Прощення кредитного боргу банком - врятування або "народження" нового боргу?

Банк здійснив прощення (анулювання) заборгованості за кредитним договором, а саме списав суму основного боргу, відсотків, пені, штрафів.

Які наслідки для Позичальника? Це врятування або виникнення нових зобов’язань? 

Якщо Банк повідомляє тебе про таке списання шляхом підписання повідомлення, додаткової угоди або направлення таких документів поштою, ти повинен подати декларацію, вказавши в ній суму прощеної (анульованої) заборгованості, сплатити податок на доходи фізичних осіб 18% та військовий збір 1,5% із такої суми. 

Тут необхідно звернути увагу на пп.165.1.55 Податкового кодексу України, який вказує на те, що не сплачуються вказані податки  із основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (наприклад, в 2020 році -1 180. 75 грн.) та

із суми процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

 Тобто податки нараховуються тільки на суму основного кредитного боргу за мінусом 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. 

Якщо Банк не повідомляє тебе про анульовану суму боргу, то згідно абз. «д» пп.164.2.17 Податкового кодексу України такий Банк зобов'язаний виконати обов'язки податкового агента, тобто сплатити податки за тебе. 

Після прощення(анулювання) Банк включає суму боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

І саме із цього розрахунку податковий орган бачить, що ти маєш податкове зобов’язання. 

Що відбувається далі…якщо ти не подав декларацію та не сплатив податки…

Податковий орган надсилає тобі Запит про надання документів та пояснень.

Зразу ж вкажу, що для податкового органу є неважливим, що ти будеш відповідати. 

Через деякий час щодо тебе буде проведена позапланова невиїзна перевірка, по результатам якої складуть Акт з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою. 

За Актом перевірки винесуть податкові повідомлення-рішення, згідно яких:

нарахують податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та військовий збір у зв’язку із отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом і

нарахують штраф за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи. 

Якщо це невелика сума- то ще можливо якось сплатити, тим більш, що  абз. «д» пп.164.2.17 Податкового кодексу України передбачено право розстрочити сплату на три роки.

А якщо сума доходить до ста тисяч і більше… 

До того ж, як всім зрозуміло, такі суми кредитної заборгованості виникли в основному по причині підвищення курсу валюти та штучного «роздуття»  суми заборгованості у гривні. Як-то сумно платити за таке «додаткове благо», так би мовити.. 

І відразу ж постає питання -чи можливо здійснити які-то дії по захисту себе від таких несподіваних витрат. 

Ми, адвокати, завжди виходимо із позиції судів, щоб прорахувати вірогідність виграшу справи.

Тому скажу, на що вказує Верховний суд в аналогічних ситуаціях, позиції якого повинні притримуватись всі. 

Зразу ж хочу вказати на норми (про які мене часто запитують), які могли б бути використані, однак фактично є «мертвими» по причині того, що влада обожнює  змінювати закони, щоб показати, як вона «добра до людей», однак має звичку не доводити свої «добрі» справи до кінця. 

Зміст п.  8 підрозд. 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (який набрав чинності 07.05.2015р.), (така норма повинна була б застосовуватись, якщо кредит не погашений до 01.01.2014р., та поширюватись на операції із прощення, що здійснювались з 01.01.2015р.)

Зміст пункту наступний:

"8. Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року".

Так як станом на 1 січня 2014 року курс гривні становив: 1 долар США – 7,9930 гривень, тому дохід, з якого вираховується податок за даною нормою, складає: … долар США * 7,9930 = … грн.

Однак суди вказують – ні, дана норма не підлягає застосуванню, тому що банк не прощав різницю між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті станом на момент прощення та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, в деяких справах вказано- не змінював валюту зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.

Адже банки завжди вказують повну суму заборгованості в податковому розрахунку на момент її прощення (анулювання).

Саме тому  ти повинен сплатити податки з повної суми, а не із суми, переведеної в гривню за курсом 2014 року.

Інша норма, яка була проанансована  владою,  як «дуже добра».. 

Пп.165.1.59 Податкового кодексу України (який набрав чинності 01.01.2016), у відповідності з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

 Суди кажуть - ні, дана норма не підлягає застосуванню, тому що не прийнятий закон щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Однак є справи, в яких не дивлячись на основну позицію, ця норма таки була використана суддями для позбавлення людей від податкового боргу.

Це наприклад справа №820/2600/16, в якій Верховним Судом в ПОСТАНОВІ від 20.12.2018 року викладена правова позиція з посиланням на пп.165.1.59 Податкового кодексу України та задоволено позов Позичальника.

Особливими обставинами в такій справі є подальше відчуження житла Позичальником третій особі за дозволом Банку та часткове погашення заборгованості. Тож суд проявив лояльність до тих, хто мало того, що позбавлений єдиного житла, однак ще й залишився винен державі.

Позбавляючи Позичальника податкового боргу, Верховний суд вказав на наступне.

Зміст норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Тобто, законодавець передбачає сплату податку у випадку саме отримання додаткового блага, яке залишилось у платника податку після списання боргу установою банку, у вигляді отриманих раніше коштів чи користування майном.

Проте, кошти отримані за кредитним договором, були в повному обсязі направлені на придбання квартири, яка в подальшому передана банку в іпотеку, а потім була відчужена, що підтверджується Договором купівлі - продажу. Отримані за даною операцією кошти в повному обсязі повернуті банку, в рахунок часткового погашення боргу за вказаним кредитним договором.

Мені вдалось скористатися такою позицією Верховного суду для захисту з позитивним закінченням справи!

Тепер про позитивне..

Як звичайно, податковий орган порушує порядок проведення позапланової невиїзної перевірки саме по причині того, що дані про суму прощеного боргу у нього є, адже підтвердження надає Банк. Тобто для того, щоб винести рішення щодо твоїх податкових зобов’язань, більш нічого не треба. Тому і документи та пояснення, які ти маєш право та бажаєш представити на свою користь податковому органу, його не цікавлять.

Однак саме на цій підставі і  можливо позбавитись податкового боргу. 

В Постанові від 15.05.2018р. по справі №809/1578/17 Верховний суд виклав правову позицію, задовольнивши позовні вимоги фізичної особи- Позичальника.

В Постанові від 19.02.2019р. по справі №820/6323/17 Верховний суд виклав позицію щодо наслідків порушень з боку податкового  органу при проведенні невиїзної перевірки. 

Як вказує Верховний суд,  ст.79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.

Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Тобто якщо податковий орган не має доказів направлення наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки в твою адресу до моменту проведення перевірки (!!! наголошую – саме до, а не в момент перевірки і не після) або доказів отримання таких документів, податкові повідомлення-рішення будуть скасовані. 

Я вірю у невідворотність відповідальності в тому числі  органів Державної податкової служби за незаконні дії, за незаконні рішення! Я вірю в єдину судову практику!