Полювання на ЛГБТ у Чечні: тортури, переслідування і "вигнання джинів"

Злочини чеченської влади проти людей з ЛГБТ-спільноти стали вже нагадувати методи німецьких фашистів. Тортури, зґвалтування, каліцтва і навіть вбивства — це реалії, які стають публічними лише завдяки тим, хто зміг втекти. 

Полювання на ЛГБТ

Максим Лапунов приїхав до Чечні на заробітки, хлопця покликали ведучим корпоративів. А через два роки просто в центрі Грозного його затримали люди в цивільному і відвезли в підвал одного з відділів поліції, яке в Чечні називають “в’язницею для геїв”. Там, б’ючи обрізками труб, у Максима буквально вибивали інформацію про друзів і знайомих із гомосексуальною орієнтацією.

“Кожні 10-15 хвилин, поки мене били, в камеру забігали всякі люди з криками, що я гей, що таких як я треба вбивати. Щодня мені пояснювали, якими методами мене вб’ють, і як це буде”, — згадує Максим.

Хлопця катували 12 днів! Потім змусили залишити відбитки пальців на вогнепальній зброї та записати на відео фальшиві заклики. Відпустили лише тому, що вже здійнявся галас — зникнення викликало б чималий резонанс.

Максим став першим, хто публічно заявив про переслідування ЛГБТ-спільноти в Чечні. Його безпекою та евакуацією (спочатку з Чечні, а потім і з Росії) займалася правозахисна організація “Північний Кавказ SOS”.

“Якщо людину затримують, її катують, у неї забирають телефон, контакти перевіряють. Б’ють струмом, б’ють, використовуючи поліпропіленові труби. Труби — це один з основних інструментів побиття, вони залишають дуже неприємні синці на тілі. І в такий спосіб вибивають свідчення”, — розповідає представниця організації “Північний Кавказ SOS” Олександра.

Про те, що бути геєм у Чечні небезпечно для життя, переконався на власному прикладі російський журналіст Ренат Давлетгільдеєв. Він приїхав до Грозного ще 2014-го, щоб зняти репортаж про фінансові махінації родини Кадирових.

“Я прекрасно пам’ятаю, як соромлячись, як боячись усього підряд говорили хлопці, які якимось чином намагалися просувати молодіжні субкультури, зокрема розмовляти на тему ЛГБТК”, — каже Ренат.

А 2017 року Кадиров почав справжнє полювання на ЛГБТ. Формальним приводом для цього став момент, коли під час поліцейського рейду в затриманого хлопця вилучили телефон і прочитали особисте листування.

“Затримали якогось молодого чоловіка за алкоголь, а в нього в телефоні знайшли відео інтимного характеру з імамом, наприклад. І це дуже глибоко образило Рамзана Кадирова”, — уточнює представниця організації “Північний Кавказ SOS” Олександра.

А далі почалася ланцюгова реакція. За даними видання “Новая газета”, за підозрою в гомосексуальності в Чечні затримали і піддали тортурам понад 100 осіб. Щонайменше трьох було вбито. І відтоді ці вбивства тривають. Щороку, щодня люди просто “зникають”.

“Зараз, у 2023-му, щотижня ми отримуємо кейси, як поліція прийшла в гості до дівчинки, яка втекла від своєї сім’ї, і відвезла її насильно в Грозний, і де, відповідно… зникла. Там будь-який представник “знатного роду” може просто вбити тебе, якщо ти лесбійка, якщо ти гей. Якщо втечеш, за тобою прийдуть поліцейські, відвезуть насильно в Чеченську Республіку і будуть там… Ну, а далі сліди пропадають”, — зазначає російський журналіст Ренат Давлетгільдеєв.

У Чечні не просто прийняті, а заохочуються так звані “вбивства честі”. Хоча про яку честь можна говорити, якщо на злочини йдуть навіть брати й батьки, які вважають, що для сім’ї ганьба, якщо хтось дізнається, що серед їхніх близьких родичів є гей. А коли рідні не настільки “зашорені”, місцеві силовики давно поставили на потік “бізнес на ЛГБТ”.

“Часто затриману людину готові віддати родичам на двох умовах. Або за дуже солідний викуп, сума для затриманих за гомосексуальність починається від мільйона рублів. Іноді просять менше, якщо сім’я бідна, і більше, якщо сім’я багатша. Другий варіант — з умовою, що сім’я сама вчинить “вбивство честі”, у такий спосіб “очистить” свій рід. Убитого потім ховають де-небудь на задньому дворі”, — деталізує представниця організації “Північний Кавказ SOS” Олександра.

Нерідко жертвами тортур стають люди, які до ЛГБТ-спільноти взагалі не мають стосунку. Як Салман Мукаєв. У 2020-му його затримали чеченські силовики за підозрою в гомосексуальності. Чоловіка били, зв’язували скотчем, душили пакетом і катували струмом, прикріпивши оголені дроти до мізинців. Під тортурами Салмана змусили зізнатися в сексуальному зв’язку з його другом.

“Іноді це може бути і гетеросексуальна людина, яка не знає нікого з ЛГБТ-людей, тому що вона з ними не спілкувалася. Але їй доводиться називати якісь імена, навіть вигадані, просто щоб тортури припинилися або її відпустили”, — пояснює Олександра.

Салмана відпустили в обмін на обіцянку “співпраці” — для упіймання інших. Його вирішили зробити приманкою. Мукаєв мав знайомитися з чоловіками на сайтах знайомств і заманювати їх у спеціальну квартиру, за якою спостерігали силовики.

“Зокрема, в Чечні існує практика підставних побачень, коли співробітники поліції наймають людину, щоб та з ким-небудь зустрілася, вивела її на відверту розмову, покликала її де-небудь зустрітися, і там її на місці затримують чеченські силовики”, — пояснює Олександра.

Салману вдалося втекти, після чого на нього завели кримінальну справу. Але його та інших хлопців цілком серйозно звинувачують ще й у тому, що всі вони “одержимі джинами”.

Середньовічна логіка

Тих, до кого силовики не дісталися, від гомосексуальності намагаються “вилікувати” родичі. Логіка середньовічна: мовляв, біс поплутав, а точніше — джин. Вигнати цього “джина” намагаються багатьма способами — один гірший за інший.

“Це виглядає досить дивно і жорстоко. Людину накривають покривалом і починають її бити палицями, кричати їй у вухо. Загалом, практика має досить жорстокий вигляд”, — каже представниця організації “Північний Кавказ SOS” Олександра.

Усі, про кого йтиметься далі, вже покинули Північний Кавказ і Росію, вони в безпеці, їм нічого не загрожує.

Амінат Лорсанову чеченська рідня намагалася “лікувати” від бісексуальності та атеїзму практикою “вигнання джинів” і тортурами струмом.

“Джини” — це найпопулярніше. Це як у християнській традиції є вигнання бісів. Це насправді практики, які калічать психіку. Але найголовніша практика — це страх. Тобто практика побиття, практика підвалу, практика погрози вбивством тощо. Ось така конверсійна терапія насильства практикується”, — розповідає російський журналіст Ренат Давлетгільдеєв.

Батьки помістили Амінат у клініку в Грозному, де їй робили ін’єкції, після яких дівчина не могла ходити. Чотири рази Амінат намагалася втекти. І нарешті, за допомогою волонтерів, виїхала спочатку до Москви, а потім — за кордон.

Крім цієї псевдогоспіталізації, свої послуги пропонують простіші фахівці: іноді просто сільський лікар або сільські мулли.

“Попри те, що це відбувається під прикриттям релігії, це здебільшого бізнес, і рехаб-центри отримують гроші за те, що вони нібито лікують людей”, — уточнює представниця організації “Північний Кавказ SOS” Олександра.

З території Чечні такий бізнес поширився і на сусідні регіони, наприклад, у Дагестан. Еліну Ухманову, яка тепер також є підопічною групи “Північний Кавказ SOS”, насильно утримували в дагестанському реабілітаційному центрі, куди її відправили батьки, — теж лікувати від бісексуальності та атеїзму. Де один із методів — залишати людей без їжі та примушувати до дикого фізичного навантаження — наприклад, присісти 400 разів або віджатися 200 разів.

“У випадку регіонів Північного Кавказу, які не Чечня, дуже поширеними є реабілітаційні центри, де людей намагаються лікувати від гомосексуальності або атеїзму, зокрема, наприклад, підвішують за кайданки до решіток вікон, б’ють, катують тощо”, — каже Олександра.

Магомеда Асхабова за підозрою в гомосексуальності після сексуального насильства, шантажу і здирництва помістили в аналогічний центр, де за провини змушували годинами переписувати один і той самий текст. Якщо коротко, прибравши брудні лайки: “Я безвідповідальний бур’ян, якщо буду ставитися до відповідальності безвідповідально, то здохну, як сутула собака… між ніг у своєї “співголкниці“.

Магомеду вдалося втекти, але сам центр продовжує розширюватися, нещодавно там відкрилося жіноче відділення.

Спочатку багато хто з тих, кого цькували на Північному Кавказі, думав, що достатньо виїхати з регіону, і буде легше. Але це виявилося помилкою.

У Москві порятунку немає

Ібрагім Селімханов теж уже в безпеці, але досі просить не показувати його фотографію. Ібрагім втік із Чечні від родичів, які погрожували йому вбивством через гомосексуальність, переїхав до Москви. А потім чеченські силовики викрали його з російської столиці й привезли назад.

“Російські правоохоронні органи ніби погоджуються з тим, що приїхали якісь чеченські хлопці й сказали, а ось видайте нам у місті Нижній Новгород або в місті Москва цю людину. І вони йому дають”, — каже російський журналіст Ренат Давлетгільдеєв.

Ібрагіма допитували, намагаючись отримати інформацію про правозахисників, які займаються допомогою ЛГБТ на Північному Кавказі. Після цього хлопця віддали родичам, а в родині забрали телефон, погрожували смертю. Молодому чоловіку вдалося втекти. Виїхавши з Північного Кавказу, він сподівався домогтися справедливості, подав заяву про викрадення… Але кримінальну справу так і не порушили.

“Якщо раніше наші підзахисні могли виїхати з Північного Кавказу й отримати якщо не захист, то хоч якесь сприяння з боку поліції в інших регіонах, то за останній рік поліція жодного разу не надала жодного сприяння правозахисникам і, навпаки, всіляко сприяла скоєнню злочинів”, — наголошує представниця організації “Північний Кавказ SOS” Олександра.

Загалом, це вже система. Втекти поки що можна з інших регіонів Росії. Але тих, на кого оголосили полювання в Чечні, з будь-якої точки Росії повернуть назад.

“У людей з інших регіонів трохи більше шансів виїхати в інший регіон Росії і почати нове життя. У випадку Чечні це практично неможливо, тому що якщо ти їдеш із Чечні, тебе все одно знаходять, і спроба жити в Росії спокійно часто виявляється невдалою. Причому, за останні роки ми фіксуємо таке і з іншими регіонами Північного Кавказу. Тобто тепер шансів менше й у жителів Дагестану та Інгушетії”, — зазначає Олександра.

Обкатану в Чечні схему тепер намагаються впровадити по всій Росії. Кремлю потрібні вороги, на яких можна переключити невдоволення людей. Штрафи на сотні тисяч рублів, затримання і терміни… Звичайнісінькі люди, які раптом стали вигнанцями тільки тому, що люблять не тих, кого належить.