Що принесе Україні Закон про адміністративну процедуру?

Близько 20 років обговорень та підготовки, десятки робочих зустрічей, сотні залучених експертів — але й до цього часу Закон України «Про адміністративну процедуру» не прийнято.

Цього року законопроєкт «Про адміністративну процедуру» №3475 було включено до порядку денного вже 6 разів. Однак жодного разу до голосування справа не доходила.

Тож в очікуванні якнайшвидшого прийняття законопроєкту №3475 в другому читанні та в цілому, я підготував детальну оглядову статтю про те, чому він такий важливий для України. 

Передумови 

Кожен із нас постійно взаємодіє з державою. Зокрема, державні органи приймають рішення, що стосуються наших прав та обов’язків. Для громадян прикладом можна назвати послуги щодо отримання документів, що посвідчують особу, оформлення нерухомості чи земельної ділянки. Для бізнесу — видання ліцензій, реєстрація бізнесу, проведення перевірок контролюючими органами тощо.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 40 Конституції України закріплює право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення й дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. 

Однак досі більшість процедурних елементів відносин органів влади з громадянами та бізнесом або не регулюються законодавством взагалі або ж регулюються підзаконними нормативно-правовими актами.

У розвинених демократичних країнах однією з ключових ознак розвитку законодавства є його спрямованість на забезпечення прав і законних інтересів осіб у відносинах із державою та її органами. Однією з найважливіших гарантій цього є чітка регламентація процедурного аспекту відносин особи та влади.

Прийняття проєкту Закону України «Про адміністративну процедуру» закону дозволить реалізувати положення Конституції України та на законодавчому рівні врегулювати процедурну частину відносин громадян і бізнесу з органами влади.  

Основні положення

Проєкт Закону містить визначення поняття адміністративного провадження, під яким розуміється сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень із розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, у необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.

Учасником такого адміністративного провадження вважається не тільки особа, яка безпосередньо звертається до адміністративного органу чи особа питання про право, свободу чи законний інтерес або обов’язок якої вирішується в адміністративному акті, а й інша особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути на адміністративний акт (заінтересована особа).  

Учасники адміністративного провадження наділяють широким колом прав, серед яких, зокрема право:

— отримувати від адміністративного органу роз’яснення щодо змісту своїх прав та обов’язків у межах адміністративного провадження;

— брати участь в адміністративному провадженні особисто або через своїх представників;

— бути поінформованими про результат вирішення справи;

— досягти примирення на будь-якому етапі здійснення адміністративного провадження за скаргою;

— оскаржити у передбаченому законом порядку адміністративний акт, процедурне рішення або дію, бездіяльність адміністративного органу. 

NB! За загальним правилом адміністративний акт набирає чинності стосовно учасника адміністративного провадження з дня доведення його до відома відповідної особи. Тобто органи влади будуть зобов’язані переконатись, що особа повідомлена про рішення щодо неї.  

Окремо слід виділити ключові положення законопроєкту, які закріплені як принципи адміністративного провадження. Такі нововведення мають фундаментальне значення та повинні якісно покращити взаємодію кожного громадянина та бізнесу з державними органами. 

— Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.

— За загальним правилом адміністративний орган зобов’язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину.

— Дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи. Сумніви щодо правомірності дій та вимог особи, що виникають внаслідок неоднозначного (множинного) трактування норми права, повинні тлумачитися адміністративним органом на користь їх правомірності.

— Особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

— Особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку. 

Щодо процедури оскарження, то вона детально регламентована в законопроєкті та повинна стати ефективним способом досудового оскарження. Не вдаючись у процедурні питання лише зазначу, що скаргу на вчинення дії, бездіяльність або прийняття адміністративного акта може бути подано окремою особою (індивідуальна скарга) або групою осіб (колективна скарга) лише один раз.

Суб’єктом розгляду скарги є адміністративний орган вищого рівня або ж суб’єкт розгляду скарги може утворити спеціальну комісію з розгляду скарг.

Мабуть, тут у більшості постає питання: а як же буде виконуватися адміністративний акт? Так ось, у законопроєкті зазначено, що виконання адміністративного акта забезпечується адміністративним органом, який його прийняв, крім випадків, передбачених законом, у тому числі законодавством про виконавче провадження. 

Щобільше, передбачено гарантії забезпечення виконання адміністративного акта. Так, виконання адміністративного акта, спрямованого на виконання будь-якої дії чи утримання від будь-яких дій, може бути забезпечено адміністративним органом шляхом застосування до особи заходів впливу, а саме:

— вчинення дій коштом зобов’язаної особи – адресата адміністративного акта іншою особою;

— накладення грошового стягнення за невиконання адміністративного акта;

— безпосередній вплив, що здійснюється з підстав та в порядку, визначених законом.

Закон набере чинності через 12 місяців із дня його опублікування.

Резюмуючи, хочеться сказати, що попри певні недоліки та окремі питання до практичного застосування, Закон України «Про адміністративну процедуру» вкрай необхідний для громадян та бізнесу, а його прийняття в другому читанні стане величезним кроком на шляху до розвитку демократії в Україні, який сприятиме:

— верховенству права та боротьбі з корупцією в Україні;

— покращенню якості надання державних послуг та побудову сервісної держави;

— підвищенню ефективності взаємодії органів державної влади з громадянами та бізнесом, де ключовим стає саме людина, а держава фактично служить інтересам своїх громадян та бізнесу.