Стаття присвячена новим правилам протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі за допомогою застосування механізму обмежувального припису.
З введенням в дію нового процесуального законодавства, а також Законів України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» введено новий інститут «Обмежувального припису». Даний інститут призначений для врегулювання ситуацій, які виникають в приватних сімейних відносинах зокрема тих, що пов’язані з вчиненням домашнього насильства, а також насильства за ознакою статі.
Згідно законодавства, обмежувальний припис стосовно кривдника – це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство або насильство за ознакою статі спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Сукупність факторів, що можуть свідчити про вчинення домашнього насильства або насильства за ознакою статі повинні визначатися наступними ознаками, що виражають самі поняття:
- домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
- насильство за ознакою статі – це діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов’язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті.
Варто зазначити про те, що законодавче врегулювання таких життєвих ситуацій стосується і неповнолітніх осіб, що означає, що обмежуваний припис може видаватися і щодо осіб, які не досягли 18 років.
Отримання обмежувального припису здійснюється за судовою процедурою, шляхом подання заяви про видачу обмежувального припису, за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від насильства.
Справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі, якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.
Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду. Розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі на строк від одного до шести місяців, а саме
- заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
- усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
- обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
- заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
- заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.
Важливим є те, що постраждала особа може вимагати від кривдника компенсації її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає (винаймала) з метою запобігання вчиненню стосовно неї домашнього насильства, а також періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім’ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника, у порядку, передбаченому законодавством.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання. А також, за заявою осіб обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду.
Законодавець визначив форми контролю за виконанням припису, який здійснюють органи національної поліції. Таким чином, про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
Щодо судової практики розгляду таких категорій справ, то це питання залишається відкритим. Наразі судова практика лише починає формуватися і напряму залежить від того, чи буде мати психологічну волю скривджена особа для того, аби не боятись звернутися за правовою допомогою та захистити свої немайнові права. Очевидно, що законодавець посприяв в захисті осіб, що є постраждалими від насильства, проте наскільки такі засоби стануть дійсно ефективним буде зрозуміло згодом.
