Новий "інвестиційний клімат" та мастодонти українського бізнесу

Запровадження повноцінної зони вільної торгівлі, яке відбудеться, якщо не 1 січня наступного року, то однозначно після референдуму у Нідерландах у квітні 2016, безумовно, змінить загальний фінансово-економічний, а у перспективі й соціально-політичний клімат в Україні.

Причому, треба зважати, що, попри бравурну риторику, далеко не всі в Україні з оптимізмом чекають на відкриття вітчизняного ринку. Насправді, українські «флагмани» економіки – фінансово-промислові групи (ФПГ) – вінець еволюції кримінально-олігархічних кланів, біля витоків яких стояли представники колишньої партійної номенклатури та криміналітету, звикли комфортно і безпечно жити у своєрідному заповіднику.

Цей заповідник ідеологи панівного класу свідомо створювали із закликом про необхідність виникнення «національної буржуазії» і дбайливо охороняли під гаслами «захисту вітчизняного виробника». Насправді ж, за цими «шляхетними деклараціями» ховалося цинічне і прагматичне бажання «вітчизняної буржуазії» будь-яку ціну уникнути конкуренції з міжнародним капіталом та великими транснаціональними корпораціями, які в умовах справжньої ринкової економіки доволі швидко і легко виграли б конкуренцію з місцевими «бізнесменами», які найбільш ефективними фінансовими інструментами традиційно вважають паяльник та паяльну лампу, а найкращим методом налагодження взаємовигідних ділових стосунків – банальний «відкат».

Цей заповідник, де можна продавати «шедеври» вітчизняного автопрому, які скоріше нагадують металобрухт, ніж автомобілі, за ціною Б/Ушних цілком пристойних іномарок з Європи, дуже комфортний для вітчизняного, великого бізнесу, особливо пов’язаного з владою.

Цілком зрозуміло, що представники кримінально-олігархічних кланів зовсім не зацікавлені у перетворенні неофеодального заповідника для вітчизняних мастодонтів на справжні капіталістичні джунглі, де місцевим "акулам бізнесу" буде відведена роль дичини.

Тому треба усвідомлювати, що попри пафосні промови та бравурні заяви нинішній панівний клас насправді мало зацікавлений у реальних змінах в Україні. Нащо міняти комфортні для себе правила гри та робити привабливішим інвестиційний клімат якщо це може призвести до вимирання місцевих мастодонтів?

Під таким кутом зору, значно легше зрозуміти справжні мотиви людей, які роблять все можливе для того, щоб відтягнути якомога довше цей прекрасний момент "зміни клімату". Бо перспективи виходу на європейський ринок більшість вітчизняних «бізнесменів» банально не має, а вірогідність приходу на український ринок іноземців відверто лякає "володарів заповідника".

Наприклад, вірогідність того, що в умовах відкритого цивілізованого ринку «найвідоміший український інвестиційний банкір» І.Мазепа зможе конкурувати з Дж. Соросом, не набагато перевищує вірогідність виживання АвтоЗАЗу у конкуренції з BMW.

А тепер візьміть до уваги близькість багатьох бізнес-дарувань до влади, передусім Президента та Прем'єра  і матимете відповідь на питання: хто насправді гальмує процес євроінтеграції.

І цих людей можна зрозуміти.

В умовах заповідника навіть курченкі, мазепи та всілякі інші саші-стоматологи можуть легко і швидко стати мільярдерами та базікати про власні унікальні підприємницькі таланти. А в умовах справжньої, конкурентної, ринкової економіки всі вони приречені на загибель та зникнення.