенсивності конкуренції. Навіть, якщо це дійсно так, то виникає питання, а яка ж тут роль АМК. Однак замість того, щоб чітко і компактно описати що саме зроблено за рік задля виконання своїх конкретних повноважень, які визначені законом, половина тексту звіту (111 стор.) присвячується аналізу окремих товарних ринків.

Схема розгляду кожного ринку однакова – спочатку це детальний опис різних економічних показників, що характеризують стан цього ринку та вимог відповідного галузевого законодавства, до формування яких АМК насправді мaє лише опосередковане відношення. Потім перераховуються рекомендації, що були надані відповідним державним органам, органам місцевого самоврядування та підприємствам, щодо того, що вони там мають зробити для припинення порушення. А потім перераховуються нормативно-правові акти та інші документи, якими регулюються відповідні ринки і на які комітет надав дозвіл чи зауваження.

Особливо цікаво тут виглядають звернення з порадами до Прем’єр-міністра та рекомендації таким найвищим державним органам як КМУ, міністерства, Державна фіскальна служба, тощо. Крім того оригінально виглядають рекомендації таким підприємствам, як потужні монополісти ДТЕК, Укрзалізниця, Київстар, Водафон і іншим. Замість того, щоб відповідно до вимог закону, покарати порушника відчутним штрафом, його трошки лякають. Причому з тексту звіту часто не зрозуміло, чи таки виконуються ці рекомендації. Очевидно саме тому порушення потім знову періодично повторюються.

Іноді розпочинається розгляд справ про порушення законодавства, який триває роками і часто не закінчується нічим, бо справа втрачає актуальність в очах суспільства. А якщо і приймаються рішення про покарання, то вони нерідко теж потім довго оскаржуються в судах і далеко не завжди закінчуються виграшем комітету. Цікавими також є деякі висновки щодо надання комітетом дозволів на концентрацію на цих ринках. Якщо встановлюється, що концентрація може призвести до монополізації, то дозвіл обумовлюється певними зобов’язаннями. При цьому з тексту не ясно, чи виконуються потім ці зобов’язання чи ні.

Буває також, що перераховуються робочі наради та зустрічі за участю представників місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання, якими, зрозуміло, супроводжуються слідчі дії. Все це виглядає не як чіткий звіт державного органу про свою роботу, а як сумбурна збірка підготовчих аналітичних матеріалів, наповнених якимись специфічними дрібницями, які використовувались в роботі комітету протягом року.

Очевидно, що таке переобтяження звіту зайвими деталями тут не є доцільним. Тобто половину його тексту, яка ускладнює сприйняття матеріалу, спокійно можна вилучити, а замість цього показати узагальнені результати роботи по конкретних видах порушень, які за законом має припиняти АМК. Однак далі описується законопроектна та нормотворча діяльність і взаємодія з громадськістю, і лише потім правозастосування, щодо попередження та припинення порушень.

                                                                    *     *     *

Статистика контролю за концентраціями та узгодженими діями насторожує тим, що кількість розглянутих заяв на концентрацію з 2014 р. послідовно зменшилась з 781 до 442 (на 43,4 %). А заяв іноземних інвесторів тільки за останній рік стало менше на 25 %. З одного боку це обумовлено підвищенням порогів, при досягненні яких потрібен дозвіл АМК, а з іншого це може свідчити про певне зниження активності інвесторів.          

Заборон на концентрацію взагалі не було. У 439 випадках було надано дозвіл, а у 3 випадках розгляд закрили без прийняття рішення по суті. Причому у 96,1% випадків надання дозволів виявилось, що вони не потребували поглибленого дослідження, а тому відповідні справи не розглядалися. З них 151 заяву швидко розглянули за спрощеною процедурою, а 271 за загальною процедурою. Частка рішень про розгляд заяви за спрощеною процедурою у 2019 р. збільшилась.

Перед тим у 44 випадках заяви просто повернули заявникам без розгляду або учасники концентрації відмовилися від її здійснення. Повернення заяв без розгляду було обумовлено насамперед недостатністю інформації, що містилась у наданих матеріалах. Подальша доля таких запланованих концентрацій невідома. Не виключено, що в результаті певних юридичних махінацій окремі злиття на підставних осіб таки відбуваються, але вони не відслідковуються.

Для запобігання змов підприємців комітет здійснює контроль за антиконкурентними узгодженими діями, які можуть здійснюватися щоб обійти конкурентну боротьбу. Якщо при концентрації відбувається злиття колишніх конкурентів в одну юридичну особу, то в разі змов перестають конкурувати ті, хто є юридично незалежними. У підсумку на відповідному ринку теж має місце монопольна поведінка. Щоб виявити угоди, які можуть призвести до антиконкурентної змови, АМК надає дозвіл на такі угоди. Кількість заяв тут теж вперто зменшується. Якщо у 2014 р. їх було 94 і на 44 заяви надали дозвіл, то у звітному році надійшло 68 заяв, з них на 62 було надано дозвіл.

Тут слід наголосити, що при складній і дороговартісній для підприємців процедурі, отримання дозволів на концентрацію та узгоджені дії, насправді не лише не перешкоджає, а часто й сприяє створенню монополістів і монопольній поведінці. Тому в нас не тільки окремі потужні підприємства, а й цілі галузі нині належать олігархам і непоодинокими є випадки проявів монопольної поведінки. Більшість фахівців вважає, що економіка України є надзвичайно монополізованою. Тобто реалії практики свідчать про недосконалість встановленої процедури контролю за концентраціями. І над цим ще слід працювати законодавцям.

В практиці ринкового господарювання надзвичайно поширеним порушенням є недобросовісна конкуренція. Однак у звітному році комітетом було припинено лише 168 таких фактів. І це на всю Україну!! Більше всього у сфері АПК та охорони здоров’я. Із загальної кількості припинених порушнь лише у 40 випадках було застосовано покарання у вигляді штрафів на загальну суму 9,3 млн грн., а 128 дій припинено шляхом надання рекомендацій. Тобто пожурили і все.          

Відносно новим напрямком діяльності комітету є контроль надання державної допомоги. За 2017 - 2019 рр. комітет отримав 1654 відповідних повідомлень. І це за 3 роки по всій країні.!! Зокрема у 2019 р. з 605 повідомлень 269 випадків підтримки суб’єктів господарювання визнано такими, що не є державною допомогою (бо в законі багато винятків та спрощень, які це дозволяють), 75 випадків визнано допустимими для конкуренції, а у 12 випадках прийнято рішення про визнання державної допомоги недопустимою для конкуренції. ЛИШЕ 12 випадків!! Звертає на себе увагу той факт, що у звіті не наводяться конкретні причини прийняття саме таких рішень. Просто іде посилання на те, що так вимагає закон. А які конкретно вимоги дотримані, чи не дотримані не зрозуміло.

У звіті про цю діяльність за 2018 р. зазначено, що з Державного бюджету було надано 4 % допомоги, з бюджетів міст 48 %, а решта з обласних, районних селищних бюджетів та інших коштів територіальних громад. Також пораховано, що розмір допомоги у 2018 р. в Україні становив 648,25млн грн, або 20,17млн євро. Це вочевидь не відповідає реаліям господарювання в країні, де наближеним до влади особам з бюджетів різних рівнів постійно виділяються величезні кошти.

З наведеного можна зробити висновок, що процедура контролю надання державної допомоги, яку довгі роки за наполяганням міжнародних організацій намагались ввести в Україні, так і не запрацювала ефективно. Крім суто організаційних прорахунків, очевидними проблемами є недоліки закону «Про державну допомогу суб'єктам господарювання», через які значна частина дій апріорі не підпадає під контроль.

Зокрема, незначною визначена допомога на суму, еквівалентну 200 тисячам євро. Так на місцевому рівні це не так і мало. А під поняття різні види послуг, що становлять загальний економічний інтерес можна підвести і підведено багато чого. Не зрозуміло, чому дія закону не поширюється на підтримку у сфері сільськогосподарського виробництва, діяльності, пов’язаної з інвестуванням в об’єкти інфраструктури, купівля електричної енергії, послуги у сфері функціонування ринку природного газу, тощо. Завдяки таким виняткам під контроль не підпадають значні ресурси державної допомоги, які роками виділяються вітчизняним олігархам. І це є важливим фактором корупції в державному управлінні.

Але й це ще не все. Вражає також поняття «допустима державна допомога». Такою є допомога яка надається з метою: забезпечення соціально важливими товарами; сприяння соціально-економічному розвитку регіонів з низьким рівнем життя (а такі у нас майже всі); виконання загальнодержавних програм розвитку; сприяння окремим видам господарської діяльності або суб’єктам господарювання в окремих економічних зонах. Так під ці визначення за бажанням можна будь-яку допомогу визнати допустимою.

Очевидно, що лобістський закон, який містить занадто великий перелік випадків, при яких неможливий реальний контроль безпідставного витрачання державних ресурсів на допомогу окремим бізнесменам, має бути змінений. І головним ініціатором тут повинен бути АМК, який в процесі своєї діяльності вже міг переконатися в тому, що закон має явно дискримінаційний характер стосовно великої кількості підприємців в країні. А захист конкуренції якраз і передбачає забезпечення рівних умов в підприємницькій діяльності. Однак ознайомлення з законодавчими ініціативами комітету свідчить, що кроків у цьому напряму немає.

Окремим розділом виділено порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які на практиці здійснюються таємно в обхід погодження з АМК. Насправді це один з найпоширеніших видів порушень, яких в країні багато, але у АМК до них зазвичай толком не доходять руки. Особливу загрозу становлять змови підприємств, що належать олігархам, які мають не лише ринкову, а й політичну владу. Тому їх розслідування у нас непроста процедура.

У розвинених країнах саме ці порушення привертають основну увагу конкурентних органів, саме про них вони більше всього інформують громадськість. Доводити такі змови дуже важко, але необхідно, бо вони завдають надзвичайної шкоди суспільству. Тому їх розслідування там тривають роками і завершуються мільярдними сумами штрафів. У нас зовсім інша картина. Справжні картельні змови якщо іноді й розслідують на вимогу громадськості, то часто, це відбувається як піар-кампанія з гучною рекламою на всіх рівнях і попередженнями з погрозами. Зазвичай така бурхлива слідча діяльність продовжується доти, поки в суспільстві підтримується інтерес. А потім, за відсутності належних доказів, все завершується нічим, або прийняттям не зовсім професійних рішень, які роками оскаржуються в судах. І нерідко доволі успішно.

Через проблеми з доказами в попередні роки такі картельні змови становили незначну частку у структурі припинених комітетом порушень. Це дещо підривало його авторитет. Особливо у іноземних партнерів. А так хотілося показувати справну цифру. Ситуація змінилася після покладення на АМК повноважень органу оскарження у процедурах закупівель. З цією метою створено постійно діючу адміністративну колегію з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Ця колегія має реагувати на скарги учасників закупівель щодо порушення правил конкуренції в цих процесах. Після цих змін в одному показнику об’єднали два по суті різні напрямки діяльності АМК- контроль за картельними змовами та виконання повноважень органу оскарження, передбачених законом "Про публічні закупівлі".

У звіті тепер є два розділи «контроль за концентраціями та узгодженими діями» та окремо «антиконкурентні узгоджені дії». У першому розділі показують лише кількість заяв щодо надання дозволів на узгоджені дії, а у другому - слідча робота по доведенню змов. У другому розділі відповідний показник включає в себе не тільки важку роботу про доведенню і припиненню фактів змов підприємців в процесі бізнесової діяльності на товарних ринках, але й результати реагування адміністративних колегій на скарги учасників тендерів у сфері закупівель.

Зазначено, що сумарна кількість таких дій у 2019 р. раптом досягла 799 одиниць (у 2018 році - 263 од.), а частка становила 39 % загальної кількості припинених комітетом порушень (у 2018 р. 20%). Оце вже справна цифра і хороша динаміка, про що не соромно говорити на всіх рівнях звітування та конференціях.

Тут слід наголосити, що обсяг роботи з розгляду скарг на тендерах абсолютно не співмірний з витратами часу на розслідування змов на товарних ринках. Тут є факти, які не дуже важко довести, бо є купа документів, свідків. Відповідно до закону орган оскарження розглядає скаргу та приймає рішення на підставі готової інформації, розміщеної в електронній системі закупівель. А при розслідуванні змов таку інформацію добувати дуже важко, бо все відбувається таємно, тому потрібно немало зусиль, щоб це довести.

В законі визначено, що строк розгляду скарги органом оскарження становить 10 робочих днів. Реально колегія кожен день розглядає по 25 –100 скарг, а на розслідування однієї змови нерідко потрібно декілька років. Тому об’єднувати ці два напрямки в один показник не є коректним. Тим не менше у публічних виступах голови комітету та узагальнених розділах звіту фігурує саме ця справна цифра-799 одиниць. Мало хто дочитується до суті і розуміє, що насправді у цьому узагальненому показнику порушення у вигляді спотворення результатів тендерів становили 775 од.(97%), а справжні картельні змови підприємців лише 24 од.(3%).Отже звітність комітету щодо кількості антиконкурентних узгоджених дій є дещо завуальованою. Насправді вона не дає адекватної інформації щодо кількості розслідування картельних змов підприємців на товарних ринках.

У наступному розділі вже описується конкретно діяльність комітету як органа оскарження закупівель. Тут зразу слід зауважити, що ця діяльність не є властивою для конкурентного відомства. Ідея навантаження конкурентного органу складними питаннями закупівель є дискусійною. Вона викликає заперечення багатьох фахівців, оскільки досвід роботи з розгляду скарг в закупівлях свідчить, що це фактично судові повноваження. Тому задля їх виконання краще було б створити спеціальний правоохоронний орган з вагомими слідчими та судовими повноваженнями.

Завантаження АМК цією трудомісткою, монотонною діяльністю переобтяжує його роботу, відволікає кадрові і матеріальні ресурси від виконання його головних повноважень. Тому в останні роки він значно зменшив увагу, зокрема, до зловживань монопольним становищем, що у високо монополізованій країні просто неприпустимо. Якщо раніше у річному звіті комітету розділ щодо цих порушень був основним, то нині його взагалі там немає. А монополісти тепер почувають себе вільніше, що викликає незадоволення широких верств населення і бізнесу. На жаль зі звіту не можна побачити і динаміку припинення всіх інших видів порушень, бо немає зведених цифр, які б давали уявлення про порівняльну динаміку окремих видів порушень по роках і кількістю розглянутих скарг не тендерах. Як правило, по окремих видах порушень наводяться лише громіздкі описи конкретних справ.  

Видається, що у загальному законі про АМК, вимоги якого у рівній мірі стосуються всіх галузей і сфер діяльності, не мають окремо розписуватися процедури захисту конкуренції в окремих таких сферах. Наприклад у нас немає закону про захист конкуренції у металургії, АПК чи охороні здоров’я. Очевидно всі ці деталі мають міститися у спеціальному законі про сферу закупівель, а займатися цими питаннями має окремий орган. Однак законотворці чомусь ввели цю діяльність у загальний закон про АМК. Це виглядає тут як чужорідне тіло. Багато хто погоджується з тим, що це неправильно, однак перекроїти все поки що влада не наважується. Якби в нашій країні першочерговими були питання захисту конкуренції і контролю монополій, то це було б швидко зроблено. Але у нас це не робиться, бо у високо монополізованій країні захист конкуренції мало кого цікавить. В результаті «маємо те, що маємо»

Матеріали звіту свідчать, що з 2015 р. триває чітка тенденція до зростання кількості скарг. У 2019 р. їх надійшло 11147, що на 43% більше ніж за попередній рік. А фахівці прогнозують, що після вступу в дію нової редакції закону про публічні закупівлі з 19.4.2020 р. ринок закупівель зросте на десятки мільярдів гривень. Якщо раніше у системі Prozorro розглядались закупівлі, вартість яких не менше 200 тис. грн., а по допорогових пропозиціях органи влади та державні компанії могли обрати постачальника на власний розсуд, то починаючи з 19 квітня, замовники повинні проводити закупівлі на суму від 50 тис. грн у Prozorro. Таким чином нова норма закону може вивести “з тіні” закупівлі на мільярди гривень. Статистика свідчить, що “допорогові” закупівлі в минулому році становили 23 млрд грн. https://psm7.com/uk/legislation/rynok-publichnyx-zakupok-vyrastet-na-desyatki-milliardov-griven.html

Більше того, законом тепер встановлено, що у разі перемоги скаржника, йому повернуть плату за оскарження. Все це підтверджує прогноз, що навантаження на комітет суттєво збільшиться. Тому сам АМК перш за все мав би ініціювати своє звільнення від невластивих повноважень як органу оскарження закупівель задля розширення можливостей ефективного захисту конкуренції. Однак, судячи з його пропозицій до законопроектів щодо цієї тематики, він в цьому не зацікавлений.

                                                          *   *   *

Отже, перегляд блоку правозастосування свідчить, що у ньому відсутня зведена інформація про такі важливі види порушень як антиконкурентні дії органів влади та зловживання монопольним становищем. До речі тепер немає і розділу про діяльність територіальних відділень. Правда інформація про рекомендації органам влади щедро розсипана по всіх галузевих розділах, а от щодо зловживань монопольним становищем і роботу територіальних відділень необхідно зупинитися детальніше.

Довгі роки діяльності комітету розділ звіту про припинення зловживань монополістів був головним, бо найбільші зусилля направлялися саме на боротьбу з цими поширеними та очевидними порушеннями. Статистика свідчила, що розгляд цих дій завжди становив більш як половину припинених порушень. Але з приходом нового керівництва комітету цих порушень стали припиняти все менше і менше. За даними звіту за 2017 р. їх стало 33%, у 2018 р. сказано, що цих порушень було припинено менше на 31%, а у 2019 р. зведені дані взагалі відсутні. Тобто бізнес і пересічні громадяни мають дедалі більше складних проблем через зловживання монополістів, а в АМК цих проблем все менше.

Роботу з монополістами намагаються перекласти на НКРЕКП, інші регулюючі комісії та місцеві органи влади. А вони усіляко відхрещуються від неї. В результаті «у семи няньок дитя без ока». Монополізм в нашій країні процвітає. Своїми зловживаннями загальнодержавні та регіональні монополісти просто знущаються над народом та бізнесом і ніхто їх толком не захищає.

Розділ, присвячений узагальненому аналізу кількісних показників діяльності Комітету свідчить, що серед досягнень на перше місце поставлений розмір економічного ефекту, який за розрахунками становив за 2019 р. 4,3млрд грн, що на 8 % більше, ніж у 2018 році. Водночас розмір сплачених штрафів та пені був лише 154,7млн грн. Що явно не співмірно. Однак яким чином пораховано цей ефект не пояснюється. Тому і подальші розрахунки на цій основі викликають певні сумніви.

Так економічний ефект в розрахунку на одного працівника становив за рік, 6,9 млн грн. З урахуванням вищенаведених сумнівів щодо якості розрахунків самого ефекту, ця цифра теж насправді може бути нереальною. Зазначено, що в середньому на одного працівника було припинено 3,3 порушення. Тут також треба враховувати, що трудомістськість окремих порушень суттєво відрізняється. Одна справа припинити діяльність картелю і зовсім інша відреагувати на скаргу учасника закупівель. Так само, якщо говорити про динаміку розглянутих заяв чи проведення перевірок, то тут теж слід враховувати про яку справу йде мова досить просту, чи дуже складну. Тому говорити про середні цифри не завжди буває прийнятно.

Також звертає на себе увагу той факт, що лише 69 % всіх порушень припинено шляхом прийняття рішень про реальне покарання винного, а третина шляхом надання рекомендацій. Тобто, замість того, щоб покарати порушника по всій суворості закону, його просто полякали. І не відомо, як потім були виконані ті рекомендації і яким чином визначалося, кого таки карати, а кому лише порекомендувати припинити порушення. Очевидно, що тут є ризик корупції. Не ясно також подальші дії цього порушника – чи був він надалі законослухняним, чи знову порушував закон. Бо практика свідчить, що одні й ті самі порушення у нас нерідко повторюються і не один раз.

Щодо структури припинених порушень, то тут знову випливає загальна справна цифра 799 антиконкурентних узгоджених дій, про недоліки якої говорилося вище. А щодо порушення у вигляді зловживання монопольним становищем та недобросовісної конкуренції знову ж таки дуже дивує співвідношення між рекомендаціями їх припинити та реальним покаранням. В основному мова йде про рекомендації. Якщо порушення доведено, то які тут можуть бути рекомендації. І вже зовсім смішна цифра 8 щодо виявлених концентрацій та узгоджених дій без дозволу комітету. Бо фахівцям добре відомо, як деякі порушники обходять необхідність звернень до комітету за відповідним дозволом.

Загальний висновок щодо характеристик та тенденцій припинення окремих видів порушень свідчить, що нинішнє керівництво АМК проводить політику переорієнтації роботи комітету на напрямки, які не є головними для конкурентного відомства. Це відбувається за рахунок явного недовиконання ряду інших повноважень комітету, визначених законом. При аналізі кількісних показників діяльності занадто багато уваги приділено структурі припинених порушень за галузями та видами та темі накладення штрафів. Водночас немає цифр, які б давали уявлення про динаміку конкретних видів порушень по роках. Це не дає можливості оцінити тенденції та реальні досягнення. Крім того слід зазначити, що політика керування в останні роки спрямована головним чином на отримання грошового економічного ефекту. Це свідчить про те що голова АМК не усвідомлює що комітет не є фіскальним органом для збору штрафів. Головне його завдання це захист конкуренції. Причому не лише на загальнодержавних, але й на регіональних ринках.

                                                           *     *     *

Дуже коротким виглядає розділ про судові оскарження рішень комітету. Якщо в попередніх розділах багато місця займають різні громіздкі описи справ та прийнятих рішень, то тут все розмістилося лише на двох сторінках. Хоча поговорити тут є про що, і немало.

А розділ про кадрове, фінансове та наукове забезпечення виглядає дуже сумно. Спочатку незрозуміло для чого тут переписані положення з закону, які стосуються кадрових призначень, а потім описується перезавантаження АМК, яке раптом відбулося влітку 2019 р. шляхом оновлення на 2/3 складу АМК. Тут перераховуються документи, якими призначалися нові державні уповноважені, однак не наводяться їх фахові характеристики, які б дозволяли їм займати такі високі та відповідальні посади. Не пояснюється також, які причини були для дострокового звільнення, в порушення вимог закону, фахівців, які вже мали тривалий і успішний досвід роботи в системі органів комітету.

Насторожує плинність кадрів, яка становить по апарату Комітету –23 %, а по територіальних відділеннях 15 % . Середній показник по системі 19 %. Дивує те, що звільняють найкращих фахівців, а замість них призначають випадкових людей без досвіду роботи в системі і, часто, без відповідної освіти. Особливо засмучує, що серед звільнених є голови ряду обласних територіальних відділень та їх заступники, деякі з яких працювали ще з часів створення АМК. Таке розбазарювання фахових кадрів неприпустиме. Тим більше, що для їх поповнення важко знайти достойних кандидатів. Ті, які пішли на пенсію, навряд повернуться, а молодих брати ніде. За багато років комітет так і не потурбувався про створення розгалуженої системи підготовки кадрів у вищих навчальних закладах. Тому нині прикладається багато зусиль задля пошуку фахових претендентів для заповнення вакансій та для профпідготовки молоді у системі вищої освіти та перепідготовки кадрів.

Розділ про фінансове забезпечення свідчить, що на утримання системи органів АМКУ витрачаються значні кошти державного бюджету, спеціальних фондів та міжнародних організацій, зокрема у рамках проекту USAID «Програма технічної допомоги з розвитку конкурентної політики». Однак керівництво комітету стверджує, що цих коштів не вистачає. В умовах недостатніх фінансових ресурсів забезпечення виконання встановлених законом функцій здійснюється завдяки заходам, спрямованим на економне витрачання виділених коштів, яке тут не розписане. Насправді за рахунок ущемлення територіальних відділень.

Реформа територіальних відділень.

Починаючи з 2017 р. нове керівництво комітету намагається провести так звану реформу його обласних ТВ, метою якої проголошено наближення їх роботи до проблем місцевого бізнесу, базованій на глибокому вивченні регіональних проблем. Але це лише красиві слова. Насправді задовольняються забаганки впливових регіональних монополістів, яким фахівці ТВ заважають зловживати. Крім того очікується банальне скорочення адміністративних витрат на користь центрального апарату та суттєве збільшення його влади..

Спочатку поступово зменшувались чисельність кадрів, фінансування, методична допомога та колишній дієвий контроль центрального апарату. Потім чітко проявилися намагання зменшення процесуальних прав та можливостей ТВ. Задля цього вносилися відповідні пропозиції до законопроектів. А розпорядженням АМК від 28.11.19 «Про реорганізацію територіальних відділень.» було передбачено їх скорочення з 24 до 6 міжрегіональних підрозділів лише в окремих областях. У решті обласних центрів запланували залишити по декілька працівників, які будуть просто збирати та фільтрувати заяви місцевого бізнесу і споживачів, а потім передавати їх по ланцюжку наверх. Тобто реально передбачається, що фахові працівники вже стануть не слідчими, а просто формальними збирачами доказів. Зрозуміло, що за таких умов найкращі кадри стали звільнятися.

Все це свідчить про руйнацію системи, яка успішно функціонує в Україні вже протягом 25 років і накопичила неабиякий досвід захисту конкуренції в регіонах. Ця система створювалась на основі тривалого світового досвіду, за рекомендаціями та неабиякою матеріальною і методологічною допомогою міжнародних організацій. Тому варто очікувати, що рано чи пізно ці організації будуть висловлювати свої заперечення щодо таких руйнувань.

Тут доречно нагадати, що регіональні підрозділи завжди виконували більше 90% роботи всієї системи. Тисячі місцевих жителів та підприємців отримують вирішення своїх проблем за допомогою працівників саме ТВ. Тобто вони є очами та руками АМК в регіонах і розвантажували комітет від марудної роботи. Саме вони розвивали та захищали конкуренцію на місцях. Однак, знімаючи вершки від цієї важкої роботи підлеглих, керівництво комітету так і не зрозуміло, що без опори на сильні ТВ центральному апарату ефективно працювати буде неможливо.

Слід також зазначити, що таке «реформування» унеможливлює реалізацію адміністративної реформи, яка передбачає передачу частини повноважень центральних органів у регіони, тобто забезпечення умов їх самодостатності, створення умов, коли більшість проблемних питань вирішується на місцях. А тут, навпаки, створюються умови, коли ТВ кроку не зможуть ступити без дозволу центру. З ним слід буде погоджувати всі деталі діяльності. А ходокам з регіонів прийдеться їздити для обґрунтувань своїх дій до іншої області чи до Києва. Очевидно, що така концентрація влади, з якою насправді важко впоратися з центру, призведе до посилення зловживань регіональних монополістів, до яких у центрального апарату об'єктивно не дійдуть руки. Вона також спровокує зрозуміле незадоволення решти місцевих бізнесменів і населення.

Реформу мали намір завершити 6.4.2020р. Але пандемія раптом внесла в життя країни несподівані корективи. В умовах різкого підвищення цін влада звернулася до АМК щодо необхідності розслідування цієї ситуації у всіх регіонах, а воно мобілізувало напівзруйновані ТВ на здійснення відповідних перевірок. В цих умовах керівник комітету мав би зрозуміти, що без ефективної роботи ТВ комітет не зможе з центру охопити всі загальнодержавні і регіональні проблеми конкуренції. Тому логічно було б очікувати, що їх руйнування буде припинено.

Однак всупереч логіці 19.3.2020р. АМК прийняв Розпорядження про внесення змін до попереднього Розпорядження 28.11.19, яким просто відтермінував виконання намічених планів руйнації ТВ до 19 травня 2020р.Такі дії виправдовуються тим, що в Україні шлях подібної оптимізації вже обрали Рахункова палата, Держаудитслужба, Нацкомісія з цінних паперів та Мін ̓юст. Однак у них зовсім інша специфіка роботи. Для системи органів захисту конкуренції їх досвід не є придатним. В регіонах функціонують тисячі підприємств, яких потрібно захищати не тільки від свавілля монополістів, але й від багатьох інших порушень правил конкуренції. Без цього ринкові відносини не будуть працювати ефективно і вітчизняна економіка не підніметься з руїн.    

Загальний аналіз цієї реформи, та й динаміки і структури припинених порушень, справляє враження, що голові комітету певними зацікавленими силами поставлено завдання зробити комітет недієздатним, щоб він не зміг протидіяти олігархічним монополіям. І він це успішно виконує.

І на завершення проведеного аналізу слід зазначити, що розділ міжнародна діяльність просто вражає великою кількістю проектів допомоги Україні у становленні ринкового середовища. Це відбувається тому що міжнародні інвестори, у відповідних умовах, могли б здійснювати в нашій країні суттєві капітальні вкладення. Цими проектами за всю історію АМК було дуже багато зроблено задля становлення його повноцінної роботи. Однак, судячи зі статистики міжнародних інвестицій в Україну, цю мету так і не досягли. Гроші не вкладають, бо жоден інвестор не буде цього робити допоки не отримає реальних доказів ефективного захисту конкуренції в цій країні.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net