Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
22.03.2021 10:05

Книжковий рібейт – можливість врятувати книжкову галузь

Генеральний директор видавництва "Ранок"

Очевидно, що підтримка книгарень через книжковий рібейт може стати одним з найбільш ефективним шляхом підтримки книжковоі галузі.

Економічна криза та карантин вдарили по українському книжковому ринку. За даними Книжкової палати України, за період 2020 року малі видавництва країни знизили випуск книг за назвами на 49%, за накладами - на 54%; середні і великі видавництва - на 43% за назвами і на 48% - за тиражами. А надходження від продажів книжкової продукції були на 48% меншими в порівнянні з минулим роком. Якщо в європейських країнах втрати оцінюють в межах 15−20%, в Росії - 30%, то в Україні падіння в обсягах виробництва склало більше 60%%.

Врешті, у 2020 році до Книжкової палати України надійшло 13858 назв книг і брошур загальним тиражем 20209,0 тис. примірників, що у порівнянні з даними 2019 року становить: за назвами — 69,2%, за тиражами — 40,2%. З цієї кількості, надрукованих у 2020 році — 9784 нових найменувань книжок та 4074 перевидання - книги, що вже виходили в минулі періоди. Враховуючи, що в країні проживає близько 40 млн. громадян за результатами ковідного року, було видано 0,48 книг на одного жителя країни.

За результатами року видавці залишилися з величезними боргам перед поліграфістами, авторами і трудовими колективами. У 2020-тому закрилися 343 українські видавництва. Звісно, катастрофу вдалося частково погасити за рахунок державної інституційної підтримки у розмірі майже 82 млн. грн, яку від Українського інституту книги отримали 97 видавничих підприємства. Крім того, за програмою поповнення фондів бібліотек у 2020-тому УІК закупив у видавців 380 972 книги (847 найменувань) на суму 47 млн грн, найменшу за останніх 3 роки.

Але, сьогодні, ситуація залишається не втішною. А книговидавнича галузь в нашій країні, залишається поза пулом пріоритетних питань державної політики. На відміну від політиків розвинених країн світу, для яких книговидання є важливими складовими системи цінностей нації та підгрунтям для розвитку людської особистості та відповідно економіки держави, український політикум ототожнює культурний продукт із банальним промисловим, а культурну сферу прирівнює до традиційного бізнесу.

З найбільш ефективних інструментів, які діють в розвинених країнах світу є — створення програм зменшення або часткове скасування податків для поліграфічного бізнесу; компенсація витрат видавництв на купівлю авторських прав, грантова підтримка підприємств книжкового ритейлу та адресна підтримка центральною та місцевою владою книгарень, підтримка письменників-початківців; прозора система держзакупівель та популяризація читання.

За свіжим дослідженням УІК та InfoSapience, у порівнянні з 2019 роком люди стали читати менше, зокрема вдвічі скоротилася кількість тих, хто читав понад 26 книжок на рік. А категорія тих, кого ми втрачаємо як споживачів книжкового контенту (читають менше, ніж раз на два місяці), навпаки, зросла.

В країні залишається поза уваги проблема, що гальмує розвиток галузі - піратство та відсутність механізмів захисту авторського права. Як результат, активізувалося поширення контрафактної та піратської літератури. Доля такого контенту на ринку паперових книг сьогодні складає 30-40%. Серед електронних і аудіокниг показник сягає 90%.

Найболючішою проблемою є виживання книгарень, яких в Україні критично мало. За даними Держкомстату на кінець 2018 року при кількості населення близько 42 млн., кількість книгарень складала 222. Відповідно одна книгарня функціонувала для 200 тис. населення. Для порівняння:у Німеччині одна книгарня припадає на 15 тис. мешканців, у Польщі та Данії – на 12 тис., Нідерландах – на 10 тис., Фінляндії – на 7 тис.

Немає необхідності пояснювати, що успішність українських видавництв на пряму пов'язана з успішність книжкових магазинів. Державна підтримка у вигляді грантів та інституційних програм для видавництв це дуже добре, але книгарені є не менш важливими гравцями ринку. Книжкові магазини, в теперішніх умовах - це місце спілкування, нехай і специфічного. Вижити в умовах рецесії книжкові магазини - у всякому разі, чимала їх частина, просто не зможуть.

Вижити в умовах рецесії книжкові магазини - у всякому разі, чимала їх частина, просто не зможуть через високу оренду. Минулого року закрилося 48 книгарень.

Без книгарень, згодом, не існуватимуть і видавництва, для яких ці книгарні є природним середовищем для дистрибуції книг. Немає продажів - немає грошей - немає нових книг. Або їх стане значно менше.

Україна має звернути увагу на програми підтримки операторів книжкового ритейлу, які сьогодні, працюють в розвинених країнах світу.
Як би французькі урядовці не компенсували книгарям частину орендної плати в центрі Парижу давно б щезли книгарні.

Для невідкладної підтримки книжкового роздробу держава може запровадити систему книжкового рібейту: 10% від легальної реалізації української книги виділити на покриття оренди. Введення подібної системи для легально діючих книгарень, що реалізовують продукцію українських видавництв, може вирішити низку важливих питання — створення особливих умов для української книги, сприяння прозорій діяльності операторів, перехід на розрахунок виключно через касовий апарат.

Враховуючи, що річний обсяг продажу українських книжок через книгарні складає не більше 300 млн. грн, сумма кеш-рибейту може скласти 30 -45 млн. Для державного бюджету це не велика сума. Для книгарів — можливість зберігти бізнес. Якщо подібна система буде введена та діятиме в країні хоча б 3-5 років, у власників книгарень з'явится можливість не тільки вижити, але й відкрити нові об'єкти. Очевидно, що підтримка книгарень через книжковий рібейт може стати одним з найбільш ефективним шляхом підтримки книжковоі галузі.

Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи