Окремі аспекти права на щорічну основну відпустку

        Численні громадянипрацюють за трудовим договором у фізичної особи, якою здійснюється підприємницькадіяльність. Виникає природне запитання: чи володіють такі працівники правом нащорічну основну відпуску? 

    Правове регулювання вищевказаного питаннявідбувається за допомогою різноманітних нормативно-правових актів. Зокремаюридична регламентація трудових правовідносин, функціонуючихщодо щорічної основної відпустки, здійснюється:Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року№ 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) звичайними законами (Кодекс  законів про працю України від 10.12.1971р. №322-VIII (надалі по тексту – КЗпПУкраїни), Закон України «Про відпустки» від15.11.1996р. № 504/96-ВР (надалі по тексту – ЗУ «Про відпустки»).  

      Наймані працівники є одними основних суб’єктівтрудових правовідносин. Дане судження пояснюється тим, що згадані особи своєюсумлінною працею приносять істотну користь Україні, що трансформується вправову державу, та її народу, що еволюціонує в згуртовану та нескориму спільноту. 

     Чинне законодавство гарантує найманимпрацівникам різні можливості, яким в свою чергу властивий майновий абоособистий немайновий характер.  Зокрема, якпередбачено ч. 1 ст. 45 Конституції України, кожен, хто працює, володіє правомна відпочинок. 

    Подібна за своєю сутністю юридична нормаотримала належне закріплення в інших нормативно-правових актах. Зокрема згідноз ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівникимають різні юридичні можливості, однією з яких в свою чергу є право на відпочиноку відповідності до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, атакож про щорічні оплачувані відпустки.

 

    Чіткий та недвозначний зміст даних нормотримав відповідні роз’яснення  в іншихзаконах, які в свою чергу визнані одними з найголовніших елементів національноїсистеми приватного права. Що це означає? 

    Окремими вітчизняними нормативно-правовіактами закріплено різні види ефективноговідпочинку, якими можуть скористатися наймані працівники. Наприклад, ч. 1 ст. 74 КЗпП України, а також ч.1 ст. 2 ЗУ «Про відпустки», охопленобезпосередні вказівки про те, що всім громадянам, які перебувають в трудовихправовідносинах з підприємствами, установами та організаціями незалежно відформи власності, різновиду діяльності та галузевої належності, а такожгромадянам, які працюють за трудовим договором у фізичної особи, працедавецьнадає щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх періодмісця роботи (посади) і заробітної плати. 

    Отже, працівники, які працюють у фізичноїособи за трудовим договором, водночас володіють різними за своєю сутністююридичними можливостями. Наприклад, наведені трудівники мають право на щорічнуосновну відпустку із збереженням на її період місця роботи (посади) йзаробітної плати.