Вони капітулювали раніше, ніж зазнали аварії…

Штрихи до портретів тих, хто нами керує. Чи мають вони право й мандат на це?

Найнеприємніше жити і  повсякчас  спізнавати, що твоєю країною, начебто й тобою  керують політичні євнухи, бездарі, а, можливо, й вороги твоєї незалежної держави. Розуміти, що на них ні в чому не можна покладатися, вони відверті недруги державності, суверенітету України, фарбовані лиси і пристосуванці, хоча радяться в одяг навіть патріотів. Того й дивися, завтра закличуть всім підняти руки догори і вийти з будівель, доземно поклонитися ненависному «руському міру», розчинитися в ньому… Просто всі вони, як на підбір, за моїм переконанням, відносяться до того десятку людей, котрі капітулюють раніше, ніж зазнають аварії…

Що здавалося б не зрозуміло: наяву інтервенція сусідньої держави. Оголосили навіть часткову мобілізацію. Цими днями секретар РНБОУ А. Парубій обнародував: до Національної гвардії мобілізовано 19 тисяч резервістів. Іще раніше в.о. верховного головнокомандувача (так і хочеться дописати – по шикарній квартирі-маєтку в Протасовому Яру Києва) анонсував: ці війська будуть першими зустрічати зовнішніх ворогів.

Вороги уже не лише на порозі, вони вже сповна орудують всередині нашого українського дому. Де, дозвольте справитися, вони, наші доблесні захисники? Невже на польському кордоні? Який абсурд: щоб захищатися від людей Комаровського і Туска, котрі й без того піднімають на оборону інтересів України весь світ. Захищають нас від військ НАТО? А чому не на сході, на півдні, де безперешкодно у містах і селах України діють, як у себе вдома спецпідрозділи російських військ? Хто додумується до того, що в Н. Петрівцях під Києвом взагалі розпустили батальйон Національної гвардії,сформований із патріотів держави, позаяк їм буцімто немає чим займатися. Тоді, коли пожежа сепаратизму охопила частину Донбасу. Є кебета в вождів і правителів держави?

Ось у Донецьку, Луганську вже тиждень орудують банди терористів, тих, хто їм співчуває, виступає живим щитом на їх захист. Ви чули, щоб хоч одного із цих негідників, які роздмухують вогнище громадянського протистояння, підкреслюю, зі зброєю в руках, затримали, висунули звинувачення, арештували? Що це, як не свідоме потурання розпалюванню ворожнечі, кроки до силового повалення української влади в регіоні? Що це як не поетапна здача території зовнішньому агресору, зрадницький план невтручання в дії  ГРУ ГШ ЗС РФ щодо нового загарбання території України?

Де міліція, де інші силові структури? Чим займаються вони, за що понад 300 тисяч штатних співробітників отримує зарплату?

Ось діб із п’ять тому до Луганська, для розв’язання проблеми із захопленням тамтешнього СБУ невідомими особами відбули з Києва секретар РНБОУ А. Парубій і голова СБУ В. Наливайченко. І що? Конфлікт тільки загострюється, розширюється, ні єдиних ознак поліпшення ситуації. Де ці хлопці-молодці, чим займаються? Вони вже відзвітували його величності в.о. верховного головнокомандувача  про доблесне перебування на новій частково анексованій території, чи ще страждають без сімей у поки що українському Луганську? А ви забули, як горе керівник МВС ще вранці 9 квітня на засіданні Уряду помпезно заявляв: «Сепаратистська криза в Луганську буде вирішена протягом 48 годин …» (Детальніше про це читайте тут.)

Скільки разів уже пройшло по 48 годин?

 Уже тиждень, а , можливо, й більше відомо імена, місця дислокації, мобільні телефони тих, хто за гроші через мережу Інтернету відверто й нахабно наймає пособників терористів із числа жителів Донбасу, але так звані правоохоронні органи сходу, півдня України,  не затримали жодного з цих людей.  Що це, як не саботаж, зрада державних інтересів України? Як керівники цих органів можуть носити форму й погони українських спецслужб, міліції?

Більше того, є прямі і безпосередні докази того, що загони підтримки дій російського спецназу організовані і фінансуються за кошти українських олігархів. Імена їх відомі. Але ж українське керівництво, підібгавши хвости, як свою продажну честь і бояться про це навіть заявити.   Там же гроші. Можливо, з яких харчуються й вони… (Детальніше тут.)  

А що це за антитерористична операція в Слав’янську, коли втрат зазнає лише українська сторона? Де захоплені у полон сепаратисти, ті, хто виходить їм на підмогу із числа прикуплених російськими диверсантами  місцевих мешканців?  (До речі, з технологією діяльності агресорів детально можна ознайомитись тут.)

Ах, вони діють відповідно до плану В. Путіна, озвученого ним на прес-конференції 4 березня ц.р., коли озброєні до зубів бойовики по-есесівськи ховаються за спинами жінок і дітей. А в міліції хіба немає водометів? Їх же стільки накупив іще В. Захарченко…

Чомусь у грудневі морози 2013-го цей спосіб розгону натовпу залюбки застосовували на Грушевського і Майдані, а нині, в зеніті весни, підкреслю, ні. Там, мовляв, жінки? А що їм там робити, коли з двох сторін люди з вогнепальною зброєю. Напевне ж, знають на що йдуть, і навряд чи за ідею утворення якоїсь примарної Донецької республіки. Вірогідніше стали там у вигляді мішеней за гроші, як пишуть і повідомляють про це, між іншім, ЗМІ (за їх даними, начебто, постояти в такому живому захисному редуті – 500 гривень!) Тому нехай тікають, або спробують встояти під ударами брандспойтів.  

Але ж цього способу наступу чомусь ніхто не застосовує. Мабуть, тому, що пан Аваков керує всім із свого Фейбука. Носиться із ним, як дурень із торбою.

Йому, як відомо, довірено стабілізувати ситуацію в Харкові. Це точно, як у тій примовці виходить, що доручити «розумнику» помолитися – розтрощить лоба. Цей бездарний ерзац-міністр організував усе так, що блок-пости на в’їзд до області організували не з боку наступу російського десанту, себто Донбасу, а зі сторони Києва. І ось, коли зі столиці показалася колона з п’яти автобусів із майданівцями, які їхали на допомогу українцям у колишній першій столиці України, їх доблесні орли Авакова побили так, що на жодному з 70 молодих людей не залишилося живого місця. Геть потрощили техніку.

Начебто помилилися, а я ось вважаю, що це свідома розправа, замаскована буцімто під помилку. Та тільки за одне оце бездарного висуванця «Батьківщини» потрібно судити, не те, що й далі тримати на високому посту. Так,знаєте, не помиляються. Завтра вони окупують Київ, і скажуть, що наступали не в той бік…

Чи потрібно продовжувати переказ заслуг керівників-правителів, які тихцем, боком-боком повсідалися в крісла перших осіб держави і силових відомств, не маючи ніякого морального права бути й там години. А народ не зрозуміло чому мовчить…

А хто, скажіть, будь ласка, зупинить публічну діяльність щодо пропаганди жовчної ненависті до всього українського такого собі Царьова? Зареєструвавшись кандидатом у президенти України, він безцеремонно заявляє, що головна його мета – зірвати вибори. В Інтернеті зафіксовано скільки завгодно його заяв про це.  Хіба цього не достатньо для того, аби ЦВК зняла цього українофоба з перегонів. Адже не це, сподіваюся, записано в його передвиборній програмі. Подібні бравади - відверта антидержавна поведінка, позаяк на вибори виділено кошти з державного бюджету, це всенародна конституційна діяльність. Цим Царьов публічно заявляє про свою антидержавну діяльність, до подібного закликає своїх прибічників, дестабілізує ситуацію в регіонах, куди приїздить начебто на зустрічі з виборцями. Він спотворює процес волевиявленню громадян, сіючи ворожнечу поміж людьми.  

А що це за народний депутат такий? Який народ він представляє, коли замало не щоденно робить заяви з російських телеканалів,спрямовані на розкол українського суспільства.  В якій іще державі можуть миритися з таким, терпіти таке знущання?

Демократія, це все таки не махновщина. І вона вимагає відповідальності громадянина перед державою. Однак за таких бездарних, убогих керівників України ми можемо невдовзі залишитися і без державності, і без власної території. Нас можуть оптом здати в нове імперське рабство. Диверсанти вже орудують в українському домі…

Чи дозволимо це їм, друзі?