Шлюбний договір: теорія та судова практика

Огляд законодавства та судової практики щодо укладення, зміни та припинення шлюбного договору.

Шлюбний договір - засіб захисту майнових прав подружжя. Тож розглянемо його особливості.

І. УКЛАДЕННЯ, ПОЧАТОК ДІЇ ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ.

Шлюбний договір може укладатися між:

1) Подружжям - набуває чинності в день нотаріального посвідчення договору;

2) Особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу - набуває чинності в день реєстрації шлюбу.

З неповнолітньою особою шлюбний договір укладається за письмової згоди батьків чи піклувальника, яка засвідчується нотаріусом.

Не допускається укладення шлюбного договору через представників, оскільки у такому разі відсутня воля подружжя (постанова Верховного Суду від 25.09.2019, справа №757/10715/17-ц).

До моменту реєстрації шлюбу договір не набуває юридичного значення. Якщо ж сторони не одружаться, то шлюбний договір так і не набуває чинності.

Договором може відстрочуватись набуття чинності після реєстрації шлюбу, тоді договір набуває чинності у вказаний у ньому строк. Якщо за цей час сторони розірвали шлюб, то договір не набуває чинності.

Особи, що проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, замість шлюбного договору можуть укласти договір про визначення правового режиму майна та договір про припинення права на утримання.

ІІ. ФОРМА ТА ЗМІСТ ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ.

Шлюбний договір укладається у письмовій нотаріально посвідченій формі, оскільки ним можуть змінюватись майнові права та обов'язки подружжя.

Шлюбним договором можуть регулюватися:

1) Майнові відносини між подружжям, визначатися їхні майнові права та обов'язки, наприклад:

- правовий режим подарованого подружжю майна у зв'язку з реєстрацією шлюбу (подарунок на весілля);

- віднесення до спільної власності подружжя певного майна, яке належало одному з подружжя до шлюбу або одержано під час шлюбу як дарунок (передання для спільних потреб сім'ї);

- віднесення набутого під час шлюбу майна до приватної або спільної часткової власності, а не спільної сумісної власності подружжя;

- зміна розміру часток у праві власності на майно, що набуте за час шлюбу;

- порядок поділу майна після припинення шлюбу;

- порядок користування житлом, яке є власністю одного з подружжя, при вселенні у нього другого з подружжя;

- домовленість про звільнення житла тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без;

- проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з подружжя чи є спільною власністю подружжя, їхніх родичів.

- використання належного подружжю або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, інших осіб;

- утримання одного з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі; умови, розмір та строки виплати аліментів; можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової чи грошової компенсації;

- порядок користування грошовими коштами;

- порядок виконання кредитних чи інших майнових зобов’язань;

- порядок здійснення оплати за лікування чи навчання іншого з подружжя.

2) Майнові права та обов'язки подружжя як батьків, наприклад:

- підстави, порядок та розмір аліментів на утримання дітей після припинення сімейних відносин, проживання дитини з одним з подружжя (примусове стягнення допускається на підставі виконавчого напису нотаріуса);

- порядок здійснення оплати за лікування чи навчання дитини.

Суд не може стягнути аліменти в загальному порядку, якщо шлюбним договором погоджено підстави, порядок та розмір аліментів, оскільки це призводить до подвійного їх стягнення.

При несплаті аліментів, визначених шлюбним договором, можливе стягнення заборгованості судом та примусове стягнення аліментів виконавчою службою після проставлення виконавчого напису нотаріусом.

У разі припинення шлюбного договору в цілому чи в частині наявного права на утримання на дітей, суд може стягнути аліменти на загальних підставах.

Такий висновок викладено у рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 15.03.2017 по справі №127/24670/15-ц та повністю підтримано постановою Верховного Суду від 21.08.2018.

Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.

Шлюбний договір не може:

- регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми;

- зменшувати обсягу прав дитини, встановлених Сімейним кодексом;

- ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище;

- містити положення, за якою одному з подружжя передаються у власність майно, право на яке підлягає державній реєстрації;

- обмежувати дієздатність дружини та чоловіка (заборона звернення до суду, заповідати, вчиняти правочини тощо);

- містити положення щодо відмови від прав, які включаються до загального цивільного статусу особи, (відмова одного з подружжя від одержання в майбутньому заробітної плати на користь другого з подружжя).

У шлюбному договорі може встановлюватися загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків та чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.

ІІІ. ЗМІНА УМОВ ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ.

Шлюбний договір змінюється лише у шлюбі.

Зміна умов шлюбного договору нотаріально посвідчується і допускається виключно за згодою обох з подружжя, не може суперечити Сімейному кодексу та моральним нормам.

Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається, крім зміни судом на вимогу одного з подружжя, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення.

Наприклад, зміна умов договору судом може відбуватися після істотної зміни у становищі подружжя, які не досягли згоди щодо зміни умов договору.

Зміна шлюбного договору здійснюється шляхом виключення, доповнення чи зміни умов договору.

IV. ПРИПИНЕННЯ ДІЇ ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ.

1. Сплив строку шлюбного договору та припинення шлюбу.

Строк дії шлюбного договору встановлюється у самому договорі та не регулюється законодавством.

Закінчення строку дії договору не звільняє подружжя від відповідальності за його порушення, яке відбулося під час дії договору.

Припинення шлюбу свідчить і про припинення дії шлюбного договору лише у випадку, якщо договір не містить умов, що діють після розірвання шлюбу - утримання, поділ майна, тощо.

2. Відмова від шлюбного договору.

Подружжя може спільно відмовитися від шлюбного договору і права та обов'язки, встановлені шлюбним договором, за вибором, припиняються з моменту укладення договору або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього.

Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається.

3. Розірвання шлюбного договору.

Розірвання шлюбного договору здійснюється судом за позовом одного з подружжя з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.

Під істотним значенням розуміється така зміна обставин, що, якби сторони могли її передбачити, договір не укладався б, або укладався б на інших умовах.

При істотній зміні обставин, сторони можуть змінити умови договору. При недосягненні подружжям згоди зі зміни умов договору зацікавлена сторона може звернутися до суду.

Крім того, при розірванні шлюбного договору на позивача лягає тягар доведення, що:

1) В момент укладення договору подружжя виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) Зміна обставин зумовлена причинами, які зацікавлена сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися (звернення до суду для зміни умов договору чи добровільна зміна);

3) Виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів подружжя і позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Під неможливістю виконання розуміється такі зміни, що жодна з умов шлюбного договору не може бути виконана ні у первісному, ні у зміненому вигляді.

До цього можуть призвести різні обставини, зокрема об'єктивна або суб'єктивна неможливість їх виконання. Об'єктивна неможливість виконання зумовлюється, наприклад, знищенням майна, яке давало доходи, а суб'єктивна - каліцтвом, важкою хворобою, що виключає можливість вчинення одним із подружжя дій особистого характеру.

Якщо дружина чи чоловік визнані недієздатними, відповідний позов може подаватися опікуном або органом опіки та піклування.

Різка зміна курсу валют не є підставою для розірвання договору, оскільки укладаючи його, сторони свідомо беруть на себе певні ризики на випадок подальшої зміни валютного курсу, який не є незмінним.

Тож слід визначати розмір утримання у національній валюті для уникнення складностей із виконанням зобов'язань за шлюбним договором.

4. Визнання шлюбного договору, його частини недійсним.

Визнання шлюбного договору недійсним здійснюється судом за позовом одного з подружжя з підстав встановлених Цивільним кодексом. Справа може розглядатися одночасно з позовом про розірвання шлюбу, оскільки такі вимоги є взаємопов'язаними.

Як встановлено постановою Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №755/19197/18, підставою недійсності шлюбного договору є недодержання в момент вчинення подружжям таких вимог:

1) Зміст шлюбного договору не може суперечити законодавству України, а також моральним засадам суспільства, наприклад:

- порушення нотаріальної форми договору;

- укладення шлюбного договору неповнолітньою особою, без згоди батьків або піклувальника;

- зменшення обсягу прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом;

- включення в договір положень, що стосуються особистих прав і обов’язків подружжя або їх неповнолітніх дітей;

- поставлення одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище;

- передання у власність одному з подружжя майна, право на яке підлягає державній реєстрації.

2) Волевиявлення кожного із подружжя при укладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, наприклад:

- укладення договору під впливом обману, насильства;

- помилка однієї зі сторін договору;

- укладення договору недієздатними особами, або такими, що не мають необхідного обсягу дієздатності.

3) Шлюбний договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Помилка внаслідок недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін, не є підставою для визнання правочину недійсним (постанова Верховного Суду від 18.03.2020, справа №323/2196/17-ц).

Надзвичайно невигідне матеріальне становище має оціночний характер і підлягає доведенню.

Верховний Суд (ЄДРСР: 88016384, 85174248) визнає за надзвичайно невигідним матеріальним становищем передання всього майна, доходів, набутого в шлюбі лише одному з подружжя.

Обмеження щодо майна, яке підлягає державній реєстрації стосується випадків, коли недобросовісні боржники намагаються через поділ майна подружжя уникнути сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу. Такі дії є зловживанням правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує його майнові інтереси та направлений на неспроможність звернення стягнення на майно боржника.

З цього приводу є цікава постанова Верховного Суду (ЄДРСР: 87517071).

У такому разі кредитор має оскаржувати саме шлюбний договір або його частину, якщо в ньому порушено його права (постанова Верховного Суду від 12.12.2018, справа №200/12775/17-ц).

Не передання подружжям у власність один одному нерухомого майна, право на яке підлягає державній реєстрації, а тільки встановлення правового режиму майна, право власності на яке вже було зареєстровано за кожною зі сторін не може вважатися підставою для визнання шлюбного договору недійсним (постанова Верховного Суду від 04.04.2018, справа №752/22220/16-ц).

Наслідки визнання недійсним шлюбного договору:

1) Кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (двостороння реституція);

2) Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

V. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ.

Позовна давність до вимог про визнання шлюбного договору недійсним не застосовується (постанова Верховного Суду від 25.09.2019, справа №757/10715/17-ц).

Проте, суддя Погрібний С. О. в Окремій ухвалі по цій справі вказав, що Верховний Суд, враховуючи особливості шлюбного договору, як цивільно-правового, дійшов помилкового висновку про незастосування до спірних цивільних правовідносин позовної давності.

Підсумок. Кожен самостійно має визначити необхідність укладення шлюбного договору, але потрібно мати на увазі, що його застосування захищає обох з подружжя.