Чи варто йти в ІТ: про ринок праці під час війни

Попит на роботу в ІТ переважає кількість вакансій, зарплати просідають, а компанії набирають частину команди закордоном – ці тенденції бентежать ринок ІТ від початку війни.

Але не все так однозначно, тож варто розібратися в деталях і спробувати спрогнозувати, чого чекати в цій площині далі. 

Зарплати і кількість вакансій

Про зростання попиту на роботу в ІТ не говорив тільки лінивий. Дійсно, резюме стало надходити більше, ніж компанії відкривають вакансій. Але є й зворотний бік цієї медалі: через те, що частині співробітників вдалося виїхати за кордон, український бізнес втрачає робочі руки.

Вартість життя в європейських країнах, США або Канаді значно вища. Це спонукало співробітників, яким вдалося виїхати з України, шукати роботу в країні проживання.

Тим часом українські компанії змушені винаймати частину команди за кордоном, наприклад, в ЄС, хоча вартість таких фахівців значно вища. Так простіше переконати замовника, що не буде ризиків втрати даних чи зриву проєкту. Українська локація з точки зору ризик-менеджменту виглядає не так привабливо, як Польща чи Чехія.

Це тисне на ринок праці, але він все одно розвивається. Скажімо, є зниження рівня зарплат, але не в усіх компаніях. До того ж ті, хто зараз можуть винаймати фахівців в Україні, отримали шалені можливості для зростання на майбутнє. 

То чи варто йти в ІТ?

Найлегше знайти роботу middle і senior-розробникам. Та й зарплата їхня якщо і просіла, то незначно. А от щодо junior або trainee-фахівців – великі питання. До початку війни компанії могли “продавати” будь-яку кваліфікацію співробітників, оскільки було багато замовників. Та через війну з України почали йти  R&D-центри міжнародних компаній, а черга замовників більше не шикується до українського бізнесу.

Зараз держава пропонує гранти для тих, хто хоче спробувати себе в ІТ. Але оскільки ринок праці просів, то чи варто на це спокушатися?

Все-таки “джуни” для компанії – найлояльніші співробітники. Вони дуже вмотивовані зростати. Знаю з десяток з компаній, які зростали за рахунок “джунів” в умовах перегрітого ринку, бо дешевше було навчити свого фахівця, ніж брати “мідла” з ринку.

Зауважте, ринок зараз особливо зацікавлений у фахівцях з гарною англійською. Внутрішній попит на таких кандидатів зараз значно збільшився. Тож вчити треба не тільки мову програмування. 

Як компанії намагаються збільшити найм

Турбулентність і невизначеність ставлять під питання, що буде з бізнесом завтра. Фахівці через ситуацію постійної невизначеності втрачають продуктивність, а через це можна почати втрачати замовників.

До того ж мало не в кожній компанії зараз є так званий бенч – фахівці, які наразі не задіяні в проєктах, чого не було до війни. В середньому в режимі очікування перебувають до 10% співробітників компанії, а це – збитки для бізнесу.

Триває боротьба за українську економіку та за українське ІТ. Але компанії не здаються: відкривають свої представництва в ЄС, шукають способи залишатися на плаву попри все. 

Скажімо, ми відкрили за час війни офіси в Польщі, Естонії, а також два проєкти в Німеччині. І вони уже приносять замовлення українській команді. Оптимізм є, бо цей канал дає можливість зростати. Гадаю, за кілька місяців ми вийдемо на стабільні цифри зросту кількості співробітників і зможемо винаймати більше фахівців в Україні.

Відтак, не полишають надії і на український ринок, якому важко конкурувати з значно стабільнішими країнами, але який уже почав пристосовуватися до життя в нові реальності.