Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
21.09.2015 10:49

Закон «Про електронну комерцію»: сподівання та реалії

Заступник керівника Офісу президента України

Прийнятий нещодавно закон «Про електронну комерцію» викликав бурхливу дискусію як фахівців у сфері інтернет-послуг, так і окремих юристів.

Прийнятий нещодавно закон «Про електронну комерцію» викликав бурхливу дискусію як фахівців у сфері інтернет-послуг,  так і окремих юристів. Аналіз відгуків   свідчить про те, що переважна більшість осіб, які висловили свою думку з приводу зазначеного закону переконані, що його прийняття є надзвичайно прогресивним, оскільки держава намагається врегулювати відносини, так званої, онлайн-комерції, у тому числі – інтернет-торгівлю та  використання електронних грошей. При цьому, основна мета законопроекту – визнати електронні угоди нарівні з укладеними в письмовій формі.
           
Сама постановка питання про необхідність правового врегулювання суспільних відносин в галузі електронної комерції є на даному етапі необхідним і, безумовно сприятиме його подальшому  розвитку, відкриваючи нові можливості як для споживачів, так і для бізнесу в цілому. З іншого боку, з огляду на те, що фактично ринок електронної комерції сформований та діє впродовж тривалого часу, прийнятим законом, на жаль, не в повній мірі регулюються відносини, що виникають при здійсненні інтернет-торгівлі, а низка норм закону можуть тлумачитись неоднозначно.
           
В тексті закону дається визначення  таких понять як «електронний правочин», «електронне повідомлення», «інтернет-магазин», «електронний товар», «електронний підпис»,  «електронна торгівля» тощо.
 
Наведене в законі поняття електронного правочину носить малоінформативний зміст, оскільки не містить ідентифікуючих ознак конкретного правочину. З його змісту не зрозуміло, якими за якими ознаками він відрізняється від інших, передбачених законодавством правочинів. Це поняття може бути застосовано до будь-якого правочину, процес вчинення якого був пов'язаний з використанням  інформаційно-телекомунікаційних систем.
 
Впровадити закон для регулювання відносин онлайн-торгівлі буде непросто, оскільки на даний момент значна частина ринку онлайн-комерції перебуває в тіні, а відсутність чітких механізмів ведення бухгалтерського обліку, системи оподаткування створюватиме перешкоди його реалізації.  Крім цього, для того, щоб реально  закон запрацював, народним обранцям ще необхідно внести зміни до низки нормативно-правових актів.
 
Як приклад, ст. 11 цього закону передбачено, що електронні повідомлення чи електронні документи, які становлять електронний правочин, можуть представлятися в якості судових доказів. Допустимість доказів не може заперечуватися виключно на тій підставі, що вони представлені у електронній формі або у формі паперових копій електронних повідомлень. Тягар доказування факту існування електронного правочину та цілісності незмінності електронних повідомлень, що становлять зміст цього правочину, лежить на сторонах такого правочину.
    
Але, цивільне судочинство проводиться відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, в якому відсутнє поняття «судового доказу». Тобто  потребує перегляду усталена  теорія доказів, які можуть бути використані у цивільному процесі, оскільки законом пропонується визнати допустимими доказами представлені у електронній формі  або у формі паперових копій електронні повідомлення, проте не визначено її чіткої форми, що надало б можливість судам однозначно тлумачити поданий доказ сторонами процесу.
           
Одним із недоліків закону є відсутність регулювання питань, пов’язаних з вирішенням спорів між покупцем і продавцем. При виникненні спору та його розгляду суд зобов’язаний на підтвердження укладення правочину прийняти подані стороною документи, однак при цьому кожна зі сторін може як доказ подати свій варіант документів, оскільки отримання власного електронного підпису для покупця на сьогодні є досить проблематичним. Беручи до уваги те, кожна зі сторін має довести факт «свого»правочину, суд не в кожному випадку здатний буде встановити яка саме мала місце угода.
 
Безумовно, прийнятий закон є прогресивним, на часі, проте потребує суттєвого доопрацювання. В іншому випадку його впровадження буде проблематичним.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
Контакти
E-mail: [email protected]