Застосування надурочних робіт до неповнолітніх осіб

       В окремих випадках найманих робітників залучають до надурочних робіт. Чи поширюється дане правило на неповнолітніх осіб? 

    Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)). 

    В непростій системі об’єктивних явищ трудові правовідносини посідають помітне місце. Зокрема дані стосунки функціонують в цілісному середовищі, де правові норми, ґрунтуючись на загальновизнаних моральних імперативах, в той же час повинні підлягати загальнообов’язковому та вмілому виконанню особами, кожній з яких гарантовано відповідний юридичний статус. 

    Працедавець є одним з найголовніших учасників трудових правовідносин. Зазначена думка пояснюється тим, що у відповідності до трудового договору вказана особа надає безпечну роботу різним особам, які прагнуть працювати задля істотного зміцнення міжнародного авторитету своєї правової Вітчизни, та значного покращення матеріального добробуту її згуртованого народу. 

    Правовий статус, який гарантований працедавцю, є вельми багатогранним. Зокрема згідно з ч. 2 ст. 62 КЗпП України зазначена особа може застосувати  надурочні роботи тільки у виняткових випадках, що в свою чергу отримали належне закріплення в національному законодавстві.  

    Але не треба забувати про те, що даному правилу властиві істотні винятки, невичерпний перелік яких охоплено окремими нормативно-правові актами. Даному судженню притаманне своє обгрунтовуюче пояснення. 

    Ефективна діяльність вітчизняних органів державної влади спрямовується на цілеспрямоване утвердження різних за своєю суттю людських цінностей. До переліку останніх, належать: сім’я, дитинство, материнство й батьківство, про що передбачено ч. 3 ст. 51 Конституції України. 

   Чіткий та недвозначний зміст вказаної норми в частині суб’єктного складу найманих працівників, яких заборонено залучати до надурочних робіт, має відповідні роз’яснення в іншому законі. Як це розуміти? 

    Національним законодавством передбачено безпосередні вказівки про те, що окремих працівників працедавець не може залучати до надурочних робіт. Зокрема у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 63, а також ч. 1 ст. 192 КЗпП України, одними з таких трудівників є фізичні особи, молодші вісімнадцяти років. 

    Таким чином, національне законодавство забороняє працедавцеві вчиняти відповідні діяння, які за своєю сутністю є аморальними і/чи протиправними. Наприклад, вищезазначений учасник трудових відносин не може застосувати надурочні роботи до відповідних працівників, одними з яких в свою чергу є особи, молодші вісімнадцятирічного віку.