Чи варто лякати дітей Портновим

Резонансний вирок Сергію Стерненку, як і інші резонансні судові рішення останніх років, у нас традиційно приписують Андрію Портнову. Такий собі демон української судової системи (не скажу, що йому така репутація не подобається).

Колись Андрій Володимирович дійсно був хоч і не першою, але і не другою людиною за рівнем впливу на судову систему. Я напередодні другого туру президентських виборів 2010 року пояснював друзям, чому голосуватиму проти обох кандидатів (Януковича і Тимошенко): у разі перемоги Юлі до влади прийде її соратник Портнов, який покладе під себе судову систему, - і тоді моя професія адвоката втратить будь-який сенс. Як відомо, переміг Янукович, а Портнов став у нього керівником Головного управління з питань судоустрою. В ті часи дійсно відбулася концентрація впливу на суди в одному центрі (як і перерозподіл активів у багатьох інших сферах).

Але ж часи змінилися, панове! Багато ланцюжків розірвалося за ті 5 років, які наш герой на повному серйозі провів у відрядженні на чужині.

Уже позаду ті часи, коли sms було  основним джерелом права в українських судах. Я далекий від думки, що тепер усі судді стали святими, і не піддаються жодному зовнішньому впливу. Але на відміну від тотального котка часів Януковича, у цю сферу повернувся плюралізм. Судді в більшості випадків можуть без суттєвих наслідків для себе вирішити, яке ухвалити рішення: мудре чи справедливе.

Чи є місце Портнову у новому багатополярному судовому світі?

Є. По-перше, Портнов та близькі до нього адвокати безпосередньо беруть участь у десятках судових процесів. Усі ці адміністративні, кримінальні та цивільні справи можна умовно поділити на п’ять груп.

1. Позови про спростування інформації, поширеної про самого Портнова. Таких справ найбільше. Відповідачі – органи державної влади, посадовці, дипломати, політики, журналісти, ЗМІ.

2. Захист «своїх». Справи цивільні й кримінальні. Клієнти найрізноманітніші: від блогера Анатолія Шарія до колишнього директора Укрспецекспорту Сергія Бондарчука. Окремо тут можна виділити спроби залишити на посадах деяких суддів, що підлягали звільненню. Участь адвокатів Портнова у таких справах зазвичай не афішується.

3. Дрібна помста П. Порошенку та його оточенню. Справи переважно кримінальні. Про ці справи свого часу писали найбільше, зокрема і сам Портнов.

4. Справи в інтересах УПЦ Московського патріархату (наприклад, оскарження переходу парафій до Православної церкви України або захист «честі і гідності» сумновідомого намісника Києво-Печерської Лаври Павла).

5. Справи, спрямовані на підрив основ нашого новонародженого громадянського суспільства.

Найрезонансніші з них:

- Оскарження підручників з історії України для 5 та 11 класів;

- Оскарження рішення КМДА про відзначення річниці днів народжень низки українських діячів.

Остання група, на мою думку, потребує найбільшої уваги. Відповідачами тут є органи державної влади, яких зазвичай представляють в судах штатні юристи, не завжди достатньо підготовлені до публічно-правових спорів, та ще й з таким досвідченим суперником. Для забезпечення реальної змагальності сторін у таких справах, можливо, варто було б силами профільної громадської організації моніторити в Реєстрі подібні ініціативи Портнова і вчасно пропонувати допомогу адвоката органам влади, що стануть черговою мішенню. Допомогти в апеляції, а тим більше касації,  значно складніше.

Це все - про відкриті сторонньому оку процеси, які можна легко виявити в Реєстрі. Підкилимове життя в судах також залишається. Не візьмусь стверджувати, що серед суддів не лишилося людей, які чимось зобов’язані Портнову. Суддями (а іноді і головами судів), зрештою, можуть лишатися близькі родичі соратників Портнова. Тому не дивно, що час від часу в Реєстрі виринають зовсім свіжі судові рішення, які до болю нагадують руку майстра часів Януковича. Але якраз про них Портнов не напише у своєму Telegram-каналі.

P.S. І про вирок Сергію Стерненку. Ознак офіційної участі людей Портнова саме у цій справі  немає. Сергій сам про це писав. Апеляція попереду. Судова система вже не така передбачувана, як за часів Портнова-Януковича.