Захист «ділової репутації юридичної особи» за законодавством України

Позитивна ділова репутація робить компанію більш привабливою для клієнтів, партнерів, інвесторів, дозволяє збільшувати дохід, підсилює позиції компанії при виході на нові ринки і т.п.

Законодавчого визначення терміну «ділової репутації юридичної особи» немає. Комплексний аналіз нормативних актів, судової практики, в тому числі Листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184, дозволяє визначити термін «ділова репутація» юридичної особи як престиж її фірмового (комерційного) найменування, торгівельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товару та послуг.

Якщо говорити про грошовий еквівалент ділової репутації, то він може бути виражений у формі гудвілу. Гудвіл – вартість ділової репутації.

Гудвіл – це комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємств без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку послуг (товарів. робіт), нові технології і т.п.

Аналізуючи ст. 201 та ст. 1116 ЦК України можна зробити висновок, що ділова репутація є немайновим благом, отже охороняється чинним законодавством України. У разі наявності порушень, юридична особа має право вимагати відшкодування матеріальної та моральної шкоди за приниження її ділової репутації.

Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

 

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Крім того, заподіяння моральної шкоди юридичній особі шляхом поширення відомостей, що ганьблять її ділову репутацію, обов’язково заподіює шкоду і визначеній особистості – честі, гідності та діловій репутації конкретного громадянина (наприклад, керівника, засновника і т.п.)

Таким чином, вимогу про відшкодування моральної шкоди може бути подано як самою юридичною особою, так і громадянином – керівником чи засновником індивідуально.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Варто зазначити, що більш вдалим терміном для юридичної особи є термін «відшкодування немайнової шкоди», а не «відшкодування моральної шкоди». Ці поняття є по своїй суті синонімами.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 № 5, під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Розмір моральних збитків (немайнової шкоди) може бути визначено шляхом проведення експертизи по оцінці моральної шкоди.

 

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі.

В розумінні ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Важливо!!! Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

 

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов’язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).