Претензії: в суд чи можна без нього?

Договірні відносини між контрагентами регулюються умовами самого договору, а також нормами чинного законодавства. За загальним правилом, якщо учасники господарських відносин порушили права або законні інтереси інших суб'єктів, то вони зобов'язані поновити

Договірнівідносини між контрагентами регулюютьсяумовами самого договору, а також нормамичинного законодавства. За загальнимправилом, якщо учасники господарськихвідносин порушили права або законніінтереси інших суб'єктів, то вонизобов'язані поновити їх, не чекаючи докиїм буде пред’явлена претензія чивідбудеться звернення до суду. В реальнихвідносинах це правило часто ігноруєтьсясуб'єктами господарювання, як наслідокз’являється необхідність пред'явленнядо порушника претензії або зверненнядо суду за захистом своїх прав таохоронюваних законом інтересів.

Досудовеврегулювання господарських споріврегулюється Господарським процесуальнимкодексом України.Так, відповідно до статті 5 Кодексу,сторони застосовують заходи досудовоговрегулювання господарського спору задомовленістю між собою.

Законодавчевизначення претензії не закріплено,але під претензією у правовій сферірозуміють письмовий документ, щонадсилається особою, яка вважає, що їїправа та законні інтереси порушені, допорушника з вимогою відновити ці правата інтереси буз втручання юрисдикційнихорганів. У претензії, згідно ст. 6 Кодексуповинно бути зазначено повне найменування,поштові реквізити заявника претензіїта підприємства, організації, яким данапретензія пред'являється, також номерпретензії, причини її пред'явлення,дата, вимоги заявника, сума претензіїта її розрахунок, посилання на нормативніакти тощо. За загальними правиламипретензія розглядається в місячнийстрок, який обчислюється з дня їїодержання.

Якщо допретензії не додано всіх необхіднихдля її розгляду документів, вонивитребовуються у заявника із зазначеннямстроку їх подання, що не може бути меншеп'яти днів, без врахування часу поштовогообігу. Перебіг строку розгляду претензіїзупиняється до одержання витребуванихдокументів чи закінчення строку їхподання. Якщо витребувані документи увстановлений строк не надійшли, претензіярозглядається за наявними документами.

Чиннимзаконодавством України не передбаченазаборона звертатись з позовом до судуу випадку порушень договірних зобов’язаньконтрагентом без попереднього пред’явленняпретензії, навіть якщо такий обов’язокпрямо передбачений договором. Офіційнетлумачення стосовно питання обов’язковостідосудового врегулювання спорів надавКонституційний суд України у справі N1-2/2002 від 09.07.2002. Так, обов'язкове досудовеврегулювання спорів, яке виключаєможливість прийняття позовної заявидо розгляду і здійснення за нею правосуддя,порушує право особи на судовий захист.Можливість використання суб'єктамиправовідносин досудового врегулюванняспорів може бути додатковим засобомправового захисту, який держава надаєучасникам певних правовідносин, що несуперечить принципу здійснення правосуддявиключно судом. Виходячи з необхідностіпідвищення рівня правового захистудержава може стимулювати вирішенняправових спорів у межах досудовихпроцедур,однак їх використання єправом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Судовапрактика за даними категоріями справсклалася вже досить давно та полягає унаступному.

Якщо вміжнародних договорах України, згодана обов'язковість яких надана ВерховноюРадою України, встановлені інші правила,ніж ті, що передбачені законодавствомУкраїни, то застосовуються правиламіжнародногодоговору.Так у справі № 910/29460/14-г було встановлено,що позивачем не було дотримано порядкузаявлення претензії у порядку,передбаченому статтею 29 Угоди проміжнародне залізничне вантажнесполучення, а стаття 30 вказаної Угодивиключає можливість задоволенняпред'явленого позову. Крім того, позивачне обгрунтував та не підтвердив належнимита допустимими доказами наявність увідповідача вини для відшкодуваннязбитків в порядку регресу.Якнаслідок суд відмовив у задоволенніпозовних вимог у повному обсязі.

А відмовиборжників задовольняти правомірнівимоги кредитора, посилаючись нанедотримання кредитором претензійноговрегулювання спорів, а також принедотриманні місячного строку розглядупретензії та звернення до суду, єбезпідставними. Оскільки згідно забзацом 7, п. 3 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду Українивід 09.07.2002 року №15-рп/2002 у справі 1-2/2002обрання певного засобу правовогозахисту, в тому числі і досудовоговрегулювання спору, є правом а необов'язком особи, яка добровільно,виходячи з власних інтересів йоговикористовує. Окрім того, п. 8.1 Договору№14/09/4 не містить чітких вказівок наобов'язковість застосування сторонамидосудового порядку врегулювання спору,передбаченого ст.ст. 6 - 8 ГПК України.

Крім того, чиннезаконодавство України не передбачаєзаборони звертатися до боржника ізлистом-вимогою про виконання своїхзобов’язань, у якій можна використовуватизагальні вимоги, яким повинна відповідатипретензія, але зазначати строк длярозгляду менший, ніж для розглядупретензій.

Отже,претензія є засобом досудового спору,який дозволяє вирішити спірні питанняз боржником без подання позовної заявидо суду. Надсилання претензії передзверненням до суду з позовною заявоющодо захисту порушених прав та охоронюванихзаконом інтересів є правом, а необов’язком. Проте, радимо уважноаналізувати умови договору щодо розглядуспорів, у тому числі, якщо у договоріСторони передбачили обов’язковістьдосудового врегулювання спорів -дотримуватися такого порядку за дляуникнення можливого затягнення судовогопроцесу. Якщо є бажання врегулюватиспор до звернення до суду та не маєбажання чекати місячного строку щодорозгляду претензії, можна використовуватиальтернативні варіанти, наприкладнадсилання листа-вимоги про виконаннязобов’язання у повному обсязі.