Що посієш, те й пожнеш

В інформаційному просторі роздувається істерика Голови Державної інспекції містобудування (ДІМ) Юрія Васильченка щодо незаконного, на його думку, відсторонення від посади.

Пан Васильченко звернувся з відкритим листом до Президента, Прем’єр-міністра, Кабінету Міністрів, Верховної Ради та Мінрегіону.

Так, Юрій Васильченко намагається апелювати до положень частини другої статті 72 Закону України «Про державну службу», згідно якої рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків приймається відповідно керівником державної служби або суб’єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення та до норм Кримінального процесуального кодексу України.

Натомість кримінальних проваджень відносно нього немає, а дисциплінарне провадження не порушено.

Щодо кримінальних проваджень – це лише питання часу, а щодо дисциплінарних – хто знає, можливо, і є.

Тим більше, суспільство вимагає пояснень щодо відвідування Юрієм Васильченком бек-офісів тіньового куратора Олександра Сергієнка та які «документи» він отримував, сідаючи в дорогі іномарки на вулиці Лаврській?

Пригадаймо, як призначили Голову ДІМ, спочатку Уряд звільнив Юрія Васильченка з посади голови Державної архітектурно-будівельної інспекції та призначив його виконувачем обов'язків Голови ДІМ, а потім це розпорядження зникає і з’являється нове – про призначення без конкурсу пана Васильченка Головою ДІМ.

Тоді Голова ДІМ не кричав «зрада», а зараз його права, виявляється, порушено.

Чому він мовчав про незаконність постанов КМУ 218 та 219?

Заявляти про відвертий саботаж реформ з боку Мінрегіону, відкрито йти проти Міністра, який координує роботу ДІМ?

Дійсно, Мінрегіон не вирізнявся активністю, однак виносити «бруд з хати» і робити подібні заяви – це занадто, і свідчить це про відсутність комунікації, зрілості та досвіду державного управління якраз з боку Голови ДІМ.

Гучні заяви про проведення колосальної роботи за півроку, як то: отримання юридичної адреси (робота на декілька днів), погодження структури, штатного розпису та кошторису (якщо Мінрегіон погодив, то в чому саботаж), проведення набору кадрів (кастинги Сергієнка в ресторанах) нічого за собою не несуть, тому що без Закону все це передчасно та не запрацює.

Загалом цю роботу можна зробити за місяць.

Отже, не зрозуміло, про яку повноцінну роботу ДІМ найближчим часом можна було говорити?

Юрій Васильченко навіть встиг подати заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви до Окружного адміністративного суду міста Києва та просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення розпорядження Кабінету Міністрів України, яким його відсторонено (справа № 640/26736/20 суддя Вєкуа Н.Г.)

Ще одна недолуга дія, що свідчить про необізнаність Голови ДІМ та його кураторів з положеннями як законодавства у сфері містобудівної діяльності та системи державного управління, так і процесуальних норм, адже, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів Кабінету Міністрів України. Окремо для команди пана Голови інформую: відповідно до ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Тож як призначили, так і звільнять.

І потрібно прийняти цю аксіому як є, а не робити гучний піар на порожньому місці, адже народна мудрість каже: що посієш, те й пожнеш.