В даній статті встановлюється правомірність застосування працедавцем надурочних робіт до фізичних осіб, які є молодшими вісімнадцяти років.
В окремихвипадках найманих робітників залучають до надурочних робіт. Чи поширюється данеправило на неповнолітніх осіб?
Правове регулювання вищевказаного питання відбуваєтьсяза допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудовихвідносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочогочасу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція Українивід 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України))та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпПУкраїни)).
В непростій системі об’єктивних явищтрудові правовідносини посідають помітне місце. Зокрема дані стосункифункціонують в цілісному середовищі, де правові норми, ґрунтуючись назагальновизнаних моральних імперативах, в той же час повинні підлягатизагальнообов’язковому та вмілому виконанню особами, кожній з яких гарантовановідповідний юридичний статус.
Працедавець є одним з найголовнішихучасників трудових правовідносин. Зазначена думка пояснюється тим, що увідповідності до трудового договору вказана особанадає безпечну роботу різним особам, які прагнуть працювати задля істотногозміцнення міжнародного авторитету своєї правової Вітчизни, та значногопокращення матеріального добробуту її згуртованого народу.
Правовий статус, який гарантованийпрацедавцю, є вельми багатогранним. Зокрема згідно з ч. 2 ст. 62 КЗпП Українизазначена особа може застосувати надурочні роботи тільки у виняткових випадках, що в свою чергу отримали належне закріплення в національному законодавстві.
Але не треба забувати про те, що даномуправилу властиві істотні винятки, невичерпний перелік яких охоплено окремиминормативно-правові актами. Даному судженню притаманне своє обгрунтовуючепояснення.
Ефективна діяльність вітчизняних органівдержавної влади спрямовується на цілеспрямоване утвердження різних за своєюсуттю людських цінностей. До переліку останніх, належать: сім’я, дитинство,материнство й батьківство, про що передбачено ч. 3 ст. 51 Конституції України.
Чіткий та недвозначний зміст вказаної нормив частині суб’єктного складу найманих працівників, яких заборонено залучати донадурочних робіт, має відповідні роз’яснення в іншому законі. Як це розуміти?
Національним законодавством передбаченобезпосередні вказівки про те, що окремих працівників працедавець не можезалучати до надурочних робіт. Зокрема у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 63, а такожч. 1 ст. 192 КЗпП України, одними з таких трудівників є фізичні особи, молодшівісімнадцяти років.
Таким чином, національне законодавствозабороняє працедавцеві вчиняти відповідні діяння, які за своєю сутністю єаморальними і/чи протиправними. Наприклад, вищезазначений учасник трудовихвідносин не може застосувати надурочні роботи до відповідних працівників, однимиз яких в свою чергу є особи, молодші вісімнадцятирічного віку.
