Що може отримати і втратити держава від націоналізації Приватбанку?

Про націоналізацію Приватбанку останніми днями було сказано чимало. Уряд та НБУ намагаються переконати громадян і бізнес в тому, що ризиків немає і ситуація загалом під контролем, більш скептично налаштовані сторони зачіпають болючі питання, насамперед, вирішення проблем приватного банку за рахунок держави (читай – платників податків). Так чи інакше, сам факт націоналізації говорить про одне: фінансове дітище Коломойського треба негайно рятувати. Інакше, зважаючи на ключову роль Привату в фінансовій системі країни, проблеми лише одного банку поставлять під загрозу макрофінансову стабільність всієї країни.

Якщо хтось гадає, що уряд звалює на себе цю нішу, переслідуючи якусь вигоду, то сильно помиляється, адже влада сьогодні далеко не в тій економічній і політичній ситуації, щоб експропріювати активи приватних акціонерів. До того ж ми не почули жодного інформаційного спротиву націоналізації з боку тих медіа, що належать групі Коломойського. А це значить, що Приватбанк нині перебуває в тому стані, який не надто мотивує олігарха триматися за нього руками й ногами. Іншими словами, великі акціонери використали банк для кредитування своїх і наближених компаній, а рятувати установу тепер воля-неволею мусить держава.

Однак, скільки б затрат, сил і часу не потребувала стабілізація вже державного Приватбанку, для уряду це шанс. Якщо чиновники зуміють ефективно вирішити проблеми банку, стабілізують його перспективи і виконають необхідні стратегічні плани, якщо в результаті адекватних заходів банк вдасться приватизувати за вигідною для держави ціною, це буде не просто вдала операція з точки зору отриманих надходжень до бюджету. Передусім, це засвідчить вправність держави в антикризовому менеджменті, що, своєю чергою, підвищить довіру з боку глобальних фінансових структур – МВФ, Світового банку, ЄБРР – та урядів країн-партнерів України.

З іншого боку, в разі провальної програми стабілізації Приватбанку і його подальшої приватизації за сценарієм ОПЗ, Україна втратить не лише мільярди гривень, а й зазнає суттєвих репутаційних втрат, отримавши статус країни з нікчемним рівнем управлінського потенціалу. Уряду з такою репутацією ніхто не дасть ні кредитів, ні інвестицій, ні будь-яких інших інструментів стимулювання економіки. Тому ставки надто високі. Націоналізація – не кінець проблеми, а лише її початок. Відтепер держава може або отримати чималу вигоду і авторитет, або ж залишитися в мінусі і значно погіршити свою репутацію. Словом, або пан, або пропав. Третього не дано.