Чому президент раптом заговорив про НАТО?

У четвер зранку чимало вітчизняних експертів та політичних оглядачів були здивовані новиною про те, що президент Порошенко планує провести референдум щодо вступу України до НАТО. Про це він заявив в інтерв'ю виданням німецької медіагрупи Funke, опублікованому в четвер, 2 лютого, газетою Berliner Morgenpost. Голова держави, зокрема, зауважив про «необхідність НАТО» і повідомив, що, якщо українці проголосують за вступ країни до альянсу, він зробить все можливе для цього. «4 роки тому лише 16 відсотків жителів підтримували вступ в НАТО. Зараз таких 54 відсотки», — серед іншого підкреслив він. 

Однак, дивуватися тут не треба, і ось чому. 

Цей крок — ініціювання референдуму щодо вступу України до НАТО — можна назвати одним із найвдаліших технологічних посилів суспільству від команди президента. Меседж здатен перекрити більшість негативних інформприводів, що супроводжують Петра Порошенка протягом останнього часу. Це і видима відсутність системних реформ, і корупція оточення, і часто неспроможність адекватно реагувати на існуючі виклики, і «зрада ідеалів Майдану». Все це забудеться на тлі педалювання глобальної та недосяжної ініціативи — вступу до НАТО.

Адже що таке референдум з точки зору політтехнолога? В першу чергу референдум — це процес. Процес максимальної мобілізації власного електорату та залучення значно ширших електоральних груп і їх консолідація навколо своєї ідеї та, власне, себе. Можливість фактично вести виборчу кампанію поза виборчим процесом з усіма «витікаючими» — збором підписів (для формування бази прихильників та проведення агітації на вулицях, яке ні в кого не викличе зайвих питань), безкоштовним доступом до ЗМІ (поза виборчим фондом і з залізобетонним інформприводом), розміщенням «соціальної» реклами на усіх можливих носіях без огляду на суспільну думку про марнотратство та ін. Це можливість легко і невимушено сформувати в виборця відчуття «свій-чужий» щодо ініціатора референдуму з одного боку, та тих, хто проти — з іншого. Поділ суспільства на чорне і біле, й очолювання однієї з його частин. 

Але головне в референдумі — це ідея. І варто визнати: ідея вступу до НАТО, обрана політтехнологами Банкової в якості теми гіпотетичного референдуму «від Порошенка», просто блискуча. На тлі війни, що точиться на Сході, кількість прихильників вступу України до Альянсу протягом останніх років стрімко зросла, і наразі сягає більше половини дорослого населення. Загострення на Сході, що спостерігається зараз і, на жаль, чекає нас найближчим часом, тільки збільшить кількість прихильників вступу до НАТО.

Потрібно лише «очолити процес» й жорстко прив’язати тему вступу до НАТО до Петра Порошенка, і можна сміливо балотуватися на другий термін. Зрештою, це якраз нині і відбувається: ініціювання референдуму щодо НАТО є стартом виборчої кампанії чинного президента. Залишається лише вивести у другий тур противника вступу до Альянсу типу «миротворця» Пінчука чи православного олігарха Новинського, і справа зроблена. 

І байдуже, що в НАТО нас найближчим часом ніхто не візьме. Байдуже, що в європейських столицях і на Капітолійському пагорбі лише покрутять пальцем біля скроні від такої ідеї. Повторимося: ідея направлена не на зовнішнього, а на внутрішнього споживача, і головне тут не результат, а процес.