Порошенко чимсь нагадує найбільшого царського невдаху Шуйського

Чого хоче насправді Путін, видно з заявки московітського міністерства оборони відомчій друкарні, яка виготовила десять тисяч бланків похоронок. Виникає  запитання: а скільки ж тоді він планує похоронити українців, якщо не шкода хмари вояків зі своєї орди? І де відповідні дії української сторони? Чому Петро Порошенко замість  того, щоб стати повноцінним верховним головнокомандувачем збройних сил України, сформувати  воєнну вертикаль на чолі зі Ставкою, геть у милі бігає кабінетами Барозу, Ештон, Ромпея –

єврочиновників, які вже на виході зі своїх постів і нічого не вирішують? Беззастережно вірить фрау Меркель, яка вже, здається, готова слідом за своїм попередником екс-канцлером ФРН Шредерем найматися у Путіна нафточерпієм. Пан Порошенко, либонь, не може збагнути очевидного, що ніяка Європа Україну не захистить, якщо наш сорока трьох мільйонний народ сам не зорганізується, не перетвориться на їжака. На сотні тисяч протитанкових їжаків. Не стане скелею на шляху  угро-фінської орави.

Чому Україна до цих пір не перетворена в єдиний противоєнний полігон? Чому всі потужності підприємств, логістика, медицина, об’єкти цивільної оборони, стратегічного запасу не переведені  на рейки військового часу? На Банковій хіба не чули, що Путін погрожує за два тижні дійти від

Луганська й Донецька до Києва?

Тепер уже точно відомо, що саме в ті години, коли розрум’янений Порошенко вранці 24 серпня 2014 року вирушав приймати парад на Хрещатику, (шкода, що не на білій кобилі), ординські танкові батальйони

московітів перейшли українські кордони і почали штурмову атаку позицій українських військ на нашій суверенній території в районі Савур-Могили і Амвросіївки. Це був полум’яний, а насправді кривавий, смертельний привіт з Кремля від маніяка коротуна українському народу. Наш горе воєначальник, добре знаючи про цю неймовірну трагедію, замовчав її, фактично засекретив. Аж поки регулярні військові підрозділи Московщини не захопили Новоазовськ, а танки РФ повулично не розстріляли впритул садиби в Новосвітлівці під Луганськом. Так кремлівське  броньоване шило вилізло з мішка.

Ви запитаєте, а де кадри трагедії Новосвітлівки? Над нею, що не літають і автоматичні апарати, і розвідники туди не добираються? Чому цього варварства не бачить увесь світ? А тому, що для Порошенка і його команди війни немає. І тому, власне, нічого не підготовлено для оборони держави, не створено навіть банального інформаційного бюро, яке б повідомляло народ і світову громадськість про дикунства московітів, абсолютну дебільність режиму Путіна-фашиста. Розповсюджувало кадри відеохроніки. Я про це вже охрип кричати. Не дивно, що Генеральний секретар ООН і до нині безсило розводить руками, стверджує, що в нього немає ніяких доказів того, що російські війська ввійшли до України.

І не буде. Новий глава держави підібрав собі таку команду, що їй абсолютно до лампочки державні інтереси, доля України. В них свої прихильності. Насамперед, бізнесові, зміцнення власного здоров’я. Скажімо, перший заступник глави адміністрації президента, який відповідає за силовий блок (!), мільярдер Юрій Косюк у ці смертельні для України дні спокійно відпочиває у Монте-Карло. Вирішує бізнесові справи. Треба бути, як мені видається, повним невігласом, аби олігарха призначити чиновником. Ви, до прикладу, бодай не хвилину можете повірити в те, щоб мільярдер за копійки зарплати ходив на засідання, наради, «гриз собі печінки» на семінарах, виступав на якихось там форумах, ходив на «накачки» до начальства? Повний абсурд, як, на жаль, й усе те інше, чого лишень не учиняє, не вибудовує пан Порошенко на своєму високому посту. Це вже не просто «любодруже» кумівство, яке було при Ющенку, а ще щось, огидніше, відворотніше. Бо над Україною нависла смертельна небезпека, а новий глава держави бавиться у дарування посад людям, які зовсім не є патріотами держави, зацікавленими в розквіті України. Їм це так потрібне, як кутасик на лікті…

 Ні я зовсім йому не ворог, Петрові Порошенку. Більше того, навіть сам голосував за його і інших за це агітував. Але те, як невміло, здебільшого безглуздо вибудовує він внутрішню і зовнішню політику держави на своєму посту, те, що все це обертається катастрофічними втратами людських життів, суверенної території України, мене як громадянина змушує сказати: ми страшенно помилилися. Це, друзі, явно не український Вашингтон. Він мені особисто (дай Боже помилитися) найбільше нагадує найганебнішого російського царя Ваську Шуйського. Котрого, як відомо, 1610 року частиною боярства, столичного і провінційного дворянства було повалено з престолу і насильно пострижено у ченці. Це я про те, що астрологи стверджують: найгостріший пік проблем України припадає на листопад, а особливо – грудень 2014-го року. Дай нам, Боже, українцям, усім пережити лихі часи!