Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
23.11.2011 15:03

Проект нової редакції Закону України "Про страхування". Роз. XIII -XV

Адвокат

ПОСЕРЕДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ Стаття 99 Страхове посередництво 1. Страхове (перестрахове) посередництво на території України здійснюється страховими (перестраховими) агентами і брокера

Розділ XІІІ
ПОСЕРЕДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ

Стаття 99 Страхове посередництво

1. Страхове (перестрахове) посередництво на території України здійснюється страховими (перестраховими) агентами і брокерами.

2.   Цей Закон не застосовується щодо страхового посередництва, якщо виконуються наступні умови:

1) договір страхування, укладення або виконання якого становить предмет страхового посередництва, вимагає знань лише в сфері страхового захисту і не є договором страхування життя або цивільної відповідальності;

2) діяльність в сфері страхового посередництва не є провідною діяльністю підприємця;

3) договір страхування, укладення або виконання якого становить предмет страхового посередництва, укладається як доповнення до товарів, що постачає підприємець, або послуг, які він надає, і покриває наступні ризики:

а) знищення, втрату або пошкодження товарів;

б) пошкодження або втрату багажу, а також інші ризики, пов’язані з дорожніми послугами, які пропонує підприємець, у тому числі ті, що охоплюються страхуванням життя або страхуванням цивільної відповідальності;

4) розмір річного внеску згідно договору страхування, а при колективному страхуванні розмір річного внеску, що сплачується страховиком, не перевищує суми у 500 євро, нарахованої в гривнах відповідно до середнього курсу, оголошеного Національним банком України кожного року, а строк дії договору страхування не перевищує 5 років.

 

Стаття 100. Принципи діяльності страхових посередників та початок діяльності страхових агентів

1. В процесі страхової (перестрахової) посередницької діяльності страхові брокери і страхові агенти повинні дотримуватися принципу  добровільної участі та добросовісності, та належно піклуватися про чітке та ясне викладення прав і обов’язків, передбачених договором страхування, з метою захисту прав споживачів страхових послуг. 

2. Брокери  на підставі брокерського договору повинні забезпечувати укладення договору страхування (перестрахування) із страховиком або перестраховиком, які мають стабільний фінансовий стан на найбільш вигідних для страхувальника (перестрахувальника) умовах; пропонувати особі, яка має потребу у страхуванні (перестрахуванні), аналогічні страхові (перестрахові) послуги не менш як двох страховиків (за наявності такої кількості страховиків, що надають послуги за таким класом страхування);

 

3. Страхові (перестрахові) посередники несуть відповідальність за шкоду, спричинену їх діями у сфері надання посередницьких страхових послуг, якщо не зможуть довести, що доклали усіх можливих зусиль для попередження завдання такої шкоди.

 

Стаття. 101. Найменування страхового (перестрахового) посередника

 

1. Особа, яка не включена до Реєстру страхових (перестрахових) посередників у встановленому цим Законом порядку, не повинна використовувати у своїй назві, рекламі або іншій діяльності слова українською або іншою іноземною мовами, які означають страхове і перестрахове посередництво.

 

2. Забороняється використання найменувань, які тотожні до вже існуючих найменувань страхових та/або перестрахових брокерів, агентів чи подібні такою мірою, що це може призвести до помилки у сприйнятті.

 

Стаття 102. Страховий брокер

 

1. Посередницька діяльність страхових (перестрахових) брокерів у сфері страхування провадиться як виключний вид діяльності.

 

2. Відносини між споживачем страхових послуг, страховиком чи перестраховиком відповідно, а також страховим брокером регулюються договором, який укладається в письмовій формі.

У договорі про надання страхових (перестрахових) брокерських послуг (брокерському договорі) визначаються права та обов’язки сторін, порядок і умови набрання чинності договору страхування, що укладається при посередництві страхового та/або перестрахового брокера, порядок внесення страхових платежів та інформування страхувальника (перестрахувальника) про набрання чинності договору страхування, умови здійснення взаєморозрахунків між ними, відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов зазначеного договору, інші умови за згодою сторін.

Договір про надання брокерських послуг у страхуванні надає право страховому брокеру (уповноваженому працівнику страхового брокера) представляти інтереси клієнта в страхуванні, подавати від імені клієнта документи, заяви, тощо, надсилати страховику запити щодо отримання інформації по укладеному договору страхування та/або по випадку клієнта, що визнаний або може бути визнаний страховим, тощо.  

 

3. Винагорода страхового брокера при здійсненні страхового посередництва повинна включатися у страхову премію і виплачуватися страховиком, якщо інше не передбачено у договорі, який укладається відповідно до частини другої цієї статті.

Терміни виплати такої винагороди, її розмір та інші умови визначаються страховиком та страховим брокером в відповідному договорі між страховиком та страховим брокером. 

 

4. Під час здійснення своїх посередницьких операцій страховий брокер повинен забезпечувати повний аналіз страхових ризиків, пропозицій щодо страхового (перестрахового) покриття, надавати консультації, від імені і за дорученням споживача страхових послуг домовитися про строки і умови укладання договору страхування (перестрахування), контролювати термін продовження дії договору, а також супроводжувати споживача страхових послуг у процесі подачі ним заяви до страховика (перестраховика) про отримання страхового відшкодування (виплати) у зв’язку з настанням страхового випадку.

 

Стаття 103. Обмеження діяльності

 

1. Страховий брокер не може здійснювати діяльність як страховий агент.

2. Обмеження у частині першій цієї статті також поширюється на керуючі і наглядові органи страхового брокера, а також інших осіб, які уповноважені представляти страхового брокера, а також на його працівників, які безпосередньо залучені до страхового (перестрахового) посередництва.

3.  Страховий брокер не повинен бути власником акцій чи партнером або членом керуючого, наглядового органу страхового агента.

 

Стаття 104. Умови і гарантії діяльності страхового брокера

 

1. Страховий брокер зобов’язаний гарантувати виконання зобов’язань щодо перерахування сплаченої клієнтом страхової премії, призначеної страховику; або передачу клієнту страхового відшкодування (виплати) або суму грошових коштів, сплачених страховиком, одним з наступних способів:

1) утримувати власні фонди, які складають 4 відсотки від загальної суми страхових премій, відповідно до укладених страховим брокером договорів страхування (перестрахування) отриманих на власний рахунок протягом останнього фінансового року, але не менше, ніж 50 000 грн., або

2) відкрити спеціальний клієнтський рахунок, через який здійснюється перерахунок грошових коштів, призначених для виплати страхового відшкодування клієнту або сплати страхової премії страховику.

 

2. Якщо страховий брокер не визначив умови гарантування виконання його зобов’язань відповідно до частини першої цієї статті, грошові кошти, сплачені страховому брокеру клієнтом будуть вважатися сплаченими страховику, а грошові кошти, які страховий брокер отримав від страховика, не означатимуть плату клієнту, поки останній їх не отримає, якщо тільки це не є  грошові кошти, сплачені страховому брокеру страховиком відповідно до доручення клієнта.

3. Грошові кошти, про які йде мова у пункті 2 частини першої цієї статті, не повинні вважатися частиною власності страхового брокера, не повинні бути предметом накладення арешту і не повинні включатися у перелік майна страхового брокера, проти якого ініційовано  процедуру банкрутства. У випадку смерті страхового брокера фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності, Уповноважений орган повинен призначити ліквідатора клієнтського рахунку, який повинен розглянути подані претензії і зробити виплати. Ліквідатор клієнтського рахунку повинен відповідати вимогам  пунктів 3-6 частини першої статті 106 цього Закону.

4. Страховий брокер повинен повідомити Уповноважений орган про один з обраних способів гарантування виконання його зобов’язань відповідно до частини першої цієї статті протягом 10 календарних днів з моменту обрання такого способу, але до моменту початку посередницької діяльності.

 

Стаття 105. Обов’язкове страхування професійної відповідальності страхового брокера

 

1. Страховий (перестраховий) брокер повинен укласти договір страхування професійної відповідальності, дійсний на території України, який покриває втрати, завдані на території України під час здійснення ним страхового (перестрахового) посередництва. Мінімальна страхова сума повинна бути не меншою ніж 500 000 грн. за кожний окремий страховий випадок і не менше, ніж 2 000 000 грн. за всі страхові випадки протягом 1 року.

2. Страхування відповідно до частини першої цієї статті повинно покрити також відповідальність працівників страхового брокера.

 

Стаття 106. Вимоги до страхового брокера

 

1. Якщо страховий брокер – фізична особа – підприємець, він повинен відповідати таким вимогам:

1) має вищу освіту;

2) має професійний досвід діяльності у сфері страхування (перестрахування) не 2 років або успішно скласти іспит на професійну придатність у порядку, визначеному Уповноваженим органом;

3) не має судимості у скоєнні умисного злочину у фінансовій сфері  або повинен бути реабілітованим;

4) не був позбавлений в судовому порядку права обіймати керівні посади;

5) протягом останніх десяти років не був засудженим як член керівного або наглядового органу, як  головний бухгалтер особи, щодо якої ініційовано процедуру банкрутства або ліквідовано в результаті банкрутства, якщо залишались незадоволені кредитори;

6) не був оголошеним банкрутом і не підпадав під процедуру банкрутства. 

2. Якщо страховий брокер – юридична особа, члени його керівного і наглядового органів, а також інші особи, уповноважені представляти страхового брокера, повинні відповідати вимогам відповідно до частини першої цієї статті.

3. Під професійним досвідом згідно частини першої цієї статті слід розуміти зайняття посади на рівні керівництва не менше двох послідовних років  або посади, безпосередньо пов’язаної з укладанням і супроводженням договорів страхування у страховика, перестраховика, страхового брокера чи страхового агента. 

4. Страховий брокер повинен проводити навчання для свої працівників у порядку, встановленому страховим брокером.

5. Умови і порядок здачі іспиту на професійну придатність  відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті встановлюються регуляторним актом Уповноваженого органу.

 

Стаття 107. Перелік документів, необхідних для подачі на реєстрацію страховим брокером

 

1. Для включення до Реєстру страхових брокерів, особа повинна подати Уповноваженому органу, додатково до заяви встановленого зразка, такі документи:

1) державні установчі та/або реєстраційні документи;

2) документи, що підтверджують відомості щодо осіб відповідно до частин 2, 3 статті 106 цього Закону у випадку, якщо заявником є юридична особа, а також документи, які підтверджують дотримання вимог частини 1 статті 106, якщо заявником є фізична особа – підприємець;

3) відомості щодо місцезнаходження офісу та/або структурних підрозділів, де провадяться операції з страхового (перестрахового) посередництва;

4) Підтвердження щодо наявності власного фонду відповідно до частини першої статті 104 цього Закону, або довідка банку щодо відкриття клієнтського рахунку;

5) квитанція про внесення плати за експертизу документів.

 

Стаття 108. Прийняття рішення Уповноваженим органом щодо поданої заяви

 

1. Уповноважений орган повинен  розглянути заяву на включення до Державного реєстру страхових брокерів протягом 30 днів з дня її отримання. У випадку наявності помилок або якщо є необхідність у додатковій інформації, Уповноважений орган повинен дати строк заявникові на  виправлення документів, що надаються для реєстрації не менш, ніж 15 днів. Якщо заява та інші документи, подані заявником для включення до Реєстру страхових (перестрахових) брокерів,  відповідають встановленим цим Законом вимогам, Уповноважений орган зобов’язаний повідомити про це заявника протягом 5 робочих днів з моменту прийнятті відповідного рішення.  Включення до Реєстру відбувається після надання заявником квитанції про здійснення плати за включення до Державного реєстру страхових брокерів.

 

Стаття 109. Свідоцтво про реєстрацію страхового брокера

 

1. Свідоцтво про включення до Реєстру страхових брокерів видається страховому брокеру після його включення до Реєстру страхових брокерів Уповноваженим органом. Зразок свідоцтва розробляється Уповноваженим органом і повинен містити графи щодо назви, імені страхового брокера, місцезнаходження страхового брокера, реєстраційний номер у Реєстрі страхових брокерів, імена представників страхового брокера, уповноваженого його представляти.

2. Свідоцтво про включення до Реєстру страхових брокерів видається страховому брокеру не пізніше наступного дня з дня надання Уповноваженому органу копії договору страхування професійної відповідальності, укладеного відповідно до статті 105 цього Закону. 

 

Стаття 110. Підстави для відмови у реєстрації страхового брокера

 

1. Підставами для відмови у включенні до Реєстру страхових брокерів є:

1) недотримання вимог, встановлених цим Законом;

2) заявник подав неправдиві документи  та/або недостовірні відомості.

2. Відмова у включенні до Реєстру страхових брокерів повинна бути обґрунтована письмово та направлена страховому брокеру не пізніше 3 робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.

Відмова у включенні до Реєстру страхових (перестрахових) брокерів може бути оскаржена страховим (перестраховим) брокером до суду.

 

3. У випадку відмови заявник може направити нову заяву про включення до Реєстру страхових брокерів не раніше, ніж через 3 місяців після прийняття Уповноваженим органом відповідного рішення.

 

Стаття 111. Повідомлення

 

1. Страховий брокер зобов’язаний письмово повідомити Уповноважений орган про:

1) нові факти і обставини, які можуть вплинути на рішення Уповноваженого органу щодо включення страхового брокера до Реєстру страхових брокерів;

2) зміни, які стосуються відомостей, що містяться у  Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

2. Зобов’язання відповідно до частини першої цієї статті повинно виконуватись страховим брокером протягом 10 робочих днів з дня їх настання або з дня внесення змін до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. Копії документів, які підтверджують їх настання, додаються до відповідного письмового повідомлення.

3. Страхові брокери повинні надавати Уповноваженому органу річний та періодичні звіти відповідно до регуляторного акту Уповноваженого органу.

 

Стаття 112. Підстави для виключення з Реєстру страхових брокерів

 

1. Уповноважений орган може виключити страхового брокера з Державного реєстру страхових брокерів відповідно до прийнятого рішення у випадках, якщо страховий брокер:

1) надав неправдиві або недостовірні відомості чи документи, які містять невірну інформацію, на підставі якої страхового брокера було включено до Державного реєстру страхових брокерів;

2) припинив здійснювати операції з страхового посередництва більш, ніж на 6 місяців;

3) припинив дотримуватися строків і умов провадження діяльності як страховий брокер;

4) підпадає під процедуру банкрутства або ліквідації;

5) скоїв грубі та систематичні порушення положень цього Закону, Законів України «Про страхування», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг України» або регуляторних актів, прийнятих на їх виконання;

6) у разі смерті фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності;

7) за  заявою страхового брокера.

2. З моменту виключення з Реєстру страхових брокерів страховий брокер не має право вчиняти будь-які дії з страхового (перестрахового) посередництва. Страховий брокер зобов’язаний повернути свідоцтво про його реєстрацію, видане Уповноваженим органом, протягом 7 днів з дня отримання повідомлення про його виключення.

 

Стаття 113. Діяльність страхових (перестрахових) брокерів на території України

1. Страхові та/або перестрахові брокери — нерезиденти можуть надавати послуги на території України тільки через:

1) постійні представництва в Україні, які повинні бути зареєстровані як платники податку відповідно до законодавства та включені до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

2) юридичні особи, зареєстровані на території України, які засновані відповідними страховими та/або перестраховими брокерами — нерезидентами та включені до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів.

2. Страховим та/або перестраховим брокерам — нерезидентам дозволяється провадити діяльність без реєстрації постійного представництва в Україні щодо посередництва у страхуванні ризиків, передбачених частини третьої статті 2 цього Закону.

3. Страховий та/або перестраховий брокер — юридична особа або постійне представництво юридичної особи — нерезидента повинні подати банку доручення на перерахування страхових платежів, що надійшли від страхувальника (перестрахувальника), страховику (перестраховику) в строк, передбачений брокерським договором, що не може бути встановлений більш як 10 днів.

 

Стаття 114. Страховий агент

 

1. Страховим агентом визнається фізична особа - підприємець або юридична особа, яка за плату та за дорученням страховика здійснює страхове посередництво від його імені та за його грошові кошти.

2. У договорі про надання страхових агентських послуг (агентському договорі) визначаються дії,  які належить учинити страховому агентові від імені та за рахунок страховика, порядок їх учинення та повноваження, порядок укладення або сприяння укладенню договорів страхування, порядок перерахування страхових платежів, умови здійснення взаєморозрахунків між сторонами, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов зазначеного договору, порядок та умови виплати комісійної винагороди, інші умови за згодою сторін.

 

Стаття 115. Обмеження щодо операцій страхового агента

1. Страховий агент не може працювати на страхового брокера, а також перебувати  трудових відносинах з страховиком.

2. Страховий агент може здійснювати посередництво для одного страховика, який має ліцензію на провадження страхування життя,  і для одного страховика, який здійснює страхування інше, ніж страхування життя.

3. Страховий агент також має право за згодою страховиків, для яких здійснює посередництво відповідно до частини першої цієї статті, здійснювати посередницьку діяльність для страховиків за класами страхування іншими, ніж страховий агент здійснює посередництво для страховиків, які уповноважили його на посередництво відповідно до частини першої.

 

Стаття 116. Вимоги до діяльності страхового агента

 

1. Страховий агент – фізична особа-підприємець повинен мати підтвердження (декларація, лист, довідка) від страховика щодо його повноважень здійснювати страхове посередництво та страховик несе відповідальність за його дії як страхового посередника.

2. Для страхового агента – юридичної особи, застосовуються положення статті 6 цього Закону. Страховий агент – юридична особа або фізична особа – підприємець повинні повідомити про відомості відповідно до частини четвертої статті 6 страховика.

3. Грошові кошти, сплачені страховому агенту клієнтом повинні вважатися сплаченими страховику, а грошові кошти, сплачені страховиком страховому агенту не будуть вважатися сплаченими клієнту, поки клієнт їх не отримає.

 

Стаття 117. Навчання страхових агентів

 

1. Страховики повинні забезпечити навчання страховим агентам,  з якими вони уклали договір доручення на укладання договорів страхування, а також працівникам страхового агента, які безпосередньо залучені до процесу страхового посередництва. Зазначене навчання повинно узгоджуватись з класами страхування, які пропонуються страховими агентами клієнтам.

2. Страховик повинен провести іспит (тестування) в кінці навчання та видати сертифікат (свідоцтво чи довідку) страховому агенту, який успішно склав іспит, та посвідчує професійну придатність, наявність відповідних знань щодо певних класів страхування та засвідчує право пропонувати визначені у цьому свідоцтві класи страхування.

 

Стаття 118.  Перевірка дотримання вимог законодавства страховим агентом

 

1. Перед укладанням договору доручення страховик повинен встановити, чи відповідає особа, з якою він збирається укласти договір, вимогам, визначеним у частині першій статті 114, пунктах 3-6 частини 1 статті 106 цього Закону.

2. У разі, якщо особа відповідно до частини першої цієї статті не уклала договір страхування її професійної відповідальності або не виконує вимоги, визначені статтею 114 цього Закону, страховик повинен нести повну відповідальність за посередницькі дії в страхуванні цієї особи відповідно до укладеного договору з цією особою.

 

Стаття 119. Інформація про страхових агентів

 

1. Страховик зобов’язаний:

1) організувати та вести реєстр страхових агентів, з яким він уклав договір доручення про  укладання договорів страхування;

2) повідомляти Уповноважений орган  про включення осіб до реєстру страхових агентів страховика  відповідно до частини першої цієї статті;

3) реєструвати усі зміни щодо відомостей, які містяться у переліку відповідно до частини першої цієї статті, також повідомити про них Уповноважений орган;

2. Зобов’язання згідно з частиною третьою цієї статті повинно бути виконано протягом 10 робочих днів з дня внесення змін щодо відомостей у частині першій страховиком.

3. Уповноважений орган включає подану страховиком інформацію про страхових агентів до відомостей про страховика, які містяться в Державному реєстрі фінансових установ. Така інформація повинна бути доступною для споживачів фінансових послуг.

 

Стаття 120. Ідентифікаційна картка

 

1. Після успішної здачі  іспиту страховому  агенту страховиком видається, крім сертифікату (свідоцтва), ідентифікаційна картка, встановленого Уповноваженим органом зразка, яка повинна містити:

1) прізвище, ім’я, по-батькові фізичної особи - підприємця; назву агента – юридичної особи;

2) місцезнаходження агента та/або його структурного підрозділу, через які будуть здійснюватися посередницькі страхові операції;

3) клас страхування, по якому уповноважений працювати страховий агент та максимальний розмір страхової суми, на який уповноважений укладати договори страхування;

4) прізвище, ім’я, по-батькові осіб, уповноважених керувати та представляти страхового агента – юридичну особу.

 

Стаття 121. Підстави для виключення страхових агентів  з реєстру страховика

 

1. Для виключення страхового агенту з реєстру страховику слід керуватися положеннями частини першої статті 112 цього Закону. Страховик також повинен виключити з внутрішнього реєстру страхового агента, у якого закінчився термін укладеного з страховиком договору.

2. Після виключення з Реєстру страхових агентів страховий агент не має права здійснювати страхову посередницьку діяльність. Страховий агент зобов’язаний повернути страховику ідентифікаційну картку, яка раніше йому видавалась.

 

Стаття 122. Таємниця професійної діяльності

 

1. Під час проведення посередницьких операцій страхові брокери і агенти несуть обов’язок збереження  комерційної таємниці і гарної репутації страховика і перестраховика, так само і таємниці страхування, і не повинні використовувати набуту інформацію в інших цілях, ніж у зв’язку з реалізацією прав і виконанням обов’язків відповідно до страхових правовідносин. 

 

Стаття123. Ідентифікаційні документи

 

1. У процесі реалізації операцій з страхового (перестрахового) посередництва страховий брокер повинен ідентифікувати себе за допомогою Свідоцтва про реєстрацію, виданого Уповноваженим органом, а страховий агент – Ідентифікаційної картки, виданої страховиком.

2. Переконатися, що страхові посередники здійснюють страхову (перестрахову) посередницьку діяльність на території України можна через систему, яка має віддалений доступ та гарантує відкритий доступ до інформації щодо їх реєстрації, в основному щодо номеру договору і дати початку здійснення посередницької діяльності та їх місцезнаходження. 

 

Стаття 124. Бухгалтерія і нагляд за страховими агентами

 

1. Страхові агенти щодекадно звітують перед страховиком у порядку, визначеному договором, укладеного між страховиком і страховим агентом про укладені договори страхування та розміри отриманих платежів.

2. Страхові агенти повинні контролюватися страховиком відповідно до затвердженого страховиком порядку.

 

Стаття 125. Умови надання інформації споживачам страхових послуг 

 

1. В процесі укладання договору страхування, внесення змін (доповнень) до нього, страховий брокер і страховий агент повинні забезпечити споживача страхових послуг хоча  б мінімумом такої інформації:

1) ім’я та адреса, назва, місцезнаходження страхового брокера чи агента;

2) вказати реєстр, до якого включений і спосіб, у який така інформація може бути підтвердженою;

3) розмір винагороди, отриманої від страховика;

4) володіння прямо або через пов’язану особу більш, ніж 10 % права голосу на загальних зборах або в статутному капіталі страховика на вимогу клієнта;

5) володіння страховиком або контролюючою компанією, в якій страховик володіє прямо чи через пов’язаних осіб, акції або представляє більш 10 % прав голосу на загальних зборах або у статутному капіталі страхового брокера чи страхового агента на вимогу клієнта;

6) процедура оскарження дій страхового брокера і страхового агента, процедура  мирного врегулювання спорів;

2. Також при укладанні договору страхування, страховий брокер і страховий агент зобов’язані повідомити споживача страхових послуг у зв’язку з запропонованим договором страхування, що вони:

1) надають поради, консультації відповідно до частини третьої цієї статті; або

2) мають договірний обов’язок провадити страхове посередництво ексклюзивно для одного або більше страховиків. У цьому випадку, на запит споживача страхових послуг, страховий брокер або страховий агент повинні повідомити йому назву цих страховиків, або

3) не мають зобов’язань провадити страхове посередництво ексклюзивно для одного чи більше страховиків і не надають поради, консультації відповідно до частини третьої цієї статті. У цьому випадку на запит споживача страхових послуг, страховий брокер чи страховий агент повинні повідомити йому назву страховиків, для яких вони можуть здійснювати страхове посередництво і для яких страховиків вони здійснюють страхове посередництво.

3. У випадку, коли страховий брокер чи страховий агент повідомляють споживача страхових послуг про те, що вони надають пораду щодо укладання договору страхування на підставі справедливого аналізу, вони зобов’язані забезпечити цією порадою після аналізу значної кількості договорів страхування, та бути готовими надати професійну рекомендацію щодо договору страхування, який найбільше відповідає потребам і інтересам споживача страхових послуг.

4. Перед укладанням конкретного договору страхування, страховий брокер і страховий агент зобов’язані на підставі інформації, отриманої від споживача страхових послуг визначити його вимоги і потреби та підстави для надання поради споживачу страхових послуг щодо деталей страхування.

5. Вимоги щодо забезпечення інформацією відповідно до частин першої – четвертої цієї статті не повинні застосовуватися у випадку, якщо страховий брокер або страховий агент здійснюють страхове посередництво у сфері обслуговування страхування великих ризиків, а також у процесі здійснення перестрахового посередництва.

 

Стаття 126. Вимоги щодо забезпечення інформацією

 

1. Інформація відповідно до статті 125 цього Закону надається у письмовому вигляді або іншим способом, доступним для споживача страхових послуг, українською мовою та іншою мовою в разі наявності домовленості сторін, і повинна бути викладена чітко, точно, зрозуміло для споживача страхових послуг.

2. Інформація відповідно до статті 125 цього Закону може бути надана усно на вимогу споживача страхових послуг у випадку необхідності забезпечення термінового страхового покриття. У цьому випадку, протягом 3  робочих днів   після укладання договору страхування, інформація надається споживачу страхових послуг у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті

C таття 127. Державний нагляд

1. Державний нагляд за діяльністю страхових ( перестрахових )

посередників здійснюється Уповноваженим органом відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів.

2. Страхові брокери повинні подавати до 31 березня кожного календарного року звіт про провадження страхового посередництва або звіт про перестрахове посередництво до Уповноваженого органу за рік діяльності до 31 грудня попереднього року.

3. Зміст, структура і порядок подачі звіту про страхове посередництво чи звіту про перестрахове посередництво визначається нормативно-правовим актом Уповноваженого органу.

 4. Страхові агенти, страхові брокери зобов’язані вчасно подавати на запит Уповноваженого органу повні, достовірні відомості і документи, іншу інформацію, необхідну для здійснення державного нагляду.

5. Уповноважений орган співпрацює з уповноваженими державними органами іноземних держав у сфері обміну інформацією щодо провадження діяльності з страхового (перестрахового) посередництва страховими (перестраховими) посередниками.

 

 Стаття 128. Санкції

 

1. У разі виявлення Уповноваженим органом порушень у діяльності страхового (перестрахового) посередника, які полягають у невиконанні умов або зобов’язань, які витікають з регуляторних актів Уповноваженого органу, порушення або недотримання положень цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів, які регулюють діяльність страхових (перестрахових) посередників, чи провадження страхового (перестрахового) посередництва незареєстрованими особами та/або, які не мають відповідного свідоцтва, Уповноважений орган має право, залежно від серйозності, рівня (діапазану), тривалості, наслідків, природи порушень прийняти одне з наступних рішень щодо:

 а) надання певного часу для усунення страховим (перестраховим) посередником виявлених порушень; 

б) попередження особи, яка здійснює страхову (перестрахову) посередницьку діяльність без реєстрації та/або без свідоцтва на проведення посередницької діяльності, про припинення такої незаконної діяльності;

в) накладення штрафу на особу, яка провадить страхову чи перестрахову посередницьку діяльність без реєстрації та/або свідоцтва у розмірі 10 000 – 20 000 грн.

г) відкликати дозвіл на надання посередницьких послуг у відповідності до ст.112, ст.121 цього Закону.

2. Санкції відповідно до частини 1 можуть накладатися незалежно або одночасно і не одноразово протягом 1 року з моменту їх виявлення, але не пізніше 3 років з дня їх скоєння.

3. Уповноважений орган має право накласти штраф за порушення зобов’язань, встановлених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Уповноваженого органу, які регулюють страхову посередницьку діяльність, в залежності від ступеню тяжкості, тривалості, наслідків і природи виявлених правопорушень, на керівника, члена керівного органу або члена наглядової ради страхового (пере страхового) посередника, або керівника страхового (перестрахового) посередника - у розмірі до 12 000 грн.;

5. Штраф, накладений відповідно до пункту в) частини 1 цієї статті повинен бути сплачений протягом 30 днів з дати прийняття рішення про накладення штрафу. Сплачені штрафи є надходженням до Державного бюджету України. 

6. Рішення Уповноваженого органу про застосування штрафних санкцій може бути оскаржено в суді.

Розділ XIV
ПЕРЕСТРАХОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Стаття 129. Перестрахова діяльність

1. На території України мають право здійснювати перестрахування тільки:

1) страховики за класами страхування, на які мають діючі ліцензії;

2) перестраховики;

3) страховики-нерезиденти незалежно від наявності філії на території України.

2. Перестрахувальник (цедент) зобов'язаний повідомляти перестраховика (цесіонера) про всі зміни договору із страхувальником, що можуть вплинути на збільшення ступеню ризику для перестраховика.

3. Страховик (перестрахувальник), який уклав із іншим страховиком договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

4. Укладення страховиками (перестрахувальниками) договорів перестрахування із страховиками-нерезидентами можливе тільки в разі, коли на момент укладення або продовження дії договору перестрахування:

1) у країні, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, передбачений нагляд за страховою та перестраховою діяльністю і такий страховик-нерезидент є суб’єктом такого нагляду;

2) страховик-нерезидент здійснює безперервно страхування та/або перестрахування не менше ніж три роки до дати укладення договору перестрахування;

3) відсутні не усунуті страховиком-нерезидентом суттєві порушення законодавства з питань страхування і запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та боротьби з тероризмом країни його реєстрації як юридичної особи;

5. Страховик (перестрахувальник) повинен упевнитися в тому, що страховик-нерезидент відповідає визначеним пунктами 1—3 частини п’ятої цієї статті вимогам до укладення з ним договору перестрахування та несе повну відповідальність за дотримання зазначених вимог згідно із законодавством.

6. Страховик-нерезидент та/або уповноважений орган нагляду його юрисдикції чи один із цедентів (перестрахувальників) подають інформацію, передбачену п.п. 1-3 п. 5 цієї статті до Уповноваженого органу. Уповноважений орган зобов’язаний протягом 10-тиденного терміну перевірити надану інформацію та,  у випадку її достовірності, забезпечити розміщення інформації щодо страховика-нерезидента на офіційному веб-сайті Уповноваженого органу.

Наявність інформації щодо страховиків-нерезидентів на офіційному веб-сайті Уповноваженого органу підтверджує відповідність страховика-нерезидента вимогам, викладених в п.п. 1-3 п. 5 цієї статті, протягом 12 календарних місяців з моменту її розміщення.

Поновлення інформація щодо страховиків-нерезидентів на офіційцному веб-сайті Уповноваженого органу відбувається відповідно до цього пункту.

7. У разі відсутності (недостатності) відомостей щодо діяльності страховика-нерезидента, які підтверджують виконання передбачених цією статтею вимог, виявленої за результатами аналізу інформації, що подається страховиками (перестрахувальниками) уповноваженому органові відповідно до цієї статті та у складі звітних даних, або виїзних і безвиїзних перевірок, уповноважений орган звертається з офіційним запитом до органу, який виконує функції нагляду за страховою і перестраховою діяльністю в країні реєстрації страховика-нерезидента.

8. Страховики можуть передавати та приймати ризики в перестрахування відповідно з отриманими ліцензіями та з урахуванням вимог законодавства.

9. Порядок застосування іноземної валюти у перестрахуванні здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

Стаття 130. Діяльність перестраховика

1. Перестраховик отримує єдину ліцензію на здійснення перестрахування за всіма класами страхування.

2. Всі вимоги та положення цього Закону, які регулюють діяльність страховика, також застосовуються до перестраховика, якщо інше не зазначено в цьому Законі.

Стаття 131. Договір перестрахування

1. Договір перестрахування - це договір, відповідно до умов якого цедент (перестрахувальник) передає цесіонеру (перестраховику) частину ризиків (відповідальності), що виникають в процесі провадження страхової (перестрахової) діяльності.

2. Договір перестрахування повинен містити:

1) повну назву та адресу цедента (перестрахувальника) та цесіонера (перестраховика);

2) тип договору перестрахування (облігаторний, факультативний, пропорційний, непропорційний, квотний, ексцеденту сум, ексцеденту збитку, ексцеденту збитковості тощо);

3) перелік страхових випадків за оригінальним договором страхування і відповідних перестрахових ризиків, при настанні яких цесіонер (перестраховик) повинен здійснити перестрахову виплату;

4) розмір страхової суми за оригінальним договором страхування, іншим, ніж договір страхування життя;

5) розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за основним договором страхування життя;

6) розмір власного утримання цедента (перестрахувальника);

7) розмір зобов’язань цесіонера (перестраховика) за договором перестрахування;

8) розміри перестрахових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;

9) строки дії основного договору (договорів) страхування і договору перестрахування;

10) умови та порядок здійснення перестрахової виплати;

11) причини відмови в перестраховій виплаті;

12) порядок зміни і припинення дії договору перестрахування;

13) права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору перестрахування;

14) місце укладення договору перестрахування;

15) форс – мажор;

16) порядок вирішення спорів сторін, вибір права, що застосовується до договору перестрахування;

17) реквізити сторін

18) інші умови за згодою сторін

Передбачені цим Законом положення щодо договору страхування застосовуються також до договору перестрахування, укладеного між резидентами, крім випадків, коли інше не зазначено в цьому Законі або договорі перестрахування.

 

3. Передані в перестрахування ризики страховика за оригінальним договором страхування вважаються перестрахованими відповідно до умов оригінального договору страхування, який укладено у відповідності з Правилами страхування страховика, що уклав такий договір, якщо інше не передбачено в Договорі перестрахування.

 

4. Якщо однією із сторін договору перестрахування є нерезидент, то вибір права, що застосовується до договору перестрахування, визначається відповідно до положень цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України та міжнародних звичаїв, що визнаються в Україні.

Розділ XV
АКТУАРНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Стаття 132. Актуарій

1. Будь-який страховик повинен мати у своєму штаті актуарія або укласти з актуарієм договір про надання послуг.

Повноваження актуаріїв визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами уповноваженого органу.

2. Уповноважений орган веде реєстр актуаріїв та видає відповідні свідоцтва. Порядок внесення інформації до реєстру актуаріїв установлюється уповноваженим органом.

3. Рішення про внесення особи до реєстру актуаріїв (або виключення з реєстру) публікується в офіційних виданнях уповноваженого органу.

Стаття 133. Відповідальний актуарій

1. Відповідальний актуарій — це актуарій, до діяльності та обов’язків якого уповноваженим органом встановлюються додаткові вимоги.

2. На посаду відповідального актуарія призначається особа, рівень освіти якої відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим уповноваженим органом (має відповідні документи), і яка має досвід роботи на посаді актуарія в Україні не менше ніж три роки та бездоганну ділову репутацію, а також є членом професійного об’єднання актуаріїв.

3 . Наглядова рада страховика визначає відповідального актуарія. Відомості щодо призначення (або зміни у призначенні) відповідального актуарія подаються для погодження у письмовій формі уповноваженому органові не пізніше трьох робочих днів з дати призначення. У разі звільнення відповідального актуарія страховик повинен повідомити про це уповноважений орган та призначити іншого відповідального актуарія не пізніше 30 календарних днів.

Уповноважений орган має право не погоджувати призначення відповідального актуарія. Уповноважений орган може ініціювати звільнення відповідального актуарія з посади з відповідним обґрунтуванням.

Якщо наглядова рада страховика порушує обов’язок щодо призначення відповідального актуарія, то уповноважений орган має право призначити відповідального актуарія на строк, що не перевищує шести місяців.

4. До обов’язків відповідального актуарія належить:

підтвердження адекватності розміру страхових тарифів і премій;

здійснення розрахунку нормативного запасу платоспроможності та розміру регулятивного капіталу;

підтвердження методів формування технічних резервів;

визначення адекватності активів страховика;

подання рекомендацій щодо адекватності оцінки ризиків, інвестиційної політики, статистичних висновків;

стрес-тестування фінансового стану страховика.

5. Відповідальний актуарій складає обов’язковий щорічний актуарний звіт про результати проведення оцінки страхових зобов’язань (технічних резервів), розподілу інвестиційного доходу між страхувальниками (власниками страхових договорів у галузі страхування життя), розрахунку нормативного запасу платоспроможності та розміру регулятивного капіталу.

Актуарний звіт є невід’ємною частиною річної фінансової звітності страховика, яка подається уповноваженому органові. Уповноважений орган встановлює вимоги до змісту і порядку подання обов’язкового щорічного актуарного звіту.

6. Страховик на вимогу відповідального актуарія зобов’язаний подати усі наявні документи і відомості, необхідні відповідальному актуарію для виконання та підготовки обов’язкових актуарних розрахунків і звітів. Відповідальний актуарій не несе відповідальності за повноту і достовірність документів і відомостей, поданих страховиком.

7. Відповідальний актуарій інформує правління та наглядову раду страховика про виявлення під час виконання своїх завдань, передбачених частиною четвертою цієї статті, фактів, що свідчать про скоєння злочину або порушення законодавства.

8. Відповідальний актуарій повідомляє протягом тридцяти днів після інформування правління та наглядової ради відповідного страховика про виявлення фактів, зазначених у частині сьомій цієї статті, уповноважений орган про виявлені факти та заходи, вжиті таким страховиком у зв’язку з поданням відомостей про такі факти.

9. Відповідальний актуарій страховика не може одночасно займати будь-яку іншу посаду в цьому страховику.

Стаття 134. Відповідальність актуарія

 1. Актуарій несе персональну відповідальність за неналежне виконання посвідчених ним актуарних розрахунків та підготовку актуарних звітів.

 2. Уповноважений орган має право застосувати заходи впливу до актуарія (попередження, зупинення дії свідоцтва на строк до одного року, анулювання свідоцтва) на підставі:

виявлення фактів неодноразового проведення актуарних розрахунків низької якості;

проведення актуарної діяльності із систематичним порушенням вимог законодавства;

розголошення або передачі третім особам (крім уповноваженого органу) конфіденційної інформації, отриманої в ході проведення актуарних розрахунків;

невиконання вимог частин сьомої і восьмої статті 133 цього Закону або несвоєчасного інформування уповноваженого органу;

вироку суду про притягнення особи, яка проводить актуарні розрахунки, до кримінальної відповідальності за скоєння злочину у сфері господарської діяльності.

Стаття 135. Професійне об’єднання актуаріїв

1. Актуарії мають право об’єднуватися в громадські організації за професійною ознакою для координації своєї діяльності, виконання спільних програм та забезпечення захисту інтересів своїх членів, якщо їх утворення не суперечить законодавству.

Об’єднання актуаріїв діє на підставі статуту, який затверджується рішенням конференції актуаріїв, і набуває статусу юридичної особи після його державної реєстрації.

2. За рішенням уповноваженого органу одному з професійних об’єднань актуаріїв може бути надано статус саморегулівної організації актуаріїв.

Статут та внутрішні положення саморегулівної організації актуаріїв у частині виконання функцій з регулювання актуарної діяльності, делегованих уповноваженим органом, підлягають погодженню з його боку. Уповноважений орган здійснює моніторинг виконання делегованих ним саморегулівній організації актуаріїв функцій і в разі необхідності має право припиняти або відкликати відповідні повноваження та позбавити об’єднання актуаріїв статусу саморегулівної організації. 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net