Росія починає торгівельну війну проти Білорусі

Вчора, 16 лютого, стало відомо про те, що Росія припинила імпорт через Білорусь продуктів харчування з 24 країн Африки, які не підтвердили відвантаження товару в Білорусь. Таке рішення не слід розглядати як прояв відвертої ворожості, проте воно чітко засвідчує подальше псування і так непростих відносин між Москвою та Мінськом.

Перш за все, слід розуміти, що цей крок повністю відповідає загальній логіці Кремля в контексті ведення торгівельних воєн. Тобто, скорочення імпорту з Білорусі є лише одним із елементів економічного протистояння, яке Росія нав’язує деяким країнам колишнього СРСР, у тому числі й Україні. Така діяльність Москви є своєрідним засобом тиску задля отримання певних зовнішньополітичних дивідендів. Тому обмеження транзиту  українських товарів та заборона імпорту африканських продуктів харчування через Білорусь – це явища однієї й тієї ж самої політичної гри Кремля, спрямованої на упокорення.

Останнє особливо є актуальним стосовно Білорусі, яка почала впроваджувати відверто прозахідні елементи у своїй зовнішній політиці, наприклад, введення безвізового режиму (до 5 днів перебування) для громадян США та всіх країн ЄС. Відповідно, своєрідною реакцією Росії стало обмеження постачання нафти. У свою чергу Мінськ вдався до судового позову (згідно заяви президента Олександра Лукашенка) та здійснив першу з часів власної незалежності закупівлю не російської нафти – 16 лютого стало відомо про укладення угоди між «Белоруснефть» та Національною іранською нафтовою компанією щодо купівлі нафти обсягом у 80 тисяч тон. Цікаво, що одним із портів, до якого переправлять сировину, буде Одеса.

Таким чином, Білорусь якщо не позбавляється від російської залежності, то принаймні демонструє Кремлю свою непоступливість у певних питаннях. Безумовно, торгівельне й енергетичне протистояння між Москвою та Мінськом може бути своєрідним прикриттям або створенням видимості протиріч у проросійському таборі і т. і. Утім, на даний момент, Росія, прагнучи досягнути бажаного результату, активно завдає збитки навіть своїм союзникам. Варто лише згадати, що від торгівельної війни з Україною несуть витрати Казахстан та Киргизстан, які через дії Кремля недоотримують певну частину потрібних експортних товарів.

Тому, з огляду на дану ситуацію, можна зробити висновок про те, що Україна, подаючи позови проти Росії до СОТ, перебуває на правильному шляху. Приклад Білорусі є свідченням того, що активна протидія заходам Москви призводить до прийняття останньою вкрай невигідних для себе рішень. Вище згадана заборона імпорту, перш за все, є негативною для російського ринку. Відповідно, Україні в межах даного протистояння слід використовувати не лише засоби міжнародного права, а й користуватися невдоволенням союзників Росії та отримувати дивіденди з їхніх суперечок, навіть якщо вони удавані.