Генеральна зрада федерації профспілок

9 листопада 2010 року відбулося підписання Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки.

Генеральна угода є ефективним інструментом профспілок по боротьбі за соціально-економічні права громадян України. Але незалежні профспілки були усунуті від цього процесу. Їх багато прогресивних напрацювань не найшли місця в новій угоді.

Та Генеральна угода, яка підписана Федерацією профспілок України з роботодавцями та Урядом, скоріше за все, несе а нтисоціальн у дію. І те, що там за змістом є, суттєво веде до зниження показників соціальної захищенності людей.

За цією Генеральною угодою, Федерація профспілок України відмовилася від того, аби зафіксувати розмір ставки 1 тарифного розряду на рівні 120% мінімальної заробітної плати, як це було раніше. Розмір ставки 1 тарифного розряду на сьогодні може бути лише більше 100%, що фактично і спровокувало зниження заробітної плати до 20%.

В січні 2011 року середня заробітна плата в Україні, в розрахунку на одну штатну особу, скоротилася на 12,6% в порівнянні з груднем 2010 року. І така тенденція зберігається надалі. За цей же період по Тернопільській області середня заробітна плата зменшилася на 21,6%, по Севастополю – на  18,7, по Києву - на 17,3%.

Як здається, вже на початку року, для деяких регіонів, виконано встановлену норму Генеральної угоди по зниженню заробітної плати.

За Генеральною угодою, старі профспілки відмовилися також і від свого права, передбаченого попередньою генугодою, щодо необхідності погодження з профспілками дій Уряду по підвищенню  цін і тарифів.

І після таких «домовленностей», по країні вже прокотилася хвиля підняття цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, електрику, воду, газ, тощо. І це тільки початок. Нас чекає введення пені за невчасну їх сплату.

Так і не дивно, що після років «демократичних реформ» український народ дійшов до крайньої межі злиденності, населення України катастрофічно зменшується, а соціальні програми не працюють. Сьогодні, практично кожний другий громадянин констатує погіршення матеріального стану протягом останніх півроку, кожна десята українська сім’я претерпає від нестачі грошей на їжу, а абсолютну більшість людей хвилює безудержне зростання цін.

Не зменшується заборгованість з виплати заробіних плат, яка становить понад 1,3 млрд. грн. Зростає безробіття, яке за методикою підрахунків МОП, становить понад 2 млн. осіб. А з прийняттям Податкового кодексу воно зростає і загальне число безробітних може досягти 5 млн. чол, що буде становити майже 22% працездатного населення.

Йде наступ на права людей по усьому фронту. Спочатку запропоновано ввести «драконівський» Податковий кодекс, зараз йде потужна підготовка до прийняття «антинародної» Пенсійної реформи, а на черзі вже стоять, не кращі за змістом, трудовий та житловий кодекси . А що далі?!

На порядку денному постає питання виживання людей. Хто допоможе в цьому? Профспілки? Але, звісно, з такими наявними «профспілками», захисниками лише власних корпоративних інтересів, нічого позитивного не добитися.