Закон про локалізацію як можливість зміцнити українську промисловість

У грудні 2021 року Верховна Рада прийняла закон про локалізацію в машинобудуванні, який стосується публічних закупівель. А вже 12 січня Президент Володимир Зеленський підписав цей закон.

Довкола закону про локалізацію точиться досить багато дискусій:одні підтримують новий закон, інші ж навпаки вважають його проблемним.

Чому так склалося? Тому що сама по собі локалізація є обмеженням з точки зору вільної торгівлі, але коли мова йде про зняття обмежень, чомусь саме Україна з закритими очима їх знімає. Натомість наші міжнародні партнери далеко не завжди є такими ж гостинними щодо своїх ринків. Тобто для сучасного світу бажання захищати свій ринок та виробників - абсолютно нормальне.

Спробуймо розібратися що до чого. Про що ж цей закон?

На найближчі 10 років Україна встановила особливий режим закупівель продукції  низки галузей державними структурами на відкритих тендерах.

У переліку товарів - громадський транспорт, комунальна техніка, залізничний транспорт, вантажні автомобілі, продукція авіабудування, екскаватори та багато іншого.

Тобто з літа наступного року громади і держава повинні будуть закуповувати тільки ті товари з переліку, в яких щонайменше 10% вітчизняної складової.Відсоток локалізації щороку зростатиме на +5%, поки не досягне 40%.

Норми цього закону не стосуються виробників  ЄС, США та низки країн, з якими у нас взаємні зобов’язання за міжнародними угодами. Але  точно стосуються продукції з Китаю, Туреччини, Білорусі та інших країн, з якими Україна не підписувала угоду СОТ про публічні закупівлі.

Для чого ж потрібен цей закон? Річ у тім, що навіть найбільш вільні економіки намагаються захистити власного виробника та встановлюють мінімальну складову вітчизняних компонентів у товарах, які купують за бюджетні кошти.Саме так місцевий виробник може почуватися більш захищеним. Промисловість буде розвиватися, а гроші платників податків не йдуть до виробника за кордон.

Яка ж ситуація в Україні? Іноземна складова в наших закупівлях - до 40%. До прикладу - в ЄС - це 8%, а в США - до 5%. І це при тому,  що ми всім розповідаємо про свій грандіозний промисловий потенціал.

Отже, прийняття такого закону має позитивно вплинути на розвиток української промисловості, адже завдяки дії цього закону у нас з’явилася реальна можливість для її захисту. Проте в той же час необхідно розпочинати перемовини з нашими європейськими та американськими партнерами та добиватися посилення українських позицій у двосторонніх відносинах.