Новий закон "Про медіа" – нові правила спростування недостовірної інформації

Закон України "Про медіа" стосується не лише медіа, але й осіб, про яких поширюється інформація у публікаціях таких медіа. Законом передбачені нові правила спростування негативної інформації.

Порядок захисту від негативної інформації поза судом тепер чітко регламентований.

Якщо про вас опублікували матеріал, який за змістом не відповідає дійсності, принижує вашу честь, гідність чи ділову репутацію, то закон передбачає право на подання заяви про спростування або заяви про реалізацію права на відповідь. Спростування є таким способом захисту, коли суб’єкт медіа підтверджує недостовірність поширеної інформації, тобто спростовує її через її невідповідність дійсності. Відповідь передбачає розміщення суб’єктом медіа версії або інтерпретації  подій, які надані постраждалою особою у заяві про відповідь.

Варто звернути увагу на те, що закон обмежує строк, протягом якого постраждала особа повинна подати заяву по спростування інформації безпосередньо суб’єкту медіа. Така заява повинна бути надіслана не пізніше, ніж через 20 днів після публікації. Якщо такий строк пропущений, то суб’єкт медіа має право відмовити в спростуванні або опублікуванні відповіді.    

Заява повинна містити перелік тверджень та відомостей, які заявник вважає такими, що не відповідають дійсності, обґрунтування щодо недостовірності поширених відомостей та заподіяної шкоди честі, гідності чи діловій репутації особи. Разом із заявою відповідно заявник повинен додати спростування або відповідь.

Телеканал або друковані медіа зобов’язані розглянути заяву та повідомити заявника про прийняте ним рішення упродовж 14 днів з дня її отримання. Суб’єкт у сфері онлайн-медіа (стосується веб-сайтів) зобов’язаний розглянути заяву та повідомити заявника про прийняте ним рішення невідкладно, але не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання заяви. Відповідно, якщо заява позитивно розглядається, суб’єкт медіа публікує спростування чи відповідь у найкоротший строк.

У яких випадках суб’єкт медіа може відмовити у спростуванні інформації?

Умовно підстави для відмови можна поділити на дві групи: 1) відмова через формальну невідповідність; 2) відмова з наданням обґрунтованої письмової відповіді. До першої групи підстав можна віднести випадки, коли обсяг спростування або відповіді, який вимагає поширити заявник, перевищує обсяг поширеної інформації; інформація, яку вимагає поширити заявник, виходить за межі предмета, щодо якого надається спростування або відповідь; спростування або відповідь надані іншою мовою або поширена інформація не стосується особи заявника. В перелічений випадках закон не вимагає надання обґрунтованої відповіді від суб’єкта медіа, а лише надання письмової відповіді.     

Відмова з наданням обґрунтованої письмової відповіді надається суб’єктом медіа в наступних випадках:

1) поширена інформація є оціночними судженнями або суб’єкт медіа має достатні докази того, що поширена ним інформація відповідає дійсності, достатньо повно та точно відображає факти, про які йдеться;

2) поширена інформація є дослівним або у переказі без спотворення суті відтворенням публічних виступів або повідомлень, публічної інформації державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб;

3) поширена інформація є дослівним відтворенням матеріалів, поширених іншим зареєстрованим медіа або медіа, щодо якого не існує вимог обов’язкової реєстрації, за наявності інформації про осіб, що здійснюють редакційний контроль, їх місцезнаходження та діючі контакти з посиланням на таке медіа.

В даному випадку положення закону про розкриття інформації про осіб, що здійснюють редакційний контроль, полегшить виявлення заявником першоджерела для спрямування своїх заяв або позову.

Яким чином здійснюється спростування або поширення відповіді?

Поширення спростування або відповіді в аудіовізуальному медіа має відбуватися безоплатно для заявника у спосіб, максимально наближений до способу поширення інформації, щодо якої надійшла заява про спростування або реалізацію права на відповідь.

У разі неможливості поширення спростування або відповіді у тій самій програмі спростування або відповідь поширюється у тому самому проміжку часу (годині) та в той самий день тижня, коли поширювалася відповідна програма, крім випадків, коли заявник надав згоду на поширення в інший час.

Текст спростування або відповіді в друкованому медіа має бути набрано тим самим шрифтом і поміщено під заголовком "Спростування" або "Відповідь" на тому місці шпальти, в якому наводилася інформація, щодо якої надійшла заява про спростування або реалізацію права на відповідь.

Поширення спростування або відповіді в онлайн-медіа має відбуватися у спосіб, максимально наближений до способу поширення інформації, щодо якої надійшла заява про спростування або реалізацію права на відповідь (у тому самому обсязі, на тій самій веб-сторінці або у тому самому розділі веб-сайту тощо).

Цікавим нововеденням закону є умова про те, що якщо інформація, щодо якої надійшла заява про спростування або реалізацію права на відповідь, поширювалася на платній основі, суб’єкт медіа має право вимагати відшкодування завданої йому шкоди від замовника поширення такої інформації в порядку, встановленому законом.  

Чи матиме вплив Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення на суб’єктів медіа у разі поширення ними недостовірної інформації?

Ні, таких повноважень у регулятора немає.

Національна рада має право застосовувати заходи реагування за порушення цього закону лише у разі вчинення вичерпного переліку порушень, як от пропаганда наркотиків, жорстокого поводження з тваринами, поширення інформації, що заперечує або виправдовує злочинний характер комуністичного та нацистського тоталітарного режиму, комуністична символіка тощо. Серед вказаного переліку відповідальності за порушення строків реагування на заяву/публікації спростування чи невмотивованої відмови у спростуванні неправдивої інформації – немає. Закон передбачає лише те, що незаконна відмова суб’єкта у сфері медіа поширити спростування або відповідь може бути оскаржена до суду. 

То ж чи є ефективним новий порядок досудового врегулювання репутаційних спорів?

Про ефективність нового досудового порядку врегулювання репутаційних спорів можна буде говорити згодом після практики застосування.

На мою думку, досудове врегулювання може бути ефективним у випадках, коли суб’єкт медіа неумисно та випадково опублікував відомості, які виявилися неправдивими на підставі заяви постраждалої особи. Тут важливо буде виконати формальні вимоги закону щодо заяви (строки подання, характер відповіді чи спростування) аби не отримати відмову лише з формальних підстав. Разом з тим, проходження заявником процедури досудового врегулювання може бути позитивно сприйняте судом, адже свідчитиме про добросовісність заявника та його намір захистити свою репутацію у правовій площині.