Жінки, то велика сила!

Дослідження гендерної рівності, що час від часу проводяться в Україні свідчать про фактичну відсутність рівних можливостей для жінок і чоловіків у суспільному та приватному житті, а також про сильнішу вразливість жінок до багатьох форм дискримінації прямої

Дослідження гендерної рівності, що час від часу проводяться в Україні свідчать про фактичну відсутність рівних можливостей для жінок і чоловіків у суспільному та приватному житті, а також про сильнішу вразливість жінок до багатьох форм дискримінації прямої та опосередкованої[1].

Незважаючи на кращий показник наявності вищої освіти у жінок, ніж у чоловіків (34,5% жінок мають диплом про вищу освіту, тоді як серед чоловіків таких тільки 27,4%) гендерний розрив у зарплаті все ще є значним. Вивчення змін у гендерних розривах у зарплаті та присутності жінок на посадах з найвищою платнею не показує ніякої очевидної тенденції до скорочення гендерних нерівностей у доходах за останні 20 років. На високооплачуваних роботах традиційно працює більше чоловіків, ніж жінок.

Такий стан речей має вплив на зниження активності жінок середнього віку через сімейні обов’язки на ринку праці.

Частка неактивного населення України, яке не шукає роботу через наявність сімейних обов’язків (тобто догляду за дітьми та іншими членами сім’ї), істотно збільшилась: з 6,2% - у 1999 р. до 16,4% - у 2009 р.

І хоча грошові допомоги, що впроваджені після 2005 р. покращили умови для сімей, структура цих допомог стимулює мам залишатися поза ринком праці, а не створює умови для поєднання роботи із сімейними обов’язками.

Саме жінки в основному використовують право на батьківську відпустку, що також обмежує їх конкурентоздатність на ринку праці.

Маргіналізація жінок на ринку праці набуває форми зайнятості на низькооплачуваних роботах, які не відповідають освіті, кваліфікації чи прагненням жінки, й не забезпечують належних гарантій соціального забезпечення чи зайнятості.

За результатами соціологічних обстежень українські жінки, які працюють на низькооплачуваних роботах, дуже часто змінюють місце роботи, нерідко не отримують зарплату за тривалі періоди і, як правило, є єдиним членом сім’ї, який отримує дохід. Багато з них вважають свою роботу небажаною та розглядають її як короткострокове рішення, незважаючи на те, що вони продовжують працювати на таких роботах тривалий час, а рівень їхньої кваліфікації при цьому падає.

Звертаюсь до Вас, чоловіки, які знаходяться в Уряді, Верховній Раді, радах усіх рівнів, роботодавців та просто чоловіків своїх дружин, - замисліться над цією інформацією. Адже вирішення зазначених проблем насправді відкриває для України унікальні можливості залучення додаткового високоякісного людського потенціалу в умовах тривалої демографічної кризи.