Вимога про зняття особи з реєстрації місця проживання: заявляти чи ні?

Аналіз чинного законодавства України дає змогу зробити висновок про відсутність обов’язку у позивача та недоцільність заявлення зазначеної позовної вимоги.

Згідно зі ст. 71 ЖК Української РСР, жиле приміщення за наймачем або членами його сім’ї зберігається протягом шести місяців. Статтею 72 ЖК Української РСР встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. 

Тому, наприклад, якщо член Вашої родини (наймач житла або член сім’ї наймача) зареєстрований за певною адресою, але там не проживає, Ви маєте право звернутися до суду із позовною заявою про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, проте не заявляти вимогу про зняття даної особи з реєстрації! 

Дане питання набуває актуальності та практичного значення з огляду на те, що суди, розглядаючи справи даної категорії, часто вимагають від позивача сплатити судовий збір як за вимогу про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, так і за вимогу про зняття особи з реєстрації. Відповідно, додаткові кошти (на сьогодні - 0,2 розміру мінімальної заробітної плати) сплачувати нікому не хочеться і не треба! 

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням. 

Таким чином, рішення суду по справам даної категорії є окремою безпосередньою підставою зняття з реєстрації особи, яка визнана за рішенням суду такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. 

Відповідно до ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові, зокрема, для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування. 

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 

З цього зрозуміло, що за наявності рішення суду про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, відповідача можна додатково і не зобов’язувати звернутися до органу реєстрації з метою ініціювання зняття з реєстрації (це вправі зробити позивач). 

Не слід зобов’язувати і орган реєстрації вчиняти дії зі зняття з реєстрації відповідача, адже ст. 19 Конституції України, ст. ст. 7, 11 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, ст. 14 ЦПК України уже закріплено даний обов’язок, а тому його дублювання в позовній заяві та рішенні суду суперечитиме принципу процесуальної економії. 

Орган реєстрації, керуючись ст. 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення відповідача права користування житловим приміщенням, вже буде зобов’язаний зняти відповідача з реєстрації. 

Тому відсутня потреба додатково (повторно) судовим рішенням зобов’язувати орган реєстрації зняти з реєстрації відповідача, а також відсутня необхідність залучення даного органу до участі у справі в якості співвідповідача..