Аутсоринг & аутстафінг: користь чи шкода?

У світі вже давно практикується надання послуг у вигляді «аутсорингу» та «аутстафінгу». В Україні дані послуги набувають все більшого поширення, але їх правове регулювання на даний момент ще недостатнє та недосконале.

У світі вже давно практикується наданняпослуг у вигляді «аутсорингу» та «аутстафінгу». В Україні дані послугинабувають все більшого поширення, але їх правове регулювання на даний момент щенедостатнє та недосконале.

Термін«аутстафінг» законодавчо не закріплений, проте, ст.39 ЗУ «Про зайнятість населення» передбачений такий вид діяльності, як«діяльність суб'єктів господарювання, які наймають працівників для подальшоговиконання ними роботи в Україні в іншого працедавця», що є тотожним поняттюаутстафінгу. Також, п.п. 14.1.183. ПКУ містить визначення послуги з надання персоналу - господарська або цивільно-правоваугода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент),направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну абодекількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій.

Визначення аутсорсингу наведено в розд.4 Національного класифікатора України «Класифікація видів економічноїдіяльності» ДК 009:2010, «аутсорсинг»– угода, згідно з якою замовник доручає підряднику виконати певні завдання,зокрема, частину виробничого процесу або повний виробничий процес, наданняпослуг щодо підбору персоналу, допоміжні функції. Тобто, аутсорсинг – це передача однією компанією певних бізнес-процесів,функцій або конкретних завдань на виконання іншій компанії (аутсорсеру), щоспеціалізується у відповідній галузі.

Крім того, що при аутсорсингу /аутстафінгу делегуються завдання третім особам, замовник отримує додаткові вигоди у вигляді:

- зменшення бази оподаткування,внаслідок того, що непотрібно утримувати працівників у штаті та сплачуватиподатки;

- можна «залишити статус малогопідприємства», коли на компанію можуть «працювати» безліч працівників позаштатом;

- уникнення трудових ризиків ізпрацівниками (виробничі травми, кадрова документація, надання відпусток тощо);

- уникнення додаткових підстав дляперевірок Держпрацею;

- спрощення бухгалтерського обліку тощо.

Якзазначалось вище, при аутсорсингу виконуютьсяроботи або надаються послуги, здійснюється ведення певного бізнес-процесу, а при аутстафінгу - однією компанієюнадаються співробітники іншій для виконання робіт, у тому числі на певнийстрок, тобто передбачається передача фахівців, а не кінцевого результату.

Задоговором аутсорсингу, працівники як правило виконуютьроботу на своїй території, грошова винагорода сплачується по факту виконанихробіт/наданих послуг. При оподаткуванні аутсорсингу, важливим є те, що отриманіпослуги замовник може включити до витрат і до податкового кредиту з ПДВ (п. 198.1 - 198.3 ПКУ),а виконавець відповідає за надані послуги (виконані роботи), зокрема щододотримання якості, строків та інших умов, що Сторони зазначать у договорі.

Задоговором аутстафінгу компанія аутстафернадає своїх кваліфікованих співробітників у тимчасове користування компанії замовника.Такі працівники можуть підпорядковуватися трудовому розкладу замовника, матисвої робочі місця на території замовника, але отримують щомісячну зарплату відкомпанії аутстаферу. Інколи трапляються випадки, коли замовник звільняє своїхпрацівників, а аутстафер зараховує їх у свій штат, тож працівники продовжуютьвиконувати свої звичайні обов’язки, але числяться в штаті компанії аутстафера.

В планіоподаткування, договір аутстафінгу цікавий тим, що бухгалтерські обов’язки(ведення документації, нарахування та сплата податків, виплата заробітноїплати, оформлення трудових книжок тощо) здійснюється аутстафером, це дозволяєсуттєво оптимізувати податкові витрати підприємства, як й при аутсорсингу.

Але сторонамнеобхідно врегулювати питання щодо створення належних умов для роботипрацівників, межі відповідальності за травми здоров’ю працівника, наданнявідпустки та лікарняного тощо. Так як працівники укладають трудовий договір ізкомпанією аутстафером, останній і несе усі ризики щодо дотримання трудовогозаконодавства та інших обов’язків роботодавця. Але сторони повинні у договоріміж собою врегулювати всі спірні питання щодо компенсації аутстаферу понесенихзбитків, наприклад травми працівників, внаслідок неналежних умов роботи, оплачуваннявідпустки та лікарняних, узгодити посадові обов’язки та перевірку кваліфікаціїпрацівників, компенсацію матеріальних збитків замовника та інші суттєві умовироботи.

Згідно ст. 39 ЗУ «Про зайнятість» діяльність аутстафінгу здійснюється напідставі дозволу, що надається Центральним органом виконавчої влади, щореалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.Порядок видачі дозволу регулюється відповідною Постановою КМУ № 359 Пропорядокотримання дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботив Україні в іншого роботодавця. Проте, надень написання даної статті, зазначена Постанова не набрала чинності, якнаслідок отримати дозвіл не є можливим.

Крім того, у відповідності до ч. 3 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення» постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 05.06.2013 № 400 затверджений «Порядок формування та ведення Перелікусуб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва упрацевлаштуванні, та суб’єктів господарювання, які здійснюють найманняпрацівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншихроботодавців.  Відповідно до частини 5Порядку, для включення до Перелікупосередники подають до Державної служби зайнятості рекомендованим листом зповідомленням про вручення заяву за формою встановленою Мінсоцполітики.

Таким чином, суб’єкти господарювання, щонадають послуги з аутстафінгу, зобов’язані надіслати до Державної службизайнятості заяву за формою встановленою Мінсоцполітики для включення доПереліку. Хочемо зазначити, що згідно із ч. 3 ст. 53 ЗУ «Про зайнятістьнаселення», у разі відсутності дозволущодо зайняття аутстафінгом – накладається штраф у двадцятикратному розмірімінімальної заробітної плати.

Якщо звернутися до судової практики, тоодними з найпоширеніших спорів, що пов’язані із аутсорсингом та аутстафінгом, єподаткові повідомлення-рішення (ППР) щодо платників податків. За даними ППРподаткова, як правило, зазначає, що платник податків не має штату та виробничихпотужностей для здійснення господарської діяльності.

Наприклад, у справі № 804/16286/13-а ДПІбуло проведено документальну позапланову виїзну перевірку за результатами якоїбув складений відповідний акт та ППР. Донарахування податків та штрафнихсанкцій ґрунтуються на припущенні відсутності реальних господарських відносин платникаподатків з контрагентами через відсутність у зазначених контрагентів належноїкількості трудових ресурсів, а також про відсутність на балансі матеріальнихресурсів, виробничих баз, складських приміщень. Але суд звернув увагу на те, щонорми чинного законодавства України не містять прямої вказівки та не ставлять взалежність право платника податку на віднесення витрат до складу валових та наподатковий кредит від таких факторів як відсутність у контрагента виробничо-складських приміщень, основних фондів, засобів для транспортування, наявностітрудових ресурсів, на які посилається податкова. Відсутність у постачальникадостатніх трудових ресурсів, машин тощо необхідних для здійсненняфінансово-господарської діяльності підприємства, не є беззаперечним доказомнеможливості здійснювати ними господарські операції з поставки товарів, аджетранспорт, складські приміщення та необхідні необоротні активи могли бутиорендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду,або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила). Як наслідок, суд скасувавнеправомірне ППР.

Проте на практиці є й протилежні рішення.Так у справі № 826/1708/15 платник податків звернувся за оскарженням ПРР щодозаниження податку на додану вартість на значну грошову суму через відсутність факту реальності господарськихоперацій між ним та його контрагентами. На підтвердження виконання умовукладених з контрагентами договорів, руху активів в процесі здійсненнягосподарських операцій платником податків було надано до суду копії всіхнеобхідних документів.

Протеподатковою були складені акти про неможливість проведення зустрічної звіркитаких контрагентів, де вказано, що контрагенти позивача не мали ані трудовихресурсів, ані виробничих можливостей для виконання відповідних обсягів робіт,взаємовідносини позивача із вказаним контрагентами направлені на проведеннятранзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій наданняподаткової вигоди третім особам з метою штучного формування податковогокредиту, а відтак порушення фіскальних інтересів держави.

Проаналізувавшизазначені обставини, суд наголошує на тому, що позивачем не наведено судуекономічної та ділової доцільності взаємовідносин із контрагентами, та прийшовдо висновку про правомірність винесеного податковою ППР.

Отже, можна зробитивисновок, що аутсорсинг та аутстафінг – інструменти,що можуть допомогти бізнесу, якщо вміти з ними працювати. Насамперед, слідретельно прописувати умови у договорах за для розуміння кінцевого результатупослуги / робіт та меж відповідальності Сторін за для уникнення спорів міжзамовником та виконавцем. При аутстафінгу слід зробити формальну процедуру щодоповідомлення Державної служби зайнятості про зайняття відповідною діяльністю таретельно складати документацію щодо залучених працівників, наприклад, права та обов’язки,порядок роботи, перелік працівників тощо, за для уникнення можливих непорозуміньіз Держпрацею та податковою.