Чи можлива Нова українська школа в умовах карантину?

Незважаючи на режим карантину в Україні та попередню інформацію про те, що навчальний рік 2020-2021 почнеться для школярів дистанційно, Міністерство освіти і науки (МОН) та Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) все ж таки прийняли рішення на користь офлайн навчання в освітніх закладах та частково змішаної форми навчання. Про це стало відомо на початку серпня, а також було надано рекомендації, яких повинен дотримуватись кожен навчальний заклад в Україні.

В українських школярів вже був досвід дистанційного навчання цієї весни. Без перебільшень, це був складний етап для шкіл, адже ні матеріальна, ні інформаційна бази не були готові до нового дистанційного формату в режимі карантину. Наразі епідеміологічна ситуація у країні невтішна (приріст хворих є значним, близько 20%), тому вчителів та школярів чекає частково традиційна форма навчання, змішана та/або повністю дистанційна.

Постає питання: чи буде збережена концепція “Нова українська школа” в карантинному режимі? Або, навпаки, можливо змішана та дистанційна форми навчання підуть на користь українським школярам, незважаючи на занепокоєння з боку батьків?

Отож, розглянемо деякі пункти зі списку компетентностей, які передбачає нова українська школа та співвіднесення їх з реальністю у карантинного режиму. Почнемо з позитивних моментів. Наприклад, якщо ми розглядаємо інноваційність навчання та інформаційно-комунікаційну компетентність, то впровадження частково дистанційного навчання познайомить школярів з можливостями комп’ютерного і програмного забезпечення та інших корисних вебінструментів для навчання. А також, це дасть змогу школі оновити матеріально-технічну базу.

Наступна компетенція — це індивідуальне мислення. Обмеження у спілкуванні у школі (повне або часткове) допоможе школярам розраховувати тільки на себе, на свої знання та на свою підготовленість до уроку. Адже, якщо учень звик слідувати думці інших, то в умовах обмеженого спілкування з іншими школярами розвиток індивідуального мислення буде швидшим.

На цьому позитивне сприяння карантинних умов навчання закінчується. Далі з’являються спірні моменти у забезпеченні принципів нової української школи в умовах дистанційного навчання та карантинних обмежень. Якщо розглянути змішану форму навчання, або навіть, дозволену традиційну форму навчання у класах (але з дотриманням рекомендацій МОЗ) — це майже повністю виключає можливість групової роботи у класі. Тобто можливість навчити учня працювати у команді для досягнення спільних цілей не забезпечується вчителем. Дистанційний зв’язок у цьому випадку не дозволяє вчителеві повноцінно бути ментором та наглядачем для групи учнів. Також, однією з практик, яка не зовсім можлива, є “ранкові зустрічі” школярів, коли учні спілкуються та діляться досвідом, новинами та планами. Дистанція у коридорах та зменшення тісного спілкування у класі унеможливлюють практику переставляння парт в залежності від виду класних робіт.

Якщо відійти від нюансів навчання у класі, а звернути увагу на соціальні та здоров’язбережувальні компетенції, то карантинні умови як найкраще дадуть усвідомлення учням про громадянські права та обов’язки, ідеї про здоровий спосіб життя та рівні можливості у навчанні. Інструкції на тему здорового способу життя - це вже не просто теорія, яка висить на стендах, а справжня мотивація та заклик до дій для збереження здоров’я в умовах світового карантину.

Одним із найгостріших питань у темі змішаного чи дистанційного навчання є знаходження дитини вдома. Обурення батьків є небезпідставним, адже відповідальність за безпеку дитини лягає на плечі батьків. До цього часу нова українська школа передбачала партнерство між школою та батьками, але тільки щодо фінансування та самоврядування. Тепер же частина освітнього та виховного процесу передається під відповідальність батьків. Батькам, які працюють, простіше слідкувати за фінансуванням навчального закладу, аніж за дисципліною та освітнім процесом власних дітей. Тому освітнім закладам та державі необхідно спростити процес адаптації в умовах карантину, саме для батьків.