Щодо відповідальності власника веб-сайта

Особливої актуальності даному питанню надає Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Делфі АС» проти Естонії» (Delfi AS v. Estonia, № 64569/09) (рішення оголошено 10 жовтня 2013 року)...

Сьогодні, колиінформаційна діяльність стрімко та вневнено перемістилася в рамкиІнтернет-простору, питання відповідальності власників веб-сейтів є вкрайактуальним.  А саме – питання відповідальностіза поширення на сайті недостовірної інформації - такої, що порушує права начесть, гідність, ділову репутацію.

Особливої актуальностіданому питанню надає Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Делфі АС» проти Естонії» ( Delfi ASv. Estonia, № 64569/09) (рішення оголошено 10 жовтня 2013 року), в якому Суд визнав правомірність застосування до власника веб-сайту заходів цивільно-правовоївідповідальності за образливі коментарі, залишені користувачами на даному сайті.

З огляду на те, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконаннярішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справКонвенцію та практику Суду як джерело права, вказане рішення Європейського Судуз прав людини може мати значний вплив на вирішення українськими судами спорів усправах, пов’язаних із захистом права на честь, гідність, діловурепутацію, порушених внаслідок поширення недостовірної інформації в мережіІнтернет.

Не вдаючись у полемікущодо проблем, порядку застосування судами України практики Європейського Суду зправ людини, зазначу, що вказане рішення може стати тим інструментом, яке будеактивно використовуватися особами для захисту своїх прав. Відповідно, длявласників веб-сайтів дане рішення означає: по-перше, необхідність забезпеченняна сайтах ідентифікації авторів матеріалів та коментарів, по-друге, необхідністьактивного та ефективного модерування матеріалів, які розміщуються користувачамисайту.

Що ж натомість маємо сьогодні? Чи не на кожному веб-сайті знаходимо розділ(форум, блог чи ін.), де кожному бажаючому (зареєстрованому чи незареєстрованому користувачу) надана можливість залишити свій коментар.Інформація, розміщена в коментарі, як правило, власником веб-сайту немодерується, або контроль за розміщеною інформацією здійснюється настільки неефективно,що розраховувати на те, що певний коментар буде видалений за недотрииманнязагальних правил коментування (в тому числі, за поширення інформації, яка можепорушувати права інших осіб) – на разі, не доводиться.

Виходись ситуація, колиІнтернет-ресурси стають чудовим засобом поширення інформації, в тому числі,недостовірної, такої, що  умиснонаправлена на завдання шкоди правам певних осіб. До того ж, небагато веб-сайтівідентифікують осіб, що розміщують коментарі чи інші матеріали. Тому, виходить,що можна поширювати недостовірну інформацію про кого схочеш  і залишатися анонімним.

Добре, якщо подібніанонімні коментарі  із недостовірноюінформацією залишаться поза увагою громадськості, а також поза увагою самоїособи, про яку поширена недостовірна інформація. Проте, як бути у протилежномувипадку – тоді, коли анонімно поширена на веб-сайті  недостовірна інформація про певну особу набуларозголошення у суспільстві і завдала шкоди правам такої особи – правам на честь,гідность, ділову репутацію? Хто буде нести відповідальність за вкзаніпорушення?

На разі, в чинному вітчизняномузаконодавстві відповідь на це питання чітко не прописана – враховуючи те, щоправове регулювання відносин, пов'язаних із використанняммережі Інтернет, м'яко кажучи, бажає бути кращим.

При вирішенні спорів, пов'язаних із захистом правана честь, гідність, ділову репутацію, порушених внаслідок поширеннянедостовірної інформації в мережі Інтернет, суди, зокрема, керуютьсяположеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Просудову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а такожділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009, № 1 (далі –Постанова).

Відповідно до п. 12 Постанови, належним відповідачем у разі поширення оспорюваноїінформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу тавласник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити впозовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місцепроживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація єанонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власниквеб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал,оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірноїінформації.

Очевидно, що Постанова Пленуму Верховного Суду України –це не нормативно-правовий документ і положення, закріплені у Постанові, не єзагальнообов'язковими.Ця обставина породжує чимало суперечок під час вирішенняпитання, чи має власник веб-сайту нести відповідальність у випадку, коли навеб-сайті анонімно розміщена інформація, що порушує права певної особи.

Законодавець з цього приводу поки що мовчить. Як вплинена вітчизняну судову практику вищезазначене рішення Європейського Суду з правлюдини – покаже час. Але все це – теми для наступних матеріалів.