Окремі проблемні особливості роботи, виконуваної у вихідні дні

     Вітчизняне законодавство гарантує працедавцю різні за своєю суттю права. Виникає природне запитання: чи дозволено такій особі залучити працівників до робіт, що здійснюються у вихідні дні, з метою добросовісного виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить в подальшому нормальна робота окремих підрозділів установи?  

  

    Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).  

  

    Трудове законодавство, охоплюючи різні за своєю сутністю правові норми, гарантує найманим працівникам правовий статус, що, будучи багатогранним, закріплює структурні елементи, одними з яких є соціально-економічні права. Вищезгадані учасники трудових відносин, реалізовуючи вказані можливості, водночас забезпечують високий рівень духовного й матеріального добробуту  своїх дружніх та порядних родин.      

     

    Одним з найвизначніших соціально-економічних прав є право на працю. Така можливість передбачена відповідними нормативно-правовими актами, зокрема ч. 1 ст. 43 Конституції України та ч. 1 ст. 2 КЗпП України.  

  

    Чіткий та недвозначний зміст вищезазначеної норми в частині з’ясування юридичних фактів, за неодмінної наявності яких працедавець може залучати найманих працівників до робіт, що в свою чергу виконуються у вихідні дні, конкретизують інші положення чинного законодавства. Що це означає?   

  

    Одним з найвизначніших суб’єктів трудових правовідносин є працедавець. Зазначений учасник трудових правовідносин використовує найману працю, яка, будучи виконана вмілими особами, працюючих за трудовим договором, водночас приносить істотну користь не лише суверенній та правовій Україні, а й її заповзятому і працьовитому народу.  

  

   Вітчизняне законодавство гарантує працедавцю різні за своєю суттю права, яким в свою чергу властивий майновий або особисто немайновий характер. Зокрема згідно з п. 3 ч. 2 ст. 71 КЗпП України вказана особа може залучати окремих працівників до роботи у вихідні дні, в певних виняткових випадках, наприклад, заради виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від виконання яких залежить в подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів. 

  

   Таким чином, вітчизняне законодавство дозволяє працедавцю вчиняти дії, які в свою чергу відповідають юридичним нормам й моральним імперативам. Наприклад, вищезазначений учасник трудових правовідносин може залучати окремих працівників до добросовісної роботи, яка здійснюється у вихідні дні, для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від виконання яких в свою чергу залежить в подальшому нормальна робота окремих підрозділів установи, про що закріплено п. 3 ч. 2 ст. 71 КЗпП України.