Рік пандемії COVID-19: які найгостріші проблеми досі не вирішені

За рік, що людство бореться з пандемією коронавірусу, всі вже давно звикли до носіння медичних масок у публічних місцях. Але не всі знають, що для боротьби з гострими станами при коронавірусі у лікарнях використовуються інші, спеціалізовані маски, потрібні для неінвазивної легеневої підтримки хворого. Також, на жаль, не всі знають, наскільки проблемним є забезпечення закладів охорони здоров’я цим обладнанням. Бо цих масок, від яких часто залежить життя пацієнта, не вистачає катастрофічно.

Наразі наші медики, щоб рятувати хворих, змушені вишукувати ці маски, як якусь дорогоцінність!!! Хоча, здавалося б, що за рік боротьби із ковідом всі проблеми вже мали бути давно враховані, а такі маски повинні бути в наявності із надлишком. Відповідно, чого гріха таїти, через відсутність цих масок як у медзакладах, так і в продажу, лікарі змушені, хоча і з засобами стерилізації та відповідної обробки, але повторно використовувати ці одноразові маски до того часу, поки вони не зламаються.

Друга проблема, про яку вже теж всі давно знають, але яка глобально залишається невирішеною - це облаштування кисневих точок у лікарнях. Їх досі недостатньо! Багато відділень, в яких зараз лікуються хворі на COVID-19, до недавнього часу не були інфекційними. Вони були переоблаштовані під «ковідні» нашвидкоруч виключно на час пандемії. Для того, щоб вони були реально готові до прийому таких пацієнтів, а не лише «на папері», потрібно збільшити кількість кисневих точок. У всіх медзакладах є документ, відповідно якого, наприклад, заклад повинен мати 50 кисневих концентраторів. Але реально відділення  може підключити 5-6, тому що це тягне за собою відповідне навантаження на електромережі перелаштованих лікарень. Що, своєю чергою, може призвести до аварійних ситуацій та раптових відключень. Тож про які додаткові кисневі точки можна говорити в такій ситуації?!

Також, за стандартами лікування ковіду, лікарняне приміщення вимагає розмежування на «чисту» та лікувальну зони.  Таким чином, має бути облаштований окремий вхід/вихід, але це одразу зменшує площу у  перелаштованих відділеннях для розміщення відповідної кількості ліжок, які вимагаються за стандартами.

Крім того, у перелаштованих відділеннях, наприклад, на 100 ліжок для ковідних хворих реально тільки 10 – реанімаційних. Тобто, у перспективі, при погіршенні ситуації, тільки на один апарат ШВЛ у черзі стоятиме 10 чоловік! А це – потенційно кілька втрачених життів! В принципі це відповідає ситуації, яку ми маємо вже сьогодні на Івано-Франківщині. Зі слів лікарів, які мають досвід лікування COVID-19, нова хвиля хвороби відрізняється швидким перебігом та інфікуванням, а захворювання проходить важче, в тому числі і для людей молодого та середнього віку.

Люди потрапляють у лікарню вже у стані середньої важкості, значна їх частина відразу потребує кисневого забезпечення та серйознішого лікування. У таких умовах є потреба у розширенні відділень інтенсивної  терапії, які мають бути розраховані хоча б на 20 людей, а це знову не відповідає можливостям перелаштованих лікарень.

Крім того, зараз немає чіткої стандартизації використання площі приміщень для надання допомоги при ковіді. Наприклад, якщо у лікарні є змога розмістити 100 ліжок для нековідних пацієнтів, то таку саму кількість пацієнтів з ковідом на відповідній площі розмістити просто нереально! Адже навіть ті самі кисневі точки вимагають додаткової площі. Тож, на тій самій площі ковідних пацієнтів є змога розмістити вже значно менше – припустимо, там буде лікуватися 50 хворих з коронавірусом! Але чиновники, з огляду на діючі стандарти, вимагають показники саме в 100 хворих, не беручи до уваги ці обставини! Тож всі цифри, «намальовані» чиновниками від медицини, просто не відповідають можливостям лікарень.  

Я вже не кажу про нестачу лікарів, бо ж просто поклавши хворого до лікарні ми його не врятуємо – врятувати може лише кваліфікований спеціаліст. Навіть в критичних умовах нам потрібен хоча б один анестезіолог на шість ліжок, адже більше він просто фізично не в змозі обслужити. В той же час, якщо навіть лікарні перепрофілювали саме під лікування COVID-19, то їх персонал ніхто не збільшує. До речі, це питання я теж у свій час ставив міністру охорони здоров’я Максиму Степанову. Адже пандемія коронавірусу справді оголила кадрову кризу в українській медицині. Брак профільних лікарів, таких як епідеміологи, вірусологи та інфекціоністи відчувається дуже гостро, бо держзамовлення на ці спеціальності в Україні не було з 2014 року!!! МОЗ повинен терміново робити системні кроки для виправлення цієї ситуації з прицілом на майбутнє, адже для цього потрібен час! Окрім нестачі лікарів важливо звернути увагу і на проблему постійного моніторингу стану хворого у інфекційних відділеннях та лікарнях, які поки що для цього зовсім не пристосовані!

З низки перерахованих питань мною направлені відповідні звернення до Кабінету Міністрів та Міністерства охорони здоров’я, щоб вкотре звернути увагу уряду на це коло проблем. Перш за все, потребує врегулювання проблема постачання найбільш необхідних засобів захисту і обладнання та унормування стандартів лікування відповідно до ситуації на місцях. Цю, отриману від медиків інформацію, потрібно перевірити і дослідити, і в разі підтвердження таких фактів – терміново вживати рішучих дій.