Докладніше про «вічну музику». Частина 5.

Ця стаття є продовженням циклу, присвяченому питанням затягування судового провадження у справах про банкрутство. Рекомендую читати частини циклу по порядку (відповідно до їх номерів). Частина 5 (але другий розділ).

Докладніше про «вічну музику» (або затягування судового розгляду у справах про банкрутство). Частина 5 (але другий розділ).

2. Відкладення розгляду справи, перерва в засіданні

Відкладення розгляду справи та перерва в засіданні, як правило, дає менше часу, аніж зупинення провадження у справі або оскарження ухвал, однак затягування розгляду на відносно невеликі проміжки часу також допомагає нам досягнути визначену мету.

В ст. 77 ГПК наведено невичерпний перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Обставини, за яких оголошується перерва, ГПК не визначає взагалі. На практиці перерва може оголошуватися з метою вирішення клопотань, поданих учасниками судового процесу.

Слід відзначити, що у постанові Верховного Суду від 20.06.2004 р. у справі за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Москвич» щодо застосування приписів ст. 77 ГПК зазначається, що аналіз наведених положень усіх частин ст. 77 ГПК показує, що після перерви продовжується теж судове засідання з тим же самим судовим складом суду. Передача справи іншому складу суду є неправомірною. Можете мати це на увазі, коли будете шукати приводи для оскарження ухвал.

2.1.Згідно з ст. 77 ГПК обставинами, за яких суд відкладає розгляд справи, визначено неподання витребуваних доказів та необхідність витребування нових доказів. Як правило, ухвалою про порушення провадження суд від сторін вимагає подання певного списку документів. Іноді неподання таких документів може слугувати підставою для відкладення розгляду справи.

Звичайно, треба самим діяти щоб створювалась необхідність витребування доказів. Наведу кілька прикладів.

2.1.1.Якщо ви не дуже обмежені в часі, можна подати заяву про банкрутство, зазначити в ній документи, додані до заяви, але не прикласти їх. Відповідно ж до п. 3.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.97 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідач. А потім ще довго можна не доносить документи (див, наприклад, ухвали та постанови по справі № 05-5-49/31124, 28/169-б). Але ви ризикуєте, що заяву буде повернуто на тій підставі, що до заяви не додано зазначених в заяві доказів. І неправомірність повернення на такій підставі ви будете доводити в апеляції, де, втім, ви маєте непогані шанси.

2.1.2. Також боржник може засумніватися в повноваженнях особи, що підписала заяву або видала довіреність на її підписання (мовляв, у мене є лист ініціюючого кредитора, в якому він повідомляє, що керівник підприємства змінився) і подати клопотання про витребування документів, що підтверджують повноваження. Можна у якості обґрунтування додатково проводити п. 3.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.97 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України": «Якщо господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду витребує у позивача докази на підтвердження таких повноважень.». Наполягайте на витребуванні таких документів так, як це має суттєвий вплив на подальший розвиток справи. В зазначеному вище пункті нижче знаходимо: «Що ж до підстав повернення позову, зазначених у пунктах 1 і 3 статті 63 ГПК, то у разі їх виявлення після прийняття позовної заяви позов, з урахуванням конкретних обставин, підлягає залишенню без розгляду згідно з пунктом 1 або пунктом 3 статті 81 ГПК, або ж провадження зі справи припиняється відповідно до пункту 3 статті 80 ГПК».

Але пам’ятайте про те, що у разі неподання таких доказів суд виносить ухвалу про залишення позову без розгляду (п. 3.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.97 р.).

2.1.3.Відповідно до частини 2 статті 11 Закону до дати проведення підготовчого засідання боржник зобов'язаний подати в господарський суд та заявнику відзив на заяву про порушення справи про банкрутство. На практиці такий відзив часто подається в самому судовому засіданні. Відзив боржника може містити заперечення щодо суми заборгованості. Наприклад, боржник може стверджувати, що незадовго до порушення справи про банкрутство він частково погасив заборгованість перед ініціюючим кредитором. Але при цьому… забути подати підтверджуючі документи.

Також боржник може вимагати подання ініціюючим кредитором оригіналів документів, копії яких додано до заяви про порушення справи про банкрутство, уточнення розрахунків тощо.

2.2.Готуючи заяву про порушення справи про банкрутство ініціюючий кредитор може навмисно викласти її або хоча б кілька речень заяви російською мовою (інша буде занадто кидатися у вічі). А боржник потім подасть клопотання про відкладення розгляду для надання заявнику можливості викласти заяву державною мовою. В обґрунтування можна посилитися на ст. 3 ГПК України та ч.1 ст.21 Закону України «Про мови в Українській РСР», згідно з якою: «Арбітражне провадження у справах з участю сторін, які знаходяться на території Української РСР, здійснюється українською мовою» та рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008р. по справі № 8-рп/2008. В п. 5.1 зазначеного рішення Конституційного Суду України читаємо: «Відповідно до статті 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення», а в п 5.2: «Державною мовою здійснюються ведення судового процесу, складання судових документів та інші процесуальні дії і відносини, що встановлюються між судом та іншими суб'єктами на всіх стадіях розгляду і вирішення адміністративних та цивільних справ».

2.4. Підставою відкладення справи може стати необхідність проведення аудиту боржника. В ч.10 ст. 11 Закону вказується, що в ухвалі про порушення справи про банкрутство суд може зобов'язати боржника подати аудиторський висновок або провести аудит. На практиці суд може зобов’язати провести аудит і після порушення справи про банкрутство. Якщо у боржника немає для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора лише за згодою останнього. Так, підставою для проведення аудиту може бути, наприклад, часткове погашення заборгованості боржником після вступу в силу рішення суду про стягнення коштів з боржника, на підставі якого порушено справу про банкрутство (див., наприклад, постанову ВГС України від 25 грудня 2007 р. № 2-6/3186-2007). Проведення аудиторської перевірки як правило розглядається підставою для відкладення розгляду або оголошення перерви в засіданні.

На практиці зустрічаються часто випадки, коли особа, яка заявила клопотання про проведення аудиту, після задоволення такого клопотання неодноразово просить суд відкласти наступне судове засідання, оскільки висновок аудитора ще не готовий (див., наприклад, ухвалу Господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2009 р. у справі № Б-50/16-09).

Зазначу, враховуючи те, що проведення аудиту є відносно недешевою справою, що може розтягнутися у часі, часто суди вважають недоцільним проведення аудиту середніх та малих підприємств.

2.5. Також з метою затягування судового розгляду може бути застосовано механізм, згідно з яким подається заява в порядку ст. 52 Закону, а потім ліквідатор «знаходить» майно боржника. Відповідно до ч. 6 ст. 52 Закону за клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом.

Однак слід не забувати, що суд здебільшого виходить з того, що докази відсутності боржника за місцем його знаходження повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство, за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону, а єдиним належним доказом цього може слугувати витяг з ЄДРПОУ про наявність запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням. При взаємодії з боржником та державним реєстратором такий запис можна забезпечити. Для цього державний реєстратор надсилає майбутньому боржнику на підставі ч. 12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. Далі боржник слідкує за своєю поштою та відмовляється прийняти лист державного реєстратора, переконавши поштаря, що адресат вибув. На підставі ч. 14 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про відсутність боржника за його місцезнаходженням.

Однак застосування зазначеного механізму ускладнює подання заяви про банкрутство з порушенням правил територіальної підсудності. Тож вирішуйте як ви будете узгоджувати ці питання.

2.6. Іноді розгляду справи відкладається (оголошується перерва) на таких підставах як: подання клопотань про відкладення розгляду справи в зв’язку з неможливістю з’явлення сторін, клопотання про колегіальний розгляд справи (ст. 4-6 ГПК), заяви про відвід судді (ст. 20 ГПК), клопотання про фіксування судового процесу технічними звукозаписувальними засобами (ст. 4-4 ГПК). Щоправда, часто такі способи виявляються не ефективними, а лише нервують суддю. Загалом, проявляйте креативність та знаходьте підстави для відкладення розгляду, а краще створюйте їх самі.