І ще раз до питання щодо адаптації ветеранів АТО…

Кілька місяців тому я опублікував статтю стосовно проблем, з якими зіштовхуються військові, що повернулися із зони бойових дій на мирні території. Якщо бути точним, то вона була присвячена детальному аналізу законопроекту № 8093 «Про військово-консалтингову діяльність».

Цей законопроект група народних депутатів підготувала за активної участі експертів у військовій  галузі, командирів добровольчих батальйонів, а також безпосередніх учасників АТО (ООС). Актуальність зазначеного законопроекту не викликала і не викликає жодних сумнівів, оскільки (звичайно, за умови його прийняття) ми нарешті зможемо вирішити величезний масив проблем, що виникли внаслідок воєнних дій на території нашої країни.

На жаль, ті, від кого залежить розгляд законопроекту у комітетах, а потім  обговорення народними депутатами в залі ВР, очевидно не вважають його настільки важливим, а тому до цього часу не розглянули навіть на профільному комітеті. Як на  мене, така позиція є помилковою і при подальшому затягуванні процесу може призвести до згубних наслідків.

Нагадаю, що більш ніж за чотири роки війни через її горнило пройшло понад 300 000 українців, тобто в мирну Україну повернулася сила-силенна людей, котрі на власні очі бачили кров, смерть побратимів, пройшли пекло Савур-Могили, Іловайська, Дебальцевого та інші гарячі точки.

Сьогодні вони серед нас. Ми їх шануємо, але, на жаль, часто далі слів справа не рухається. Чи не щодня ми читаємо в інтернеті про те, як зневажають цих людей, коли вони намагаються скористатися тими пільгами, які їм начебто гарантує держава (відмови у безкоштовному проїзді, наданні земельних ділянок, прийомі на роботу тощо).  Цей жахливий дисонанс між фронтовим життям і мирним ламає психіку багатьох сильних чоловіків. І це на противагу тим відчуттям, які вони мали на передовій, кожного дня перебуваючи за крок від смерті. Але на фронті було головне: затребуваність, згуртованість, коли один за всіх і всі за одного.

Головний посил вищезгаданого законопроекту – дати цим людям реальну можливість знайти себе у мирному житті і не стати на хибний шлях. Адже останнім часом доволі часто наші ЗМІ публікують прикрі історії в яких задіяні колишні учасники АТО (ООС), ветерани, люди, котрі раніше були відомі своїми героїчними вчинками. А сьогодні вони беруть участь у рейдерських захопленнях, «віджиманні» бізнесу, вибиванні боргів у незаконний спосіб.

До речі, за той термін, що минув від часу подання законопроекту до Верховної Ради України, ми стали свідками цілої низки нових злочинів, «героями» яких є учасники добровольчого руху та колишні бійці Збройних Сил України. Це, до прикладу, напади на громадських активістів, які часто закінчуються трагічно. Жертви отримують важкі травми або гинуть, а виконавці потрапляють за грати. Чому так відбувається? Не в останню чергу тому, що ті, хто став на захист рідної землі,  не бачать іншої можливості зреалізуватися (як би жахливо це не звучало). 

І тут мимоволі спадає на думку аналогія з тими випробуваннями, через які свого часу  довелося пройти воїнам-афганцям. Звичайно, це не абсолютно ідентичні ситуації, та паралелі прослідковуються. Ті хлопці теж нерідко відчували себе зайвими у мирному житті, і для них це був справжній шок. Кожен шукав свій вихід із глухого кута: хтось йшов у бізнес і досягав успіху, хтось намагався втопити свій біль в алкогольному чи наркотичному тумані, а чимала частина «афганців» поповнила кримінальні угруповання, які у «шалені 90-ті» росли мов на дріжджах.

Саме для того аби стати на заваді втягненню захисників України у кримінальні оборудки,  ми і підготували законопроект № 8093. Він налаштований на те, щоби всі ті знання і досвід, який ці люди набули під час перебування у зоні бойових дій,  направити у потрібне русло і не дати їм можливості поповнювати ряди злочинних груп,   приватних військових компаній (ПВК) та інших парамілітарних організацій, що діють поза межами закону України.

Вважаю за потрібне ще раз звернутися до основних положень нашого законопроекту, аби читачам стала гранично зрозумілою його суть.  Отже, у ньому пропонується наділити офіційним статусом і взяти під державний контроль організації, які можуть надавати "державам, юридичним чи фізичним особам за межами України послуги військового або охоронного характеру". Якщо брати до уваги військовий аспект, то йдеться про:

- навчання особового складу збройних сил або інших силових чи правоохоронних органів іноземної держави, а також надання кадрової, фінансової, логістичної та інформаційно-аналітичної підтримки;

- обслуговування та ремонт військової техніки та обладнання;

- послуги військового консалтингу;

- забезпечення поставки військової техніки та обладнання;

- виконання будівельних робіт військового призначення;

- розмінування території, будівель та споруд;

- надання послуг військових перекладачів;

- надання медичних та парамедичних послуг;

- надання послуг з мирного врегулювання військових конфліктів (медіації). 

Стосовно охоронної діяльності, яка теж є складовою частиною роботи військово-консалтингових організацій за кордоном, то вона передбачає охорону об’єктів різного призначення, забезпечення захисту життя та здоров’я фізичних осіб, консультаційні послуги з питань охоронної діяльності тощо. У законопроекті № 8093 зазначається (і це важливо), що  всі вищезгадані аспекти діяльності військово-консалтингових організацій підлягають ліцензуванню. Задля здійснення державного нагляду передбачається створити Національну комісію.

Отже, підсумовуючи, можна зазначити, що прийняття цього законопроекту дасть реальну можливість:

- створити нові робочі місця для громадян України, зокрема для учасників АТО, котрі зможуть працювати у тому сегменті, з яким вони добре обізнані, отримуючи за це достойну платню;

- працювати за кордоном на цілком легальних засадах;

- діяти відповідно до українського законодавства, оскільки ці суб’єкти господарювання будуть зареєстровані в Україні;

- сплачувати чималі податки до державного бюджету.

Військово-консалтингові компанії як бізнес-структури  зацікавлені у відборі кращих людей, крім того вони беруть на себе їхній подальший професійний вишкіл, фізичну та психологічну підготовку. Легальне влаштування на таку роботу передбачає гарантії з боку роботодавця у разі виникнення форс-мажорних ситуацій, виплату компенсацій і страховок. Тобто людина буде максимально захищена, тоді як сьогодні ми спостерігаємо зовсім іншу картину.

І наостанок кілька слів про психологічну реабілітацію бійців, що повернулися із зони бойових дій, бо ж кар’єру у військово-консалтингових компаніях, де така реабілітація передбачена апріорі, обере лишень певна частина військовослужбовців.   Всіма іншими повинні займатися відповідні державні органи.