Напевно складно буде знайти локальне медіа чи громадську організацію в Україні, яка ніколи не мала справи з американськими грантами. Тож більшість із нас відчули зупинку допомоги зі США.
У своїй інавгураційній промові Дональд Трамп не обмовився і словом про війну росії в Україні, однак вже перші його рішення у другій президентській каденції боляче вдарили по Україні. На щастя, рішення поставити на паузу надання міжнародної допомоги не стосується військової допомоги Україні. Однак і без цього суспільство вже відчуло його наслідки. Адже лише з початку повномасштабного вторгнення агенція USAID надала Києву 2,6 млрд доларів на гуманітарну допомогу, а також спрямувала 5 млрд доларів допомоги на розвиток. Ще 30 млрд доларів були виділені у формі прямої бюджетної підтримки.
Аудит допомоги
Упродовж тижня в мережі з’являються все нові і нові цифри про обсяги американської допомоги в Україні. І здебільшого оприлюднюють її критики – мовляв, і де це все? Помилково буде вважати, що фінансову підтримку США здебільшого отримують саме NGO. Адже із 37 млрд доларів, виданих USAID за останні 3 роки, понад 90% суми – це кошти для державного бюджету. Фактично громадські організації отримують мізерні в порівняні з державою кошти. І ці кошти є інколи критичними для держави, адже вони йдуть на лікарні, гуманітарну допомогу, функціонування реєстрів, відновлення енергетики, розвиток агросектору, розмінування та інше.
Зокрема, президент Володимир Зеленський доручив провести аудит програм, які фінансувались зі США, та шукати під них кошти в європейців.
Як заморожування допомоги ззовні підігріла конфлікт всередині
На жаль, для держави втрату такого джерела допомоги можна назвати критичною. Тож тут немає чого порадити, крім як шукати гроші в інших донорів. А от громадському сектору, схоже, доведеться переглянути правила гри.
Направду, мене вразила кількість людей, які зловтішаються заморожуванням допомоги від Америки: це і різного штибу експерти, і народні депутати, і колишні урядовці, і самі ж у минулому громадські активісти. Такі публічні вкиди однозначно шкідливі, бо підігріють в першу чергу російській пропаганді, однією з тез якої є “соросята” та “грантожери”. Апелюючи до “залежності” громадських організацій, ворог намагається розвалити те, що тільки-тільки починає формуватись в Україні після Революції Гідності – громадянське суспільство.
Для медіа, як і для громадських ініціатив є чотири джерела фінансування:
– бюджетні кошти
– підтримка від бізнесу
– гранти від донорів
– пожертви людей, різні види підписок і т.д.
Цікаво, що перші три варіанти так чи інше викликатимуть у суспільства сумніви у незалежності, при, тому що саме суспільство фінансувати якісні медіа та ГО у мирні часи було не готове, а зараз і поготів питання про це не стоїть.
Однак позитивні приклади все ж є. Одиниці видань та громадських ініціатив мають таку потужну підтримку своєї аудиторії, що можуть жити без грантів. Виходить, суспільство саме може визначати, які ініціативи корисні та варті підтримки, а які зараз не на часі?
Що чекає на нас далі
Наведу приклад нашої організації, яка теж відчула на собі зупинку допомоги. Хоча лише один із трьох поточних проєктів фінансується коштом США, однак ми перебуваємо у підвішеному стані: частина команди лишається без роботи і потенційно без виплат щонайменше на три місяці. Які висновки я роблю з цієї історії:
попри війну, українське суспільство має швидше подорослішати. 5-7 років тому складно було собі уявити, що українці купують підписку на онлайн видання, щоб читати якісні тексти. Сьогодні платну версію мають більшість великих ЗМІ. Громадський сектор чекають такі ж зміни. Саме українці будуть балансувати більш важливі та менш важливі проєкти. На перший погляд, важко порівнювати важливість протезування ветеранів з аналізом рішень ВАКСу, але тут повертаємось до першого речення. Ще одна альтернатива – механізм відсоткового відрахування. Простими словами, це коли частину вашого податку з доходу ви сплачуєте на користь неприбуткових організацій. У парламенті вже зареєстрований відповідний законопроєкт, однак таке рішення потребує безпрецедентної довіри до сектору.
як і медіа, наша бульбашка має навчитись саморегуляції. Дійсно, існує низка сумнівних або навіть недоброчесних ГО, благодійних фондів і так далі, однак ми майже ніколи не говоримо про них вголос. А саме вони тягнуть за собою шлейф “грантожерів”, яким тепер нагороджують чи не кожного другого.
світ турбулентний і змінюється надто швидко. Складно уявити більший виклик для суспільства, ніж три роки повномасштабної війни, однак один підпис – і Трамп довів, що це можливо. Шукати діалог з соціальним бізнесом, будувати глибші стосунки з аудиторією – виклик для найближчих років для громадянського суспільства.
