Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
23.11.2011 15:03

Проект нової редакції Закону України "Про страхування". Роз. XIII -XV

Адвокат

ПОСЕРЕДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ Стаття 99 Страхове посередництво 1. Страхове (перестрахове) посередництво на території України здійснюється страховими (перестраховими) агентами і брокера

РозділXІІІ
ПОСЕРЕДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ

Стаття 99Страхове посередництво

1.Страхове (перестрахове) посередництво на території України здійснюєтьсястраховими (перестраховими) агентами і брокерами.

2.   Цей Закон не застосовуєтьсящодо страхового посередництва, якщо виконуються наступні умови:

1) договір страхування,укладення або виконання якого становить предмет страхового посередництва,вимагає знань лише в сфері страхового захисту і не є договором страхуванняжиття або цивільної відповідальності;

2) діяльність в сферістрахового посередництва не є провідною діяльністю підприємця;

3) договір страхування,укладення або виконання якого становить предмет страхового посередництва,укладається як доповнення до товарів, що постачає підприємець, або послуг, яківін надає, і покриває наступні ризики:

а) знищення, втрату абопошкодження товарів;

б) пошкодження абовтрату багажу, а також інші ризики, пов’язані з дорожніми послугами, якіпропонує підприємець, у тому числі ті, що охоплюються страхуванням життя абострахуванням цивільної відповідальності;

4) розмір річного внескузгідно договору страхування, а при колективному страхуванні розмір річноговнеску, що сплачується страховиком, не перевищує суми у 500 євро, нарахованої вгривнах відповідно до середнього курсу, оголошеного Національним банком Україникожного року, а строк дії договору страхування не перевищує 5 років.

 

Стаття 100. Принципи діяльності страховихпосередників та початок діяльності страхових агентів

1. В процесі страхової (перестрахової)посередницької діяльності страхові брокери і страхові агенти повиннідотримуватися принципу  добровільноїучасті та добросовісності, та належно піклуватися про чітке та ясне викладенняправ і обов’язків, передбачених договором страхування, з метою захисту правспоживачів страхових послуг. 

2. Брокери  на підставіброкерського договору повинні забезпечувати укладення договору страхування (перестрахування)із страховиком або перестраховиком, які мають стабільний фінансовий стан нанайбільш вигідних для страхувальника (перестрахувальника) умовах; пропонуватиособі, яка має потребу у страхуванні (перестрахуванні), аналогічні страхові(перестрахові) послуги не менш як двох страховиків (за наявності такоїкількості страховиків, що надають послуги за таким класом страхування);

 

3. Страхові (перестрахові) посередники несутьвідповідальність за шкоду, спричинену їх діями у сфері надання посередницьких страховихпослуг, якщо не зможуть довести, що доклали усіх можливих зусиль дляпопередження завдання такої шкоди.

 

Стаття. 101. Найменування страхового(перестрахового) посередника

 

1. Особа, яка не включена до Реєстру страхових(перестрахових) посередників у встановленому цим Законом порядку, не повиннавикористовувати у своїй назві, рекламі або іншій діяльності слова українськоюабо іншою іноземною мовами, які означають страхове і перестраховепосередництво.

 

2. Забороняється використання найменувань, які тотожні до вжеіснуючих найменувань страхових та/або перестрахових брокерів, агентів чиподібні такою мірою, що це може призвести до помилки у сприйнятті.

 

Стаття 102. Страховий брокер

 

1. Посередницька діяльність страхових(перестрахових) брокерів у сфері страхування провадиться як виключний виддіяльності.

 

2. Відносини між споживачем страхових послуг,страховиком чи перестраховиком відповідно, а також страховим брокеромрегулюються договором, який укладається в письмовій формі.

У договорі про надання страхових (перестрахових) брокерськихпослуг (брокерському договорі) визначаються права та обов’язки сторін, порядокі умови набрання чинності договору страхування, що укладається припосередництві страхового та/або перестрахового брокера, порядок внесеннястрахових платежів та інформування страхувальника (перестрахувальника) пронабрання чинності договору страхування, умови здійснення взаєморозрахунків міжними, відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов зазначеногодоговору, інші умови за згодою сторін.

Договір про надання брокерських послуг устрахуванні надає право страховому брокеру (уповноваженому працівникустрахового брокера) представляти інтереси клієнта в страхуванні, подавати відімені клієнта документи, заяви, тощо, надсилати страховику запити щодоотримання інформації по укладеному договору страхування та/або по випадкуклієнта, що визнаний або може бути визнаний страховим, тощо.  

 

3. Винагорода страхового брокера приздійсненні страхового посередництва повинна включатися у страхову премію івиплачуватися страховиком, якщо інше не передбачено у договорі, якийукладається відповідно до частини другої цієї статті.

Терміни виплати такої винагороди, її розмір таінші умови визначаються страховиком та страховим брокером в відповідномудоговорі між страховиком та страховим брокером. 

 

4. Під час здійснення своїх посередницькихоперацій страховий брокер повинен забезпечувати повний аналіз страховихризиків, пропозицій щодо страхового (перестрахового) покриття, надаватиконсультації, від імені і за дорученням споживача страхових послуг домовитисяпро строки і умови укладання договору страхування (перестрахування),контролювати термін продовження дії договору, а також супроводжувати споживачастрахових послуг у процесі подачі ним заяви до страховика (перестраховика) проотримання страхового відшкодування (виплати) у зв’язку з настанням страховоговипадку.

 

Стаття 103. Обмеження діяльності

 

1. Страховий брокер не може здійснюватидіяльність як страховий агент.

2. Обмеження у частині першій цієї статтітакож поширюється на керуючі і наглядові органи страхового брокера, а такожінших осіб, які уповноважені представляти страхового брокера, а також на йогопрацівників, які безпосередньо залучені до страхового (перестрахового)посередництва.

3. Страховий брокер не повинен бути власником акцій чи партнером або членомкеруючого, наглядового органу страхового агента.

  Стаття 104. Умови і гарантії діяльностістрахового брокера

  1. Страховий брокер зобов’язаний гарантувативиконання зобов’язань щодо перерахування сплаченої клієнтом страхової премії,призначеної страховику; або передачу клієнту страхового відшкодування (виплати)або суму грошових коштів, сплачених страховиком, одним з наступних способів:

1) утримувати власні фонди, які складають 4 відсоткивід загальної суми страхових премій, відповідно до укладених страховим брокеромдоговорів страхування (перестрахування) отриманих на власний рахунок протягомостаннього фінансового року, але не менше, ніж 50 000 грн., або

2) відкрити спеціальний клієнтський рахунок,через який здійснюється перерахунок грошових коштів, призначених для виплатистрахового відшкодування клієнту або сплати страхової премії страховику.

 

2. Якщо страховий брокер не визначив умовигарантування виконання його зобов’язань відповідно до частини першої цієїстатті, грошові кошти, сплачені страховому брокеру клієнтом будуть вважатисясплаченими страховику, а грошові кошти, які страховий брокер отримав відстраховика, не означатимуть плату клієнту, поки останній їх не отримає, якщотільки це не є  грошові кошти, сплаченістраховому брокеру страховиком відповідно до доручення клієнта.

3. Грошові кошти, про які йде мова у пункті 2частини першої цієї статті, не повинні вважатися частиною власності страховогоброкера, не повинні бути предметом накладення арешту і не повинні включатися уперелік майна страхового брокера, проти якого ініційовано  процедуру банкрутства. У випадку смертістрахового брокера фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності,Уповноважений орган повинен призначити ліквідатора клієнтського рахунку, якийповинен розглянути подані претензії і зробити виплати. Ліквідатор клієнтськогорахунку повинен відповідати вимогам пунктів 3-6 частини першої статті 106 цього Закону.

4. Страховий брокер повинен повідомитиУповноважений орган про один з обраних способів гарантування виконання йогозобов’язань відповідно до частини першої цієї статті протягом 10 календарнихднів з моменту обрання такого способу, але до моменту початку посередницькоїдіяльності.

 

Стаття 105. Обов’язкове страхуванняпрофесійної відповідальності страхового брокера

 

1. Страховий (перестраховий) брокер повиненукласти договір страхування професійної відповідальності, дійсний на територіїУкраїни, який покриває втрати, завдані на території України під час здійсненняним страхового (перестрахового) посередництва. Мінімальна страхова сума повиннабути не меншою ніж 500 000 грн. за кожний окремий страховий випадок і не менше,ніж 2 000 000 грн. за всі страхові випадки протягом 1 року.

2. Страхування відповідно до частини першоїцієї статті повинно покрити також відповідальність працівників страховогоброкера.

 

Стаття 106. Вимоги до страхового брокера

 

1. Якщо страховий брокер – фізична особа –підприємець, він повинен відповідати таким вимогам:

1) має вищу освіту;

2) має професійний досвід діяльності у сферістрахування (перестрахування) не 2 років або успішно скласти іспит напрофесійну придатність у порядку, визначеному Уповноваженим органом;

3) не має судимості у скоєнні умисного злочинуу фінансовій сфері  або повинен бутиреабілітованим;

4) не був позбавлений в судовому порядку праваобіймати керівні посади;

5) протягом останніх десяти років не бувзасудженим як член керівного або наглядового органу, як  головний бухгалтер особи, щодо якої ініційованопроцедуру банкрутства або ліквідовано в результаті банкрутства, якщо залишалисьнезадоволені кредитори;

6) не був оголошеним банкрутом і не підпадавпід процедуру банкрутства. 

2. Якщо страховий брокер – юридична особа,члени його керівного і наглядового органів, а також інші особи, уповноваженіпредставляти страхового брокера, повинні відповідати вимогам відповідно дочастини першої цієї статті.

3. Під професійним досвідом згідно частинипершої цієї статті слід розуміти зайняття посади на рівні керівництва не меншедвох послідовних років  або посади,безпосередньо пов’язаної з укладанням і супроводженням договорів страхування устраховика, перестраховика, страхового брокера чи страхового агента. 

4. Страховий брокер повинен проводити навчаннядля свої працівників у порядку, встановленому страховим брокером.

5. Умови і порядок здачі іспиту на професійнупридатність  відповідно до пункту 2частини першої цієї статті встановлюються регуляторним актом Уповноваженогооргану.

 

Стаття 107. Перелік документів, необхідних дляподачі на реєстрацію страховим брокером

 

1. Для включення до Реєстру страховихброкерів, особа повинна подати Уповноваженому органу, додатково до заявивстановленого зразка, такі документи:

1) державні установчі та/або реєстраційнідокументи;

2) документи, що підтверджують відомості щодоосіб відповідно до частин 2, 3 статті 106 цього Закону у випадку, якщозаявником є юридична особа, а також документи, які підтверджують дотриманнявимог частини 1 статті 106, якщо заявником є фізична особа – підприємець;

3) відомості щодо місцезнаходження офісута/або структурних підрозділів, де провадяться операції з страхового(перестрахового) посередництва;

4) Підтвердження щодо наявності власного фондувідповідно до частини першої статті 104 цього Закону, або довідка банку щодовідкриття клієнтського рахунку;

5) квитанція про внесення плати за експертизудокументів.

 

Стаття 108. Прийняття рішення Уповноважениморганом щодо поданої заяви

 

1. Уповноважений орган повинен  розглянути заяву на включення до Державногореєстру страхових брокерів протягом 30 днів з дня її отримання. У випадкунаявності помилок або якщо є необхідність у додатковій інформації,Уповноважений орган повинен дати строк заявникові на  виправлення документів, що надаються дляреєстрації не менш, ніж 15 днів. Якщо заява та інші документи, подані заявникомдля включення до Реєстру страхових (перестрахових) брокерів,  відповідають встановленим цим Закономвимогам, Уповноважений орган зобов’язаний повідомити про це заявника протягом 5робочих днів з моменту прийнятті відповідного рішення.  Включення до Реєстру відбувається післянадання заявником квитанції про здійснення плати за включення до Державногореєстру страхових брокерів.

 

Стаття 109. Свідоцтво про реєстраціюстрахового брокера

 

1. Свідоцтво про включення до Реєструстрахових брокерів видається страховому брокеру після його включення до Реєструстрахових брокерів Уповноваженим органом. Зразок свідоцтва розробляєтьсяУповноваженим органом і повинен містити графи щодо назви, імені страховогоброкера, місцезнаходження страхового брокера, реєстраційний номер у Реєстрістрахових брокерів, імена представників страхового брокера, уповноваженого йогопредставляти.

2. Свідоцтво про включення до Реєстру страховихброкерів видається страховому брокеру не пізніше наступного дня з дня наданняУповноваженому органу копії договору страхування професійної відповідальності,укладеного відповідно до статті 105 цього Закону. 

 

Стаття 110. Підстави для відмови у реєстраціїстрахового брокера

 

1. Підставами для відмови у включенні доРеєстру страхових брокерів є:

1) недотримання вимог, встановлених цимЗаконом;

2) заявник подав неправдиві документи  та/або недостовірні відомості.

2. Відмова у включенні до Реєстру страховихброкерів повинна бути обґрунтована письмово та направлена страховому брокеру непізніше 3 робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.

Відмова у включенні до Реєстру страхових(перестрахових) брокерів може бути оскаржена страховим (перестраховим) брокеромдо суду.

 

3. У випадку відмови заявник може направитинову заяву про включення до Реєстру страхових брокерів не раніше, ніж через 3місяців після прийняття Уповноваженим органом відповідного рішення.

 

Стаття 111. Повідомлення

 

1. Страховий брокер зобов’язаний письмовоповідомити Уповноважений орган про:

1) нові факти і обставини, які можуть вплинутина рішення Уповноваженого органу щодо включення страхового брокера до Реєструстрахових брокерів;

2) зміни, які стосуються відомостей, щомістяться у  Єдиному державному реєстріпідприємств і організацій України.

2. Зобов’язання відповідно до частини першоїцієї статті повинно виконуватись страховим брокером протягом 10 робочих днів здня їх настання або з дня внесення змін до Єдиного державного реєструпідприємств і організацій України. Копії документів, які підтверджують їхнастання, додаються до відповідного письмового повідомлення.

3. Страхові брокери повинні надаватиУповноваженому органу річний та періодичні звіти відповідно до регуляторногоакту Уповноваженого органу.

 

Стаття 112. Підстави для виключення з Реєструстрахових брокерів

 

1. Уповноважений орган може виключитистрахового брокера з Державного реєстру страхових брокерів відповідно доприйнятого рішення у випадках, якщо страховий брокер:

1) надав неправдиві або недостовірні відомостічи документи, які містять невірну інформацію, на підставі якої страховогоброкера було включено до Державного реєстру страхових брокерів;

2) припинив здійснювати операції з страховогопосередництва більш, ніж на 6 місяців;

3) припинив дотримуватися строків і умовпровадження діяльності як страховий брокер;

4) підпадає під процедуру банкрутства аболіквідації;

5) скоїв грубі та систематичні порушенняположень цього Закону, Законів України «Про страхування», «Про фінансовіпослуги та державне регулювання ринків фінансових послуг України» аборегуляторних актів, прийнятих на їх виконання;

6) у разі смерті фізичної особи – суб’єктапідприємницької діяльності;

7) за заявою страхового брокера.

2. З моменту виключення з Реєстру страховихброкерів страховий брокер не має право вчиняти будь-які дії з страхового(перестрахового) посередництва. Страховий брокер зобов’язаний повернутисвідоцтво про його реєстрацію, видане Уповноваженим органом, протягом 7 днів здня отримання повідомлення про його виключення.

 

Стаття 113. Діяльність страхових(перестрахових) брокерів на території України

1. Страхові та/або перестрахові брокери — нерезиденти можутьнадавати послуги на території України тільки через:

1) постійні представництва в Україні, які повинні бутизареєстровані як платники податку відповідно до законодавства та включені доДержавного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

2) юридичні особи, зареєстровані на території України, якізасновані відповідними страховими та/або перестраховими брокерами — нерезидентамита включені до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів.

2. Страховим та/або перестраховим брокерам — нерезидентамдозволяється провадити діяльність без реєстрації постійного представництва вУкраїні щодо посередництва у страхуванні ризиків, передбачених частини третьоїстатті 2 цього Закону.

3. Страховий та/або перестраховий брокер —юридична особа або постійне представництво юридичної особи — нерезидентаповинні подати банку доручення на перерахування страхових платежів, що надійшливід страхувальника (перестрахувальника), страховику (перестраховику) в строк,передбачений брокерським договором, що не може бути встановлений більш як 10днів.

 

Стаття 114. Страховий агент

 

1. Страховим агентом визнається фізична особа- підприємець або юридична особа, яка за плату та за дорученням страховиказдійснює страхове посередництво від його імені та за його грошові кошти.

2. У договорі про надання страхових агентськихпослуг (агентському договорі) визначаються дії, які належить учинити страховому агентові від імені та за рахунокстраховика, порядок їх учинення та повноваження, порядок укладення або сприянняукладенню договорів страхування, порядок перерахування страхових платежів,умови здійснення взаєморозрахунків між сторонами, відповідальність сторін заневиконання або неналежне виконання умов зазначеного договору, порядок та умовивиплати комісійної винагороди, інші умови за згодою сторін.

 

Стаття 115. Обмеження щодо операцій страховогоагента

1. Страховий агент не може працювати настрахового брокера, а також перебувати  трудових відносинах з страховиком.

2. Страховий агент може здійснюватипосередництво для одного страховика, який має ліцензію на провадженнястрахування життя,  і для одногостраховика, який здійснює страхування інше, ніж страхування життя.

3. Страховий агент також має право за згодоюстраховиків, для яких здійснює посередництво відповідно до частини першої цієїстатті, здійснювати посередницьку діяльність для страховиків за класамистрахування іншими, ніж страховий агент здійснює посередництво для страховиків,які уповноважили його на посередництво відповідно до частини першої.

 

Стаття 116. Вимоги до діяльності страховогоагента

 

1.Страховий агент – фізична особа-підприємець повинен мати підтвердження(декларація, лист, довідка) від страховика щодо його повноважень здійснюватистрахове посередництво та страховик несе відповідальність за його дії якстрахового посередника.

2. Для страхового агента – юридичної особи,застосовуються положення статті 6 цього Закону. Страховий агент – юридичнаособа або фізична особа – підприємець повинні повідомити про відомостівідповідно до частини четвертої статті 6 страховика.

3. Грошові кошти, сплачені страховому агентуклієнтом повинні вважатися сплаченими страховику, а грошові кошти, сплачені страховикомстраховому агенту не будуть вважатися сплаченими клієнту, поки клієнт їх неотримає.

 

Стаття 117. Навчання страхових агентів

 

1. Страховики повинні забезпечити навчаннястраховим агентам,  з якими вони уклалидоговір доручення на укладання договорів страхування, а також працівникамстрахового агента, які безпосередньо залучені до процесу страховогопосередництва. Зазначене навчання повинно узгоджуватись з класами страхування,які пропонуються страховими агентами клієнтам.

2. Страховик повинен провести іспит(тестування) в кінці навчання та видати сертифікат (свідоцтво чи довідку)страховому агенту, який успішно склав іспит, та посвідчує професійнупридатність, наявність відповідних знань щодо певних класів страхування тазасвідчує право пропонувати визначені у цьому свідоцтві класи страхування.

 

Стаття 118. Перевірка дотримання вимог законодавства страховим агентом

 

1. Перед укладанням договору дорученнястраховик повинен встановити, чи відповідає особа, з якою він збираєтьсяукласти договір, вимогам, визначеним у частині першій статті 114, пунктах 3-6частини 1 статті 106 цього Закону.

2. У разі, якщо особа відповідно до частинипершої цієї статті не уклала договір страхування її професійноївідповідальності або не виконує вимоги, визначені статтею 114 цього Закону,страховик повинен нести повну відповідальність за посередницькі дії встрахуванні цієї особи відповідно до укладеного договору з цією особою.

 

Стаття 119. Інформація про страхових агентів

 

1. Страховик зобов’язаний:

1) організувати та вести реєстр страховихагентів, з яким він уклав договір доручення про укладання договорів страхування;

2) повідомляти Уповноважений орган  про включення осіб до реєстру страховихагентів страховика  відповідно до частинипершої цієї статті;

3) реєструвати усі зміни щодо відомостей, якімістяться у переліку відповідно до частини першої цієї статті, також повідомитипро них Уповноважений орган;

2. Зобов’язання згідно з частиною третьою цієїстатті повинно бути виконано протягом 10 робочих днів з дня внесення змін щодовідомостей у частині першій страховиком.

3. Уповноважений орган включає поданустраховиком інформацію про страхових агентів до відомостей про страховика, якімістяться в Державному реєстрі фінансових установ. Така інформація повинна бутидоступною для споживачів фінансових послуг.

 

Стаття 120. Ідентифікаційна картка

 

1. Після успішної здачі  іспиту страховому  агенту страховиком видається, крімсертифікату (свідоцтва), ідентифікаційна картка, встановленого Уповноважениморганом зразка, яка повинна містити:

1) прізвище, ім’я, по-батькові фізичної особи- підприємця; назву агента – юридичної особи;

2) місцезнаходження агента та/або йогоструктурного підрозділу, через які будуть здійснюватися посередницькі страховіоперації;

3) клас страхування, по якому уповноваженийпрацювати страховий агент та максимальний розмір страхової суми, на якийуповноважений укладати договори страхування;

4) прізвище, ім’я, по-батькові осіб,уповноважених керувати та представляти страхового агента – юридичну особу.

 

Стаття 121. Підстави для виключення страховихагентів  з реєстру страховика

 

1. Для виключення страхового агенту з реєструстраховику слід керуватися положеннями частини першої статті 112 цього Закону.Страховик також повинен виключити з внутрішнього реєстру страхового агента, уякого закінчився термін укладеного з страховиком договору.

2. Після виключення з Реєстру страховихагентів страховий агент не має права здійснювати страхову посередницькудіяльність. Страховий агент зобов’язаний повернути страховику ідентифікаційнукартку, яка раніше йому видавалась.

 

Стаття 122. Таємниця професійної діяльності

 

1. Під час проведення посередницьких операційстрахові брокери і агенти несуть обов’язок збереження  комерційної таємниці і гарної репутаціїстраховика і перестраховика, так само і таємниці страхування, і не повиннівикористовувати набуту інформацію в інших цілях, ніж у зв’язку з реалізацієюправ і виконанням обов’язків відповідно до страхових правовідносин. 

 

Стаття123. Ідентифікаційні документи

 

1. У процесі реалізації операцій з страхового(перестрахового) посередництва страховий брокер повинен ідентифікувати себе задопомогою Свідоцтва про реєстрацію, виданого Уповноваженим органом, а страховийагент – Ідентифікаційної картки, виданої страховиком.

2. Переконатися, що страхові посередникиздійснюють страхову (перестрахову) посередницьку діяльність на територіїУкраїни можна через систему, яка має віддалений доступ та гарантує відкритийдоступ до інформації щодо їх реєстрації, в основному щодо номеру договору ідати початку здійснення посередницької діяльності та їх місцезнаходження. 

 

Стаття 124. Бухгалтерія і нагляд за страховимиагентами

 

1. Страхові агенти щодекадно звітують передстраховиком у порядку, визначеному договором, укладеного між страховиком і страховимагентом про укладені договори страхування та розміри отриманих платежів.

2. Страхові агенти повинні контролюватисястраховиком відповідно до затвердженого страховиком порядку.

 

Стаття 125. Умови надання інформаціїспоживачам страхових послуг 

 

1. В процесі укладання договору страхування,внесення змін (доповнень) до нього, страховий брокер і страховий агент повиннізабезпечити споживача страхових послуг хоча б мінімумом такої інформації:

1) ім’я та адреса, назва, місцезнаходженнястрахового брокера чи агента;

2) вказати реєстр, до якого включений іспосіб, у який така інформація може бути підтвердженою;

3) розмір винагороди, отриманої відстраховика;

4) володіння прямо або через пов’язану особубільш, ніж 10 % права голосу на загальних зборах або в статутному капіталістраховика на вимогу клієнта;

5) володіння страховиком або контролюючоюкомпанією, в якій страховик володіє прямо чи через пов’язаних осіб, акції абопредставляє більш 10 % прав голосу на загальних зборах або у статутномукапіталі страхового брокера чи страхового агента на вимогу клієнта;

6) процедура оскарження дій страхового брокераі страхового агента, процедура  мирноговрегулювання спорів;

2. Також при укладанні договору страхування,страховий брокер і страховий агент зобов’язані повідомити споживача страховихпослуг у зв’язку з запропонованим договором страхування, що вони:

1) надають поради, консультації відповідно дочастини третьої цієї статті; або

2) мають договірний обов’язок провадитистрахове посередництво ексклюзивно для одного або більше страховиків. У цьомувипадку, на запит споживача страхових послуг, страховий брокер або страховийагент повинні повідомити йому назву цих страховиків, або

3) не мають зобов’язань провадити страховепосередництво ексклюзивно для одного чи більше страховиків і не надають поради,консультації відповідно до частини третьої цієї статті. У цьому випадку назапит споживача страхових послуг, страховий брокер чи страховий агент повинніповідомити йому назву страховиків, для яких вони можуть здійснювати страховепосередництво і для яких страховиків вони здійснюють страхове посередництво.

3. У випадку, коли страховий брокер чистраховий агент повідомляють споживача страхових послуг про те, що вони надаютьпораду щодо укладання договору страхування на підставі справедливого аналізу,вони зобов’язані забезпечити цією порадою після аналізу значної кількостідоговорів страхування, та бути готовими надати професійну рекомендацію щододоговору страхування, який найбільше відповідає потребам і інтересам споживачастрахових послуг.

4. Перед укладанням конкретного договорустрахування, страховий брокер і страховий агент зобов’язані на підставіінформації, отриманої від споживача страхових послуг визначити його вимоги іпотреби та підстави для надання поради споживачу страхових послуг щодо деталейстрахування.

5. Вимоги щодо забезпечення інформацієювідповідно до частин першої – четвертої цієї статті не повинні застосовуватисяу випадку, якщо страховий брокер або страховий агент здійснюють страховепосередництво у сфері обслуговування страхування великих ризиків, а також упроцесі здійснення перестрахового посередництва.

 

Стаття 126. Вимоги щодо забезпеченняінформацією

 

1. Інформація відповідно до статті 125 цьогоЗакону надається у письмовому вигляді або іншим способом, доступним дляспоживача страхових послуг, українською мовою та іншою мовою в разі наявностідомовленості сторін, і повинна бути викладена чітко, точно, зрозуміло дляспоживача страхових послуг.

2. Інформація відповідно до статті 125 цьогоЗакону може бути надана усно на вимогу споживача страхових послуг у випадкунеобхідності забезпечення термінового страхового покриття. У цьому випадку,протягом 3  робочих днів   після укладання договору страхування,інформація надається споживачу страхових послуг у порядку, передбаченомучастиною першою цієї статті

C таття 127. Державний нагляд

										
				
1. Державний нагляд за діяльністю страхових ( перестрахових )
										
посередників здійснюється Уповноваженим органом відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів.
				
2. Страхові брокери повинні подавати до 31 березня кожного календарного року звіт про провадження страхового посередництва або звіт про перестрахове посередництво до Уповноваженого органу за рік діяльності до 31 грудня попереднього року.
				
3. Зміст, структура і порядок подачі звіту про страхове посередництво чи звіту про перестрахове посередництво визначається нормативно-правовим актом Уповноваженого органу.

 4.Страхові агенти, страхові брокери зобов’язані вчасно подавати на запитУповноваженого органу повні, достовірні відомості і документи, іншу інформацію,необхідну для здійснення державного нагляду.

5. Уповноважений орган співпрацює зуповноваженими державними органами іноземних держав у сфері обміну інформацієющодо провадження діяльності з страхового (перестрахового) посередництвастраховими (перестраховими) посередниками.

 

 Стаття 128. Санкції

 

1. У разі виявлення Уповноваженим органомпорушень у діяльності страхового (перестрахового) посередника, які полягають уневиконанні умов або зобов’язань, які витікають з регуляторних актівУповноваженого органу, порушення або недотримання положень цього Закону, іншихзаконів, нормативно-правових актів, які регулюють діяльність страхових(перестрахових) посередників, чи провадження страхового (перестрахового) посередництванезареєстрованими особами та/або, які не мають відповідного свідоцтва,Уповноважений орган має право, залежно від серйозності, рівня (діапазану),тривалості, наслідків, природи порушень прийняти одне з наступних рішень щодо:

 а)надання певного часу для усунення страховим (перестраховим) посередникомвиявлених порушень; 

б) попередження особи, яка здійснює страхову(перестрахову) посередницьку діяльність без реєстрації та/або без свідоцтва напроведення посередницької діяльності, про припинення такої незаконноїдіяльності;

в) накладення штрафу на особу, яка провадитьстрахову чи перестрахову посередницьку діяльність без реєстрації та/абосвідоцтва у розмірі 10 000 – 20 000 грн.

г) відкликати дозвіл на надання посередницькихпослуг у відповідності до ст.112, ст.121 цього Закону.

2. Санкції відповідно до частини 1 можутьнакладатися незалежно або одночасно і не одноразово протягом 1 року з моментуїх виявлення, але не пізніше 3 років з дня їх скоєння.

3. Уповноважений орган має право накластиштраф за порушення зобов’язань, встановлених цим Законом, іншиминормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Уповноваженого органу,які регулюють страхову посередницьку діяльність, в залежності від ступенютяжкості, тривалості, наслідків і природи виявлених правопорушень, накерівника, члена керівного органу або члена наглядової ради страхового (перестрахового) посередника, або керівника страхового (перестрахового) посередника- у розмірі до 12 000 грн.;

5. Штраф, накладений відповідно до пункту в) частини1 цієї статті повинен бути сплачений протягом 30 днів з дати прийняття рішенняпро накладення штрафу. Сплачені штрафи є надходженням до Державного бюджетуУкраїни. 

6. Рішення Уповноваженого органу прозастосування штрафних санкцій може бути оскаржено в суді.

Розділ XIV
ПЕРЕСТРАХОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Стаття 129. Перестрахова діяльність

1. На території України мають право здійснювати перестрахуваннятільки:

1) страховики за класами страхування, на які мають діючіліцензії;

2) перестраховики;

3) страховики-нерезиденти незалежно від наявності філії натериторії України.

2. Перестрахувальник (цедент) зобов'язаний повідомлятиперестраховика (цесіонера) про всі зміни договору із страхувальником, що можутьвплинути на збільшення ступеню ризику для перестраховика.

3. Страховик (перестрахувальник), який уклав із іншимстраховиком договір перестрахування, залишається відповідальним передстрахувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

4. Укладення страховиками (перестрахувальниками) договорівперестрахування із страховиками-нерезидентами можливе тільки в разі, коли намомент укладення або продовження дії договору перестрахування:

1) у країні, в якій зареєстрований страховик-нерезидент,передбачений нагляд за страховою та перестраховою діяльністю і такийстраховик-нерезидент є суб’єктом такого нагляду;

2) страховик-нерезидент здійснює безперервно страхування та/абоперестрахування не менше ніж три роки до дати укладення договоруперестрахування;

3) відсутні не усунуті страховиком-нерезидентом суттєві порушеннязаконодавства з питань страхування і запобігання та протидії легалізації(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та боротьби з тероризмомкраїни його реєстрації як юридичної особи;

5. Страховик (перестрахувальник) повинен упевнитися в тому, щостраховик-нерезидент відповідає визначеним пунктами 1—3 частини п’ятої цієїстатті вимогам до укладення з ним договору перестрахування та несе повнувідповідальність за дотримання зазначених вимог згідно із законодавством.

6. Страховик-нерезидент та/або уповноважений орган нагляду йогоюрисдикції чи один із цедентів (перестрахувальників) подають інформацію,передбачену п.п. 1-3 п. 5 цієї статті до Уповноваженого органу. Уповноваженийорган зобов’язаний протягом 10-тиденного терміну перевірити надану інформаціюта,  у випадку її достовірності,забезпечити розміщення інформації щодо страховика-нерезидента на офіційномувеб-сайті Уповноваженого органу.

Наявність інформації щодо страховиків-нерезидентів на офіційномувеб-сайті Уповноваженого органу підтверджує відповідністьстраховика-нерезидента вимогам, викладених в п.п. 1-3 п. 5 цієї статті,протягом 12 календарних місяців з моменту її розміщення.

Поновлення інформація щодо страховиків-нерезидентів наофіційцному веб-сайті Уповноваженого органу відбувається відповідно до цьогопункту.

7. У разі відсутності (недостатності) відомостей щодо діяльностістраховика-нерезидента, які підтверджують виконання передбачених цією статтеювимог, виявленої за результатами аналізу інформації, що подається страховиками(перестрахувальниками) уповноваженому органові відповідно до цієї статті та ускладі звітних даних, або виїзних і безвиїзних перевірок, уповноважений органзвертається з офіційним запитом до органу, який виконує функції нагляду застраховою і перестраховою діяльністю в країні реєстраціїстраховика-нерезидента.

8. Страховики можуть передавати та приймати ризики вперестрахування відповідно з отриманими ліцензіями та з урахуванням вимогзаконодавства.

9. Порядок застосування іноземної валюти у перестрахуванні здійснюєтьсявідповідно до вимог чинного законодавства.

Стаття 130. Діяльність перестраховика

1. Перестраховик отримує єдину ліцензію на здійсненняперестрахування за всіма класами страхування.

2. Всі вимоги та положення цього Закону, які регулюють діяльністьстраховика, також застосовуються до перестраховика, якщо інше не зазначено вцьому Законі.

Стаття 131. Договір перестрахування

1. Договір перестрахування - це договір, відповідно до умовякого цедент (перестрахувальник) передає цесіонеру (перестраховику) частинуризиків (відповідальності), що виникають в процесі провадження страхової(перестрахової) діяльності.

2. Договір перестрахування повинен містити:

1) повну назву та адресу цедента (перестрахувальника) тацесіонера (перестраховика);

2) тип договору перестрахування (облігаторний, факультативний,пропорційний, непропорційний, квотний, ексцеденту сум, ексцеденту збитку,ексцеденту збитковості тощо);

3) перелік страхових випадків за оригінальним договоромстрахування і відповідних перестрахових ризиків, при настанні яких цесіонер(перестраховик) повинен здійснити перестрахову виплату;

4) розмір страхової суми за оригінальним договором страхування,іншим, ніж договір страхування життя;

5) розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат заосновним договором страхування життя;

6) розмір власного утримання цедента (перестрахувальника);

7) розмір зобов’язань цесіонера (перестраховика) за договоромперестрахування;

8) розміри перестрахових внесків (платежів, премій) і строки їхсплати;

9) строки дії основного договору (договорів) страхування ідоговору перестрахування;

10) умови та порядок здійснення перестрахової виплати;

11) причини відмови в перестраховій виплаті;

12) порядок зміни і припинення дії договору перестрахування;

13) права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконанняабо неналежне виконання умов договору перестрахування;

14) місце укладення договору перестрахування;

15) форс – мажор;

16) порядок вирішення спорів сторін, вибір права, щозастосовується до договору перестрахування;

17) реквізити сторін

18) інші умови за згодою сторін

Передбачені цим Законом положення щодо договору страхуваннязастосовуються також до договору перестрахування, укладеного між резидентами,крім випадків, коли інше не зазначено в цьому Законі або договоріперестрахування.

 

3.Передані в перестрахування ризики страховика за оригінальним договоромстрахування вважаються перестрахованими відповідно до умов оригінальногодоговору страхування, який укладено у відповідності з Правилами страхуваннястраховика, що уклав такий договір, якщо інше не передбачено в Договоріперестрахування.

 

4. Якщооднією із сторін договору перестрахування є нерезидент, то вибір права, щозастосовується до договору перестрахування, визначається відповідно до положеньцього Закону, інших законів, міжнародних договорів України та міжнароднихзвичаїв, що визнаються в Україні.

Розділ XV
АКТУАРНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Стаття 132. Актуарій

1. Будь-який страховик повинен мати усвоєму штаті актуарія або укласти з актуарієм договір про надання послуг.

Повноваження актуаріїв визначаються цимЗаконом та нормативно-правовими актами уповноваженого органу.

2. Уповноваженийорган веде реєстр актуаріїв та видає відповідні свідоцтва. Порядок внесення інформації до реєстру актуаріївустановлюється уповноваженим органом.

3. Рішення про внесенняособи до реєстру актуаріїв (або виключення з реєстру) публікується в офіційних виданнях уповноваженого органу.

Стаття 133. Відповідальний актуарій

1. Відповідальний актуарій — це актуарій,до діяльності та обов’язків якого уповноваженим органом встановлюютьсядодаткові вимоги.

2. На посаду відповідального актуарія призначається особа,рівень освіти якої відповідає кваліфікаційним вимогам, установленимуповноваженим органом (має відповідні документи), і яка має досвід роботи напосаді актуарія в Україні не менше ніж три роки та бездоганну ділову репутацію,а також є членом професійного об’єднання актуаріїв.

3 . Наглядова рада страховикавизначає відповідального актуарія. Відомості щодо призначення (або зміни упризначенні) відповідального актуарія подаються для погодження у письмовійформі уповноваженому органові не пізніше трьох робочих днів з дати призначення.У разі звільнення відповідального актуарія страховик повинен повідомити про цеуповноважений орган та призначити іншого відповідального актуарія не пізніше 30календарних днів.

Уповноважений орган має право не погоджувати призначеннявідповідального актуарія. Уповноважений орган може ініціювати звільненнявідповідального актуарія з посади з відповідним обґрунтуванням.

Якщо наглядова рада страховика порушує обов’язок щодопризначення відповідального актуарія, то уповноважений орган має правопризначити відповідального актуарія на строк, що не перевищує шести місяців.

4. До обов’язків відповідального актуарія належить:

підтвердження адекватності розміру страхових тарифів і премій;

здійснення розрахунку нормативного запасу платоспроможності тарозміру регулятивного капіталу;

підтвердження методів формування технічних резервів;

визначення адекватності активів страховика;

подання рекомендацій щодо адекватності оцінки ризиків,інвестиційної політики, статистичних висновків;

стрес-тестування фінансового стану страховика.

5. Відповідальний актуарій складає обов’язковий щорічнийактуарний звіт про результати проведення оцінки страхових зобов’язань(технічних резервів), розподілу інвестиційного доходу між страхувальниками(власниками страхових договорів у галузі страхування життя), розрахункунормативного запасу платоспроможності та розміру регулятивного капіталу.

Актуарний звіт є невід’ємною частиною річної фінансовоїзвітності страховика, яка подається уповноваженому органові. Уповноваженийорган встановлює вимоги до змісту і порядку подання обов’язкового щорічногоактуарного звіту.

6. Страховик на вимогу відповідального актуарія зобов’язанийподати усі наявні документи і відомості, необхідні відповідальному актуарію длявиконання та підготовки обов’язкових актуарних розрахунків і звітів.Відповідальний актуарій не несе відповідальності за повноту і достовірністьдокументів і відомостей, поданих страховиком.

7. Відповідальний актуарій інформує правління та наглядову радустраховика про виявлення під час виконання своїх завдань, передбачених частиноючетвертою цієї статті, фактів, що свідчать про скоєння злочину або порушеннязаконодавства.

8. Відповідальний актуарій повідомляє протягом тридцяти днівпісля інформування правління та наглядової ради відповідного страховика провиявлення фактів, зазначених у частині сьомій цієї статті, уповноважений органпро виявлені факти та заходи, вжиті таким страховиком у зв’язку з поданнямвідомостей про такі факти.

9. Відповідальний актуарій страховика не може одночасно займатибудь-яку іншу посаду в цьому страховику.

Стаття 134. Відповідальність актуарія

 1. Актуарій несеперсональну відповідальність за неналежне виконання посвідчених ним актуарнихрозрахунків та підготовку актуарних звітів.

 2. Уповноважений органмає право застосувати заходи впливу до актуарія (попередження, зупинення діїсвідоцтва на строк до одного року, анулювання свідоцтва) на підставі:

виявлення фактів неодноразового проведення актуарних розрахунківнизької якості;

проведення актуарної діяльності із систематичним порушеннямвимог законодавства;

розголошення або передачі третім особам (крім уповноваженогооргану) конфіденційної інформації, отриманої в ході проведення актуарнихрозрахунків;

невиконання вимог частин сьомої і восьмої статті 133 цьогоЗакону або несвоєчасного інформування уповноваженого органу;

вироку суду про притягнення особи, яка проводить актуарнірозрахунки, до кримінальної відповідальності за скоєння злочину у сферігосподарської діяльності.

Стаття 135. Професійне об’єднання актуаріїв

1. Актуарії мають право об’єднуватися в громадські організаціїза професійною ознакою для координації своєї діяльності, виконання спільнихпрограм та забезпечення захисту інтересів своїх членів, якщо їх утворення несуперечить законодавству.

Об’єднання актуаріїв діє на підставі статуту, якийзатверджується рішенням конференції актуаріїв, і набуває статусу юридичноїособи після його державної реєстрації.

2. За рішенням уповноваженого органу одному з професійнихоб’єднань актуаріїв може бути надано статус саморегулівної організаціїактуаріїв.

Статут та внутрішні положення саморегулівної організаціїактуаріїв у частині виконання функцій з регулювання актуарної діяльності,делегованих уповноваженим органом, підлягають погодженню з його боку.Уповноважений орган здійснює моніторинг виконання делегованих нимсаморегулівній організації актуаріїв функцій і в разі необхідності має право припинятиабо відкликати відповідні повноваження та позбавити об’єднання актуаріївстатусу саморегулівної організації. 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net