Рівність та інклюзивність. Як ДІМ захищатиме права маломобільних груп

Права маломобільних груп населення на доступність до будівель та споруд, шляхи та методи їх забезпечення

Кожна людина є унікальною та неповторною, має власні риси та особливості. Хтось має зелені очі, хтось – карі. В однієї людини зріст 2 метри, а в іншої – 150 сантиметрів. Це просто особливості людей. Але для того, аби всім було комфортно співіснувати в суспільстві та всі мали рівні можливості для доступу до парків, домівок, шкіл, лікарень, кафе, магазинів тощо – необхідно враховувати ці особливості.

Тобто, варто не забувати, що якщо зробити вхідні двері висотою 170 сантиметрів, то людям високого зросту буде незручно туди заходити. Тому, відповідно, висота вхідних дверей має бути такою, щоб вільно могли проходити як люди із зростом 1,2 метри, так і 2,2 метри. Це просто особливості людей, зважаючи на які, ми даємо всім вільний доступ до споруди або будівлі.

Це був просто приклад. Але він показує, що всі люди різні, і необхідно враховувати потреби всіх категорій громадян, аби забезпечити їм рівні умови доступу до споруди чи будівлі: щоб всі громадяни, включно із тими, хто належать до маломобільних груп населення, могли користуватися однаково реалізовувати свої права на користування офісними приміщеннями, школами, магазинами, громадським транспортом, парками та скверами, закладами громадського харчування, лікарнями, аптеками тощо.

Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, ратифікована Україною, декларує принципи рівності можливостей, недискримінаційностіь та поваги до людського достоїнства, свободи робити власний вибір та незалежність.

Всі громадяни мають мати рівні права доступу до споруд та будівель

Не всі можуть стрибнути на висоту 2 метри або віджатися від підлоги 150 разів. Це індивідуальне. Не можна допускати в одну будівлю наприклад тільки тих громадян, хто стрибає вище ніж 2 метри. Або лише тих, хто зможе віджатися від підлоги 150 разів. Це дискримінація, адже всі мають рівні права.

Так само несправедливо обмежувати права будь-яких груп населення на доступ до споруд та будівель, в тому числі - маломобільних.

Хто саме належить до маломобільних груп населення?

Це особи, які відчувають труднощі при самостійному пересуванні, одержанні послуги, інформації або при орієнтуванні в просторі. До них відносять осіб з інвалідністю (з порушеннями зору, слуху, опорно-рухового апарату тощо), людей похилого віку та з тимчасовим погіршенням здоров’я, вагітних жінок, людей з дитячими колясками тощо.

Вони мають рівні права доступу до всіх об’єктів громадського призначення на рівних з іншими громадянами. Просто для реалізації їх прав ці споруди та будівлі мають бути для них пристосованими та забезпечена доступність, інакше всі слова про рівність і інклюзивність є порожнім звуком.

Що таке доступність та як вона забезпечується

Доступність передбачає забезпечення жінкам та чоловікам з інвалідністю доступу нарівні з іншими до фізичного оточення, транспорту, інформації та зв’язку, інформаційно-комунікаційних технологій і систем послуг як у міській, так і в сільській місцевості.

Доступними для маломобільних груп населення є споруди та будівлі, в яких реалізовано комплекс архітектурно-планувальних, інженерно-технічних, ергономічних, конструкційних та організаційних заходів, які відповідають нормативно-правовим вимогам щодо забезпечення доступності і безпеки маломобільних груп населення.

На практиці це реалізується через інклюзивність будівель та споруд.

Що це означає? Впровадження комплексу заходів із забезпечення доступності для кожної особи незалежно від віку, статі, інвалідності, функціональних порушень, рівня комунікативних можливостей або обставин, для можливості відчувати себе безпечно і комфортно без сторонньої допомоги і в міру своїх можливостей.

Види доступності будівель і споруд

Можна виділити основних два блоки доступності будівель для маломобільних груп населення: інформаційна та архітектурна.

Інформаційна доступність передбачає наявність вільного отримання інформації про об’єкт, навігації у ньому та на прилеглій території: інформаційних дошок, вказівників, знаків (звичайні та шрифтом Брайля) стосовно шляхів доступу маломобільним групам населення до будівель та громадських місць, оснащення світлофорів звуковими сигналами. Наприклад, інформаційні дошки біля входу до парку із зазначенням наявних пандусів для спуску або підйому, наявність тактильних позначок (інформації, розміщеної шрифтом Брайля) тощо. Це необхідно для того, аби особа могла самостійно зорієнтуватися, як саме їй зайти та вийти.

Також сюди належить наявність інформації в інтернеті про механізми доступності споруд і будівель для маломобільних груп населення, можливість побудови маршруту відповідно що цих даних.

Архітектурна доступність передбачає безпосереднє пристосування будівель та споруд для користування маломобільними групами населення: наявність пандусів, підйомників тощо. Також інформація про наявність складових архітектурної мобільності має бути відображена через інформаційну доступність. Яким чином забезпечується архітектурна доступність? Тут є два шляхи – універсальний дизайн, або – в разі неможливості дотримання його вимог, то розумне пристосування вже існуючих будівель.

Універсальний дизайн & розумне пристосування: в чому різниця?

Дотримання принципів універсального дизайну на об’єктах фізичного оточення – це можливість людини з інвалідністю, незрячої або яка користується, наприклад, кріслом колісним, вільно та самостійно пересуватися спорудою чи будівлею, а саме тими шляхами, якими пересуваються всі інші люди без інвалідності.

Універсальний дизайн не виключає використання застосування допоміжних пристроїв для конкретних груп осіб з інвалідністю.

Але, так як це не завжди можливо реалізувати, зокрема, щодо будівель, які вже побудовані, то є інший вихід – пристосовувати їх.

Законодавство дозволяє застосовувати принципи розумного пристосування – архітектурно-планувальні рішення, що забезпечує маломобільним групам населення мінімальний стандарт доступності в умовах реконструкції, реставрації, капітального ремонту та технічного переоснащення існуючих житлових будинків та громадських будівель і споруд. Розумним пристосуванням можуть виступати допоміжні технічні засоби і механізми (пандуси, підйомні пристрої, механізми тощо).

Але акцентуємо увагу, що розумне пристосування використовується по суті як виняток, коли технічно неможливо дотриматися принципів універсального дизайну.

Наразі є поширеною практика розміщення на перших поверхах житлових будівель аптеки, магазини та інші нежитлові приміщення. І тут часто фіксуються порушення доступності для маломобільних груп населення.

Часто підприємці аргументують це тим, що в них відсутні кошти для цього.

Зрозуміло, що бізнес має розвиватися. Але неприпустимо, коли бізнес розвивається за рахунок порушень законодавства.

Звертаю увагу, що першочергово, коли будувався будинок, він мав інше цільове використання – житло. Коли відбувалося «переведення» приміщення з житлового в нежитлове, то відповідно проводився ремонт, пристосування до нового призначення. І саме в цей період необхідно забезпечити виконання всіх вимог закону, включаючи вимоги доступності.

Плани ДІМ щодо розбудови доступності в Україні

Як Голова ДІМ та громадянин України я звертаю увагу на неприпустимість використання терміну «інвалід» стосовно осіб з інвалідністю – понад рік тому їх вилучили з українського законодавства та замінили на «особа з інвалідністю», «дитина з інвалідністю»: акцент нової термінології робиться на людині, а не на її інвалідності. Саме тому закликаю дотримуватися саме нових визначень, щоб не дискримінувати інших людей, звертати увагу на їх особистість, а не на фізичні особливості, докладати зусиль, щоб дати їм змогу жити повноцінним життя в нашому суспільстві.

ДІМ як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, здійснюватиме нагляд за реалізацією вимог закону щодо інклюзивності будівель та споруд.

З цією метою я, як Голова ДІМ, буду прикладати всі зусилля для залучення до Громадської Ради при ДІМ (після її створення) громадських організацій, які опікуються питаннями людей з інвалідністю та маломобільних груп населення з метою їх активної участі в обговоренні пропозицій до проектів профільних нормативно-правових актів.

Також планую залучити представників профільної громадськості на посади радників Голови ДІМ на громадських засадах.

На базі ДІМ та за участі громадськості, фахівців ДІМ будуть проводитися публічні заходи, роз’яснення та обговорення щодо впровадження інклюзивності будівель та споруд.

Сподіваюся, що це дозволить максимально врахувати потреби маломобільних груп населення та зробити інформацію про інклюзивність будівель та споруд чіткою, зрозумілою для забудовників.

ДІМ буде відкритий для обговорення нових ідей. Давайте разом працювати над забезпеченням рівного доступу до споруд та будівель для всіх наших співгромадян.

Пам’ятаймо, що всі люди індивідуальні особистості, і кожен має право жити повноцінним життям в суспільстві.