Курсові коливання: це ризик твій, чи мій?

Україна бере активну участь у міжнародному співробітництві в рамках спрощення торгівлі і митних процедур. Як наслідок, з кожним днем на ринку з'являється все більше товарів іноземного походження. Постачальники таких товарів відповідно до законодавства здійснюють підприємницьку діяльність - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність.

Одним із ризиків діяльності, що пов’язана із розрахунками в іноземній валюті є значні коливання курсу гривні за короткий проміжок часу. Підприємці можуть нести збитки при відстрочці або затримці оплати з боку контрагентів.

За для уникнення таких збитків, необхідно в угодах зазначити умови щодо курсової різниці. У чинному законодавстві не передбачено відповідних застережень щодо коливань валюти, тому сторони діють відповідно до принципів свободи договору та обов’язковості виконання узгоджених зобов’язань.

На практиці умови щодо курсової різниці, як правило, зазначають 2 способами.

1 спосіб: в угоді зазначається грошовий еквівалент в іноземній валюті та зобов'язання в іноземній валюті, які на момент оплати конвертуються за узгодженим сторонами курсом. Наприклад, офіційний курс НБУ або курс обраного банку на день оплати. Таким чином, на момент оплати іноземна валюта конвертується у гривню відповідно до обраного курсу і заборгованість повинна бути оплачена боржником, що не порушує законодавство України про обов’язки розрахунки у національній валюті.

Можливість вказувати дані зобов'язання підтверджені постановою ВСУ (3-62гс11), а саме, що в Україні передбачений виключно розрахунок між контрагентами у національній валюті - гривні, але норми не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у разі зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

2 спосіб: в угоді зазначається застереження про право перерахунку вартості товару стороною і зобов'язання оплатити / доплатити цю різницю іншою стороною у разі збільшення курсу гривні по відношенню до іноземної валюти. У даному застереженні слід описати порядок проведення розрахунків, а саме формулу розрахунку нової вартості товару, визначення банку, за курсом якого сторони будуть проводити розрахунок, порядок надання розрахунку та строки здійснення оплати.

Якщо контрагент буде порушувати умови договору, наприклад добровільно не захоче сплачувати різницю, на яку збільшилась вартість товару або стверджувати на недійсність пункту про зазначення у договорі іноземної валюти, спір може буди переданий до суду.

Згідно із судовою практикою, суди у більшості випадків задовольняють вимоги позивачів щодо доплати курсової різниці, оскільки в Україні діє свобода договору та неможливість односторонньої відмови від зобов'язань. Однак, якщо угода не містить умов щодо курсової різниці, у позовних вимогах відмовляють, прирівнюючи це до ризиків підприємницької діяльності, що підприємець мав або міг передбачити.

Висновок: якщо діяльність пов’язана із розрахунками в іноземній валюти, необхідно укладати із контрагентами письмові угоди (договір, контракт тощо). У даних угодах слід детально зазначити порядок розрахунків та право змінювати вартість товару внаслідок підвищення курсу гривні по відношенню до іноземної валюти. У такому випадку у постачальник товару буде право отримати доплату від контрагента, у тому числі через звернення до суду.